Рішення № 74257032, 23.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.05.2018 р. справа №820/2973/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області провизнання протиправним висновку Управління у справах громадянства, імміграції та рєестрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області "Про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_4 ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн" від 11.11.2011 р. та скасування висновку Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області "Про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_4 ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн" від 11.11.2011 р., -

встановив:

Позивач, ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області у формі висновку від 11.11.2011 р. «Про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_4 - ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн».

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що спірне рішення суперечить закону, який не передбачає можливості перегляду у майбутньому виданих дозволів на імміграції у зв’язку з втратою юридичної дії будь-яких документів.

Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на належній нормі закону, є правильним, прав та охоронюваних законом інтересів іноземця не порушує.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачу органом міграційної служби України 24.07.2006 р. було надано письмовий дозвіл на імміграцію в Україну.

На реалізацію цього дозволу позивачу було видано посвідку на постійне проживання в Україні серії ХР№15277.

Рішенням органу державної влади, котрий в Україні виконував повноваження у сфері імміграційної політики - Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, прийнятим у формі висновку від 11.11.2011 р., було скасовано раніше видане рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_4 - ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн.

Суд відмічає, що ГУ ДМСУ у Харківській області є відповідачем за заявленою іноземцем вимогою виключно з підстави передачі згідно з законом управлінського повноваження з практичної реалізації державної політики у сфері імміграції.

Участі у спірних правовідносинах ГУ ДМСУ у Харківській області не брало, будь-яких рішень відносно іноземця не виносило, а відтак, прав та охоронюваних законом інтересів іноземця не порушувало.

Вказане зумовлює відсутність правових підстав для покладання на ГУ ДМСУ у Харківській області фінансового тягаря з відшкодування судових витрат позивача.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку, то суд вважає за необхідне розглянути заявлену у позові вимогу по суті.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб’єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства унормовані, насамперед, Законом України «Про імміграцію» та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (затверджено постановою КМУ №1983 від 26.12.2002 р.; далі за текстом Порядок №1983).

За визначенням ст.1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

У ході розгляду справи судом встановлено, що органами управління від імені Держави України іноземцю було видано дозвіл на імміграцію.

Доказів вчинення за цією подією злочину (кримінального правопорушення) чи іншого протиправного діяння матеріали справи не містять.

Не містять матеріали справи і доказів подання іноземцем у процедурі одержання дозволу на імміграцію спотвореної, перекрученої, неправдивої, недостовірної інформації, котра об’єктивно не могла бути перевірена відповідним державним органом управління.

Суд вважає, що після одержання дозволу на імміграцію на правовідносини за участі іноземця та Держави України з приводу правової підстави для перебування на території України поширюються норми ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому втручання Держави в особі компетентного владного суб’єкта у цю приватну сферу повинно відповідати критеріям цієї норми Конвенції.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами.

Дослідивши текст оскарженого рішення суд встановив, що правовою підставою для скасування дозволу на імміграцію владний суб’єкт обрав положення ст.ст. 12 та 13 Закону України «Про імміграцію».

Таким чином, суд вважає, що владний суб’єкт не конкретизував з достатньою чіткістю поза розумним сумнівом правову підставу оскарженого рішення, що суперечить ст. 8 Конституції України, адже не узгоджується з принципом юридичної визначеності як невід’ємного складового елементу принципу верховенства права.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що приєднані до справи документи не засвідчують факт вчинення іноземцем злочину (кримінального правопорушення) чи скоєння іноземцем адміністративних правопорушень після набуття правової підстави для знаходження в Україні.

Навпаки, з цих документів слідує, що іноземець одержав реєстраційний номер облікової картки платника податків, офіційно здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, народив дитину.

Сукупність перелічених обставин доводить існування сталих та міцних соціальних, родинних, фінансