Постанова № 74258180, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/13833/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова Ірина Петрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Костюк Л. О., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Чернігова із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку її пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії зміни розміру посадових окладів осіб начальницького складу Державної пенітенціарної служби України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок її пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від7листопада 2007 року №1294» з урахуванням довідки №115 від 20.11.2017 Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44» Міністерства юстиції України, починаючи з 01.01.2017.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від7листопада 2007 року №1294» (а.с. 12).

Листом від 29.11.2017 №3777/03/Б-12 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що на даний час відсутній порядок здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (а.с. 13-14).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

За приписами ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок).

Пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку, на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Як вбачається з довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 115 від 20.11.2017р., посадовий оклад головного бухгалтера Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)», яку займав позивач до виходу на пенсію, становив 1970,00 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням (майор в/с) - 125,00 грн.; надбавка за вислугу років (30,0%) - 628,50 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50,0%) - 1361,75 грн.; надбавки за проведення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність (50,0%) - 985,00 грн.; премія (325,0%) - 8851,38 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня №1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Міністерство юстиції України, як правонаступник Державної пенітенціарної служби України, прийняло наказ від 14.02.2017 №372/5 «Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України».

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007р. № 1294» в дійсності було підвищено розмір грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі на посаді, на якій працював позивач, що у відповідності до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є підставою для перерахунку пенсії позивача.

При цьому, як було вірно встановлено судом першої інстанції, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, порядок перерахунку пенсій військовослужбовцям дійсно не врегульований, однак невжиття заходів Кабінетом Міністрів України щодо врегулювання вказаного питання не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачу та може призвести до порушення його прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року в справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). У рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" Суд наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апелянт не надав до суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Костюк Л.О.

Суддя Сорочко Є.О.