Постанова № 74257968, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №810/2756/17 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року

у справі №810/2756/17 (розглянуту в порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростіл»

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростіл» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011311402 від 29.03.2017 в сумі 373 423,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган в акті перевірки дійшов помилкових висновків про порушення товариством валютного законодавства. Зокрема, позивач вказує, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій відповідно до контракту ним було допущено перевищення 180 календарних днів, але на меншу кількість ніж це визначено позивачем, а тому прийняте податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 373 423,59 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.03.2017 №0011311402 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростіл» грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 373423,59 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пенсі, оскільки останнім порушено строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростіл» (код ЄДРПОУ 39794319) є юридичною особою та з 18.05.2015 перебуває на обліку в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській області.

У період з 28.02.2017 по 06.03.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Агростіл» за період з 30.12.2015 по 20.10.2016.

Результати зазначеної перевірки викладені в акті №128/10-36-14-02-02/39794139 від 14.02.2017 (а.с. 7-12).

Зазначеною перевіркою було встановлено факт порушення ТОВ «Агростіл» статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у недотриманні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017 №0011311402, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 429 938,93грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині суми 373 423,59 грн. позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до висновку, що податковим органом частково було невірно визначено граничну дату зарахування валютної виручки на рахунки позивача, у тому в оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно Постанов Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, яка набрала чинності 29.07.2016, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 № 342 „Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Пунктом 2 Постанови № 361 передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів. (Пункт 2 цієї постанови діяв до 14 вересня 2016 року включно.)

Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч.1 статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно п. 1.6 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 24 березня 1999 року N136, перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортними операціями резидентів дозволяється на підставі висновку (висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 22 грудня 2015 року між ТОВ «Агростіл» та компанією «Агро стіл Технолоджіс інк.» було укладено зовнішньоекономічний контракт №2, у порядку та на умовах якого сторони продавець та покупець здійснюють покупку, приймання і плату сільськогосподарське обладнання (а.с. 31-36).

На виконання умов вказаних контракту були здійснені наступні дії.

Відповідно до банківських виписок ПАТ "Сбербанк", з мультівалютного рахунку позивача у якості попередньої оплати товару за рахунком №101320067118 компанії "Агростіл Технолоджіс інк." перераховано 176245 дол. США за платіжними дорученнями №№1-7.

У зв'язку з затримкою виготовлення промислових ємностей LWC-60-14 для тривалого зберігання зерна та відсутністю необхідних запчастин до нього, компанія "Агростіл Технолоджіс інк" повідомила про повернення частини перерахованих валютних коштів листами №№3,7,9 від 07.04.2016, 04.05.2016, 10.06.2016 відповідно.

Так в подальшому валютні кошти були перераховані через банк-коренспондент "Deutsche Bank Trust Company Americas" на кор. рахунок №150030120014 на мультірахунок №26003013038896/840 у розмірі 29 145 дол. США.

За одержані валютні кошти від позивача компанія "Агростіл Технолоджіс" імпортувала товар, вартість якого, згідно наданої митної декларації №100250005/2016/153887 від 20.10.2016 становить 147 100 дол. США, що еквівалентно 3 779 475,46 грн.

Також встановлено, що позивачем було підтверджено факт надходження товару на митну територію України рахунком з відміткою Волинської митниці "під митним контролем".

Початок перебігу визначеного у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строку для зарахування валютної виручки у випадку експорту робіт або послуг пов'язується з датою підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (послуг).

Проте податковий орган вважає, що при поверненні валютних коштів були порушені строки розрахунку.

Однак такі висновки податкового органу є помилковими.

Визначення строку зарахування валютної виручки саме з дати підписання акта про приймання послуг прямо вказують положення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічний порядок визначення початку перебігу зазначеного строку закріплений також у пункті 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631.

Так, вказаним пунктом передбачено, що виручка резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється] підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції твердження податкового органу про порушення строку розрахунку позивача спростовується наданими позивачем банківським виписками, за результатом вивчення яких виявлено порушення тільки у двох випадках повернення валютних коштів: 19000 дол. США, з урахуванням повернення 13.06.2016 США з простроченням 7100 дол. США на 53 календарні дні; та 18000 дол. США з простроченням 20 календарних днів.

Отже сума нарахованої пені повинна складати (7100 х 53х 25,2624 (курс НБУ на 22.08.2016.) = 28518,72 грн.; 18000х20х25,9228 (курс НБУ станом на 24.09.2016.)= 27996,62 грн., всього 56515,34 грн.

Таким чином сума яку позивач має сплатити за фактами порушення строків зарахування валютної виручки становить 56515,34 грн

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган невірно визначив граничну дату зарахування валютної виручки на рахунки позивача, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017 №0011311402 в оскаржуваній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про порушення позивачем граничних строків зарахування валютної виручки у розмірі визначеному в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Агростіл».

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018 року.