Постанова № 74258027, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15880/14 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року (прийняте у порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - Позивач; Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129,00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000); зобов'язання Відповідача провести зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129, 00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000) до повного їх погашення відповідно до заяви позивача від 15.07.2014 року №18-00/194/2679 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412); зобов'язання Відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), яка станом на 01.10.2014 року становить 12 846,15 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129,00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000); зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провести зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129, 00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000) до повного їх погашення відповідно до заяви позивача від 15.07.2014 року №18-00/194/2679 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 26 березня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), яка станом на 01 жовтня 2014 року становить 12 846 грн 15 коп. та прийнято в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків зняти з нарахування у картці особового рахунку Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412) пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), яка станом на 01 жовтня 2014 року становить 12 846 грн 15 коп. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Офіс великих платників податків ДФС зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000) в сумі 3 172,92 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що суб'єкт владних повноважень при визначенні розміру авансового внеску з податку на прибуток протиправно не врахував авансові внески при виплаті дивідендів, що здійснювали відокремлені структурні підрозділи ПАТ «Укртранснафта». Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції у вказаній справі неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, внаслідок чого не вірно застосував положення ст.ст.43, 57 Податкового кодексу України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, є відсутність податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу та воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо переплати з податку на прибуток у сумі 17186129,00 грн, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідачем 21 березня 2018 року подавалась апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року, яка ухвалою судді-доповідача від 30 березня 2018 року залишена без руху у зв'язку із несплатою судового збору; в подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС повернуто у зв'язку тим, що недоліки не були усунуті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у ПАТ «Укртранснафта» станом на червень 2014 року виникла переплата з податку на прибуток, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків (КБК 11021000), а також складеними Позивачем і Відповідачем актами звіряння розрахунків платника з бюджетом від 08 липня 2014 року №5970-20 та від 05 вересня 2014 року №8455-20.

15 липня 2014 року Товариство звернулось до Відповідача із заявою №18-00/194/2679 про зарахування переплати з податку на прибуток (код КБК 11021000) у сумі 17186129,00 грн, що підтверджується актами звірки розрахунків з бюджетом станом на 01 липня 2014 року та 31 серпня 2014 року у сплату авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000). 08 серпня 2014 року Відповідач на вказану заяву направив Позивачу листа №14719/10/28-10-20-420, у якому просив залишити переплату з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) в рахунок нарахувань по декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Також, 29 серпня 2014 року та 05 вересня 2014 року аналогічні листи були направлені Позивачем на адресу Відповідача.

За результатами їх розгляду Відповідач листами від 18 вересня 2014 року №17014/10/28-10-20-3-20 та від 23.09.2014 року №17306/10/28-20-20-3-20 запропонував платнику залишити переплату в рахунок податкових зобов'язань по результатам декларування з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Між тим, Позивач вказує на те, що у зв'язку із нездійсненням Відповідачем зарахування переплати з податку на прибуток (КБК 11021000), що обліковується в картці особового рахунку у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), у ПАТ «Укртранснафта» станом на червень 2014 року виникла недоїмка зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1068409,79 грн, на яку була нарахована пеня у розмірі 12846,15 грн.

Так, за приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За приписами п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 Кодексу платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.87.1 ст.87 Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 102.5 статті 102 Кодексу визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 Кодексу.

Пунктом 43.1 статті 43 Кодексу визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, є відсутність податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу та воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.57.1 ст.57 Кодексу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на червень місяць 2014 року у ПАТ «Укртранснафта» виникла переплата з податку на прибуток, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків (КБК 11021000), а також складеними Позивачем і Відповідачем актами звірки розрахунків платника з бюджетом від 08 липня 2014 року №5970-20, від 05 вересня 2014 року №8455-20 та від 05 вересня 2014 року № 8459-20.

Як вже зазначалось, 15 липня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зарахування переплати по податку на прибуток (код КБК 11021000) у сумі 17 186 129 грн 00 коп. у сплату авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000).

При цьому, 08 серпня 2014 року Відповідач листом №14719/10/28-10-20-420 повідомив Позивача та просив залишити переплату з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) в рахунок нарахувань по декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

У подальшому Позивач неодноразово звертався до Відповідача із заявам аналогічного змісту, однак вони були залишені без задоволення; вказане підтверджується матеріали справи.

Колегія суддів зазначає, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих та мотивованих підстав із посиланням на норми Закону для відмови у задоволенні заяв ПАТ «Укртранснафта» про зарахування переплати по податку на прибуток у сплату авансових внесків з податку на прибуток.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129,00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000), а тому наявні підстави для зобов'язання Відповідача провести зарахування, згідно із заявою позивача від 15.07.2014 №18-00/194/2679 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412).

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суд України, яка викладена в ухвалі від 01 червня 2016 року у справі №826/15880/14, підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд, стало те, що постановляючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17186129,00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000) та зобов'язання Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників провести зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17186129, 00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000) до повного їх погашення відповідно до заяви Позивача від 15 липня 2014 року №18-00/194/2679 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412), судами не було перевірено відсутність у Позивача податкового боргу станом на 15 липня 2014 року.

