Рішення № 7425731, 25.12.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2009 р. Справа № 18/209

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Бетон"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд"

про стягнення заборгованості в сумі 7 767 грн. 00 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Бабак Л.В. дов. в справі

Від відповідача : представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 7767 грн.- суми основного боргу, пені та 3% річних. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого статтею 22 ГПК України, зменшив в частині нарахованих - 3% річних та інфляційних.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з’явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Відповідачем направлено відзив № 66 від 09.12.09 на позовну заяву позовні вимоги визнав, борг обіцяє сплатити найближчим часом. "14" грудня 2009 року відповідач направив клопотання № 67 від 14.12.09 про відкладення розгляду справи у зв"язку з відсутністю директора на території області по виробничій необхідності. Суд відхилив клопотаннявідповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне: відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

За змістом частини 1 коментованої статті особа представника процесуально заміщує юридичну особу, яку він представляє. Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набуває прав і несе обов'язки (зокрема, процесуальні) через свої органи, вона не може брати участь у справі інакше ніж через представника. Тільки через представника у справі беруть участь особи, яких у правовідносинах представляють їхні законні представники. Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Позивачем на підставі накладних № 4 від 03.11.08, № 12 від 12.11.08 відповідачу було відвантажено бетон марки М-400 в кількості 6 метрів кубічних з доставкою на загальну суму 3900,02 грн. та бетон марки М-200 в кількості 7 метрів кубічних з доставкою на загальну суму 3691,94 грн. який отриманий останнім на підставі довіреності від 03.11.09 за № 49.

Відповідач щодо заборгованості в сумі 7591,96 грн.за отриманий бетон не заперечує, зобов"язується заплатии борг при першій наявності коштів.

Відповідно до ст.ст. 509,525,526 Цивільного кодексу України зобов"язанням є правідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем на адресу відповідача 11.06.09 було направлено претензію щодо сплати заборгованості за отриману продукцію (бетон), яку останній отримав 16.06.09, що підверджується повідомленням про вручення № 235503. І у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України зобов"язаний був виконати обов"язок по сплаті протягом семиденного строку від дня пред"явлення вимоги, тобто до 23.06.09 включно. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Згідно статті 610 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Поскільки несвоєчасне виконання відповідачем оплати за поставлений товар мало місце, позивачем нараховані 3% річних в сумі 81,12 грн. (7591,96 грн.*3%8130днів:365) та інфляційні за період: червень 2009 року в сумі 19,49 грн. та вересень 2009 року в сумі 60,74 грн. Однак позовні вимоги в частині нарахування інфляційних за червень 2009 року безпідставні , оскільки відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а всередньому на місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період травня, а якщо з 16 по 30 число, то розрахунок починається з наступного місяця- червня. В даному випадку індексування суми 7591,96 грн. буде починатися не з червня 2009 року а з наступного місяця - липня 2009 року, оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов"язання виникло у відповідача з 24.06.09. А тому, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних за червень 2009 року в сумі 19,49 грн. безпідставні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 7591,96 грн.основного боргу, 60,74 грн.- інфляційних та 81,12 грн. –3 % річних. Дана заборгованість підтверджена обґрунтована, підтверджена доказами, що знаходяться у матеріалах справи і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В стягненні інфляційних за червень 2009 року в сумі 19,49 грн. слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені, збитків від інфляції, 3% річних підтверджуються матеріалами справи у відповідних частинах, а тому підлягають задоволенню частково з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.. Розмір пропорції задоволених позовних вимог проти заявлених становить 99,75%.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" ( м.Рівне, вул.Струтинської,21, код ЄДРПОУ 32936500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Бетон ( 35700, м.Здолбунів, вул.Шевченка,1, код ЄДРПОУ 360161125) основний борг в сумі 7591,96 грн., інфляційні в сумі 60,74 грн., 81,12 грн - 3% річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 101 грн.75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.41 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "29" грудня 2009 р.