Постанова № 74258294, 25.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1063/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шклярук В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

25 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року (ухвалене в м. Дунаївці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання вчинити відповідні дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просила визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання вчинити відповідні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй безпідставно не було проведено перерахунок пенсії, оскільки відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вона має право на такий перерахунок.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності визначених законом правових підстав для здійснення спірного перерахунку пенсії позивачу, оскільки на позивача не поширюється дія Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

26 квітня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

До початку розгляду справи по суті надійшло письмове клопотання від представника відповідача про заміну Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області його правонаступником.

Згідно з ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 №821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Кам'янець-Подільське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Оскільки, станом на 25.05.2018 Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області припинено, то наявні підстави для заміни відповідача - Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у зв'язку із чим суд ухвалив задовольнити подане клопотання.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження про, що 08 травня 2018 року було прийнято відповідну ухвалу.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи неоспорені факти про те, що ОСОБА_2 з 26.03.2007 року отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника батька ОСОБА_3, який перебував на посаді судді Дунаєвецького районного суду. Обчислення пенсії здійснено у розмірі 90% від заробітку.

17.03.2017 року позивач звернулась до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про перерахунок та виплату пенсії, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 02.03.2017 року за №85, згідно з якою суддівська винагорода працюючого судді на посаді, аналогічній якій займав її батько, з урахуванням вислуги на посаді судді 31 рік, станом на 01.12.2016 року складає 27200,00 грн.

Листом від 27.03.2017 року за № 6/Р-10 відповідач відмовив позивачу у перерахунку її пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2ст. 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Відповідно до статті43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника. Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (стаття 25 Закону).

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу 26.03.2007 року була призначена і виплачується пенсія, у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року (чинної на момент призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Тобто, законодавством чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Надалі вказана стаття зазнала змін та передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак нормативно-правовий акт, який би передбачав механізм перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, відсутній.

Тобто, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено порядку реалізації обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

Крім того, колегія звертає увагу, що з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-ХІІ.

У зв'язку з набуттям ним чинності положення Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІвтратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» по - іншому врегульовані правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Отже, враховуючи положення ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, з 01 травня 2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати, в тому числі і пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Аналізуючи доводи апелянта, що підставою для перерахунку пенсії є Закону України «Про судоустрій та статус суддів» колегія суддів зазначає, що вказаний закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів. Його положення визначають право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, на призначення пенсії. При цьому передбачається, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді (ст.142).

Тобто, право на перерахунок мають лише особи, які отримують такий вид соціального забезпечення.

Такий висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 20.09.2017 року.№К/800/32604/15.

Оскільки, ОСОБА_2 не є одержувачем такого виду соціального забезпечення, а отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, в той час як доводи апеляційної скарги в основному ґрунтуються на нормах матеріального права, які не підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5