Постанова № 74258108, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

24 травня 2018 р. Справа № 818/675/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. по справі № 818/675/18

за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 17.01.2018р. про накладення штрафу на департамент в сумі 5100,00 грн. за виконавчим листом №591/1474/17 (виконавче провадження №55442448).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.02.2018р. адміністративну справу передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

02.03.2018р. позивач до суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 12.02.2018 р. про накладення штрафу в сумі 10200, 00 грн., від 12.02.2018 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 12800, 00 грн.; від 12.02.2018 р. про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 199, 01 грн.; винести окрему ухвалу суду у відношенні старшого державного виконавця Колоса Р.В., яку направити до Головного територіального управління у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 17.01.2018 р. про накладення штрафу в сумі 5 100, 00 грн. та від 12.02.2018 р. про накладення штрафу в сумі 10 200, 00 грн.

У задоволенні позовних вимог про скасування постанов старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 12.02.2018 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017р. по справі № 591/1474/17 (а.с. 7-8), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017р. (а.с. 9-11), зобов’язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради розглянути звернення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення державної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-11).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 07.12.2017р. відкрито виконавче провадження № 55332448 з виконання виконавчого листа №591/1474/17, виданого 17.11.2017р. Зарічним районним судом м. Суми по вказаній справі, яка направлена для виконання до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 07.12.2017 р. вих.№02-1-20/55332448 (а.с. 13-14).

Листом від 19.12.2017р. № 12.01-29/2042/02 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про подання 24.10.2017р. до Зарічного районного суду м. Суми заяви про роз’яснення судового рішення, а також повідомив про подання апеляційної скарги на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми, якою відмовлено у роз'ясненні рішення (а.с. 15).

Із матеріалів справи вбачається, що 11.01.2018 р. до Відділу ДВС стягувач - ОСОБА_3 подала заяву, в якій повідомила про надання боржнику всіх необхідних документів для призначення державної допомоги при народженні дитини та неотримання такої допомоги, у зв’язку з чим, просила накласти на боржника штраф (а.с. 71).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 17.01.2018р. на Департамент соціального захисту населення СМР за невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017р. по справі № 591/1474/17, накладено штраф в розмірі 5 100, 00 грн. (а.с. 72-73)

24 січня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на адресу Департаменту була направлена вимога про виконання рішення суду та надання документального підтвердження такого виконання (а.с. 35).

Листом від 02.02.2018р. № 12.01-28/854/02 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 р. та надіслав копію рішення від 14.12.2017р., яким ОСОБА_3 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини з 01.07.2014р. (а.с. 36- 37).

12.02.2018р. постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 10 200, 00 грн. (а.с. 40).

12.02.2018 р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 відповідно до ст. 42 Закону України " Про виконавче провадження" виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн. (а.с. 41) та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. (а.с.42).

Не погоджуючись з постановами відповідача від 17.01.2018 р. про накладення штрафу в сумі 5100, 00 грн., від 12.02.2018 р. про накладення штрафу в сумі 10200, 00 грн., від 12.02.2018 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 12800, 00 грн., від 12.02.2018 р. про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 199, 01 грн., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови від 12.02.2018 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону ( ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За такого правового врегулювання, виконавчий збір за своєю правовою природою є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 02.05.2018 року у справі №П/811/482/17.

Згідно з ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що до відкриття виконавчого провадження судове рішення в добровільному порядку не виконано.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.02.2018 р. державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника. В постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. та у розмірі 10200,00 грн., про стягнення виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 199,01 грн. необхідно відокремити в окреме виконавче провадження ( а.с.108).

Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми № 591/1474/17 від 17.11.2017 р. про зобов’язання Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради розглянути звернення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення державної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не відноситься до встановлених ст. 27 Закону № 1404-VIII випадків, які виключають стягнення виконавчого збору, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова відповідача про стягнення виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Що стосується постанови відповідача про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 199,01 грн., колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 42 Закону розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016р. "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Частинами 1, 2 розділу ІІ Наказу №2830/5 визначено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I ОСОБА_5 та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I ОСОБА_5 та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

В оскаржуваній постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження міститься детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2830/5 ( а.с.41).

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова відповідача про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 199,01 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що відповідач прийняв до виконання рішення, строк виконання якого згідно із законом було зупинено і воно не могло бути пред'явлено до виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржена та є чинною.

Проте, колегія суддів зазначає, що Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради також була заявлена вимога щодо винесення окремої ухвали суду у відношенні старшого державного виконавця Колоса Р.В., яку позивач просив направити до Головного територіального управління у Сумській області.

Однак, ця вимога взагалі залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, за нормами чинного законодавства, окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню у майбутньому.

Зважаючи на обставини справи та суть спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для постановлення окремої ухвали в цьому випадку.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично розглянув не всі вимоги, заявлені Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши його резолютивну частину новим абзацом.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову позивачем не оскаржується, тому в цій частині судове рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст. 195, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі № 818/675/18 після абзацу третього новим абзацом:

"У задоволенні вимоги Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про винесення окремої ухвали - відмовити".

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. по справі №818/675/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_5