Постанова № 74258202, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6679/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. (ухвалене суддею Сліденко А.В.) по справі № 820/6679/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 22513, 55 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р.та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1, як платник податків перебуває на обліку в Центральній ОСОБА_2 у Харківській області.

Відповідно до розрахунку загальної суми заборгованості, згідно облікових карток у АІС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», за позивачем рахується борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 22513, 55 гривень.

31.07.2017 р. податковою інспекцією складено податкову вимогу № 9739-17, яка 06.09.2017 р. направлена на податкову адресу відповідача.

У зв’язку з тим, що відповідачем не сплачено борг, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем узгоджено розмір податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, у зв’язку з чим ця заборгованість підлягає стягненню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів те державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судовим розглядом встановлено, що борг з податку на доходи фізичних осіб нарахований ОСОБА_1 на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 23.05.2017 р., згідно якої загальна сума податкового зобов’язання становить 22513, 55 гривень. Проте, в матеріалах справи наявна копія вмщезазначеної податкової декларації, з якої неможливо встановити, що вона подана саме ОСОБА_1, оскільки вона не містить підпису декларанта та відмітку про її прийняття.

Крім того судовим розглядом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 про скасування неправомірно нарахованих сум податків ГУДФС у Харківській області проведено інвентаризацію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та аналізу інтегрованих карток податку на доходи фізичних осіб за результатми річного декларування по фізичній особі ОСОБА_1, за результатами якої у ОСОБА_1 виявлена неправомірна заборгованість, вищевказаній декларації присвоєно статус недійсної та проведено видалення неправомірних нарахувань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки на теперішній час у ОСОБА_1 не існує заборгованості перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 22513, 55 гривень, то у задоволенні позову ГУДФС у Харківській області необхідно відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 308, 315, 317, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 по справі № 820/6679/17 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5