Постанова № 74258110, 25.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 537/5209/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2018, суддя Андрієць Д.Д. (повний текст складено 29.01.2018) по справі № 537/5209/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.01.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі.

Визнано протиправною відмову Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді з врахуванням суми допомоги на оздоровлення, без обчислення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язано Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України Полтавської області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши розмір щомісячного довічного грошового утримання від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 25 600 гривень та з врахуванням суми допомоги на оздоровлення - на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області № 02/2010/2017 від 06.10.2017 року , без обчислення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язано Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України Полтавської області здійснювати виплату ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з дня звернення ОСОБА_1 з заявою про перерахунок з 27.10.2017.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Кременчуцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2018 по справі № 537/5209/17 та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заявником апеляційної скарги надано до суду апеляційної інстанції заяву, з витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду від 27.02.2018, в якій просить, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених в зазначеній постанові Верховного Суду.

Згідно приписів п. 3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зважаючи на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 21.05.1997 працював на посаді судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Наказом Голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.10.2016 №2.21 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду в зв'язку із виходом у відставку, відповідно до ст.120 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

06.10.2017 ТУ ДСА України в Полтавській області позивачу було видано довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка 27.10.2017 подана ОСОБА_1 до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

У вказаній довідці серед інших виплат, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, зазначена допомога на оздоровлення в сумі 14500 грн.

Рішенням Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №549 від 30.10.2017 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно положень ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», в зв'язку з відсутністю правових підстав.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки рішенням від 03.06.2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України статтю 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI визнано такою, що не відповідає Конституції України визнано не конституційними. Тобто положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» втратили чинність.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Поняття суддівської винагороди, визначене ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.

В силу положень ст. 136 Закону № 1402 та ст. 134 Закону № 2453-VI, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Стаття 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

02.06.2016 прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Отже, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, то правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п.п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать в тому числі матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

Матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, вона належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, на неї нараховується ЄСВ. В зв'язку із цим, незалежно від того, що матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, вона повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанції на положення ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Проте, у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку із прийняттям нового закону, положеннями якого обмежуються чи звужуються гарантії незалежності суддів порівняно із законом, що діяв раніше, і обставини справи цього не стосуються.

Отже, з огляду на норми діючого закону відповідач правомірно відмовив позивачу в проведенні такого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На думку колегії суддів, відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 № 938/1343/17, від 20.03.2018 № 736/964/17 та № 749/951/17 , від 17.04.2018 №352/1918/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Колегія суддів, аналізуючи діюче законодавство, яке визначає обчислення розміру довічного щомісячного грошового утримання судді, вважає його таким, що є доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У зв'язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що дії та рішення відповідача щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді-позивача з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та без порушень прав позивача.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, в тому числі, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Виходячи з приписів ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у суді апеляційної інстанції, враховуючи наявний у відповідача статус суб’єкта владних повноважень, відсутні.

Керуючись ст. 139, 246, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2018 по справі № 537/5209/17 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії скасувати.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 25.05.2018.