Контролюючий орган, в касаційній скарзі посилався на дві обставини: наявність у Позивача податкового боргу з ПДВ за квітень 2014 в сумі 25 540 880 грн; наявність у Позивача станом на 30.06.2014 року податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток в сумі 1 068 409,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2017 року судом першої інстанції на виконання вимог Вищого адміністративного суду України протокольною ухвалою витребувано у Відповідача інформацію про наявність у Позивача податкового боргу станом на 15 липня 2014 року.

На виконання вказаних вимог 13 липня 2017 року контролюючим органом надано письмові пояснення (вх. №46841/17), в яких відсутня інформація про наявність у Позивача податкового боргу з ПДВ в зазначеній вище сумі.

Щодо наявності у Товариства податкового боргу в сумі 1068409,78 грн, то контролюючий орган у письмових поясненнях зазначив таке.

За обрахунком Відповідача, здійсненого з урахуванням рядка 23 декларації, авансовий внесок з податку на прибуток становить 3791715 грн (69 349 117 (рядок 11) - 23848538 (рядок 13.2 додатку ЗП)/12).

У той же час, Позивачем в рядку 23 декларації зазначено суму 3527824 грн (69349117 (рядок 11) - 23848538 (рядок 13.2 додатку ЗП) - 3166688 (авансовий внесок при виплаті дивідендів).

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про наявність у Позивача податкового боргу в сумі 1068409,78 грн (3791715 - 2723305,22), адже Товариством платіжним дорученням від 03.03.2014 року №9091135328 (а.с.41 том 1) сплачено 2723305,22 грн, однак такий висновок є помилковим, оскільки номер і дата зазначені декларації, а не платіжного доручення, а зазначена сума є сальдом, а не авансовим платежем (внеском) з податку на прибуток.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), яка станом на 01.10.2014 становить 12 846,15 грн., колегія суддів зазначає таке.

Так, пунктом 46.4 статті 46 Кодексу визначено, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

При цьому, Товариство листом від 28 лютого 2014 року № 19-00/54/707 повідомило податковий орган про те, що в рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік авансові внески визначено згідно абз.4 п.57.1 ст.57 Кодексу (а.с.93 том 1).

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Кодексу пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

За приписами пункту 129.3 статті 129 Кодексу нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Так, задовольняючи зазначену позовну вимогу частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у Позивача наявний податковий борг у сумі 804518,78 грн (3527824 /авансовий внесок, який мав сплатити Позивач/ - 2723 305,22 грн /платіжне доручення від 03.03.2014 року №9091135328/), у тому числі станом на 15.07.2014 року, що підтверджується обліковою карткою Позивача.

При цьому, дослідженням податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік колегією суддів встановлено, що в рядку 23 податкової декларації розмір місячного авансового внеску з податку на прибуток, що сплачується апаратом Товариства, визначено в сумі - 3 527 824,00 грн.

Також, задекларований авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 3 527 824, 00 грн перераховано, що підтверджується платіжним дорученням від 28.03.2014 року №0000008884.

Відсутність податкового боргу з авансового внеску з податку на прибуток, також підтверджується актом від 13.06.2014 року №5021-20 про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014 року до 31.05.2014 року.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів про наявність податкового боргу у Позивача з авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року.

Суд першої інстанції помилково робить посилання на платіжне доручення від 03.03.2014 року №9091135328, яке є номером і датою податкової декларації з податку на прибуток підприємства (річної), а сума - 2723 305,22 грн сальдом розрахунків станом на 30.06.2014 року.

Оскільки, відповідно до платіжного доручення від 26.06.2014 року за №0000025505, яке зазначено у обліковій картці платника податків товариством сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за червень 2014 року у сумі 3 527 824,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що пеня у розмірі 12 846, 15 грн нарахована контролюючим органом 30 червня 2014 року на суму недоїмки неправомірно, оскільки Позивачем не було допущено порушень норм податкового законодавства України.

За таких обставин, позовна вимога ПАТ «Укртранснафта» в частині зобов'язання Відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 12 846,15 грн є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання Відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток в сумі 3 172,92 грн.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає в цій частині і в сумі 9 673,23 грн. (12 846,15 грн - 3 172,92 грн).

Доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нову постанову такого змісту.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129,00 грн (код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000).

Зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС провести зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 17 186 129, 00 грн.(код КБК 11021000) у сплату місячних авансових внесків з податку на прибуток (код КБК 11024000) до повного їх погашення відповідно до заяви ПАТ «Укртранснафта» від 15 липня 2014 року №18-00/194/2679 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412).

Зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС зняти з нарахування у картці особового рахунку Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412) пеню за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11024000), яка станом на 01 жовтня 2014 року становить 9 673,23 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 24 травня 2018 року.