Постанова № 74257672, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №826/164/18 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року

у справі №826/164/18

за позовом Комунального підприємства «Ритуал»

до відповідача Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року Комунальне підприємство «Ритуал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати приписи №С-0412/1 та №С-0412/2 від 04.12.2017 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-1812/4-10/10-13/1812/08/02, №З-1812/5-10/10-13/1812/08/02, №З-1812/6-10/10-13/1812/08/02, №З-1812/7-10/10-13/1812/08/02 від 18.12.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826164/18 та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

05 лютого 2018 року позивач подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії припису №С-0412/1 та №С-0412/2 від 04.12.2017 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема зупинення експлуатації об'єкта до вирішення справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що оскаржувані приписи можуть істотно ускладнити та навіть унеможливити захист або поновлення порушених оскаржуваною постановою прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також зазначено, що дію оскаржуваних приписів необхідно зупинити, мотивуючи це ймовірним завданням шкоди інтересам громади села у зв'язку з зупиненням роботи кладовища.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року в клопотання про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію припису Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.12.2017 № С-04712/1, у відповідності до якого позивачу висунуті вимоги зупинити експлуатацію об'єкта - кладовища на території села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції нез'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначалось вище, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував на наявність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам членам громади села Білогородка, яка полягає у неможливості поховання своїх родичів та здійснення відповідних заходів, оскільки кладовище КП «Ритуал» є єдиними повноцінним діючим кладовищем на території села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Білогородської сільської ради від 08.07.2016 №105 було створено Комунальне підприємство «Ритуал» .

15 вересня 2016 року КП «Ритуал» набуло право власності на земельні ділянки загальної площею 1,72 га.

Експертною оцінкою №00-1260-17/ЕО/МД від 14.072017 щодо розгляду містобудівної документації «Детальний план забудови території для організації кладовища, орієнтованою площею 13 га в районі вул. Аграрна, с. Білогородка Києво-Святошинського району» встановлена можливість використання належних позивачу земельних ділянок під кладовище.

На зазначених земельних ділянках КП «Ритуал» з метою початку роботи кладовища було встановлено огорожу, освітлення, біотуалет, впорядковано внутрішні проїзди та проходи, здійснено розбивку території на ділянки для захоронення.

Рішенням Білгородської сільської ради від 25 серпня 2016 року №87/3 було надано дозвіл на початок роботи кладовища.

В подальшому 03 квітня 2017 року позивачем було встановлено конструкцію колумбарію для захоронення урн.

Як вбачається з матеріалів справи приписом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.12.2017 № С-04712/1 позивачу висунуті вимоги зупинити експлуатацію об'єкта - кладовища на території села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, у зв'язку з встановленням відповідачем порушень виконання будівельних робіт по будівництву частини колумбарію для захоронення урн.

Проте такі дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а саме припис відповідача суперечить чинному законодавству, а саме зупиняє дію експлуатації кладовища, порушує права мешканців територіальної громади с. Білогородка та перешкоджає здійсненню своїх обов'язків КП «Ритуал» по захороненню (похованню) померлих.

Відповідно до Закону України «Про поховання та похорону справу» - поховання це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована у тому числі серед іншого - забезпечити права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є, створення експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань, організацію і проведення поховань померлих тощо.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зупинення дії кладовища порушує права, свободу та інтереси членів громади села Білогородка, яка полягає у неможливості поховання своїх родичів та здійснення відповідних заходів.

Перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Нормами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність часткового задоволення клопотання про забезпечення позову.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: І.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2018 року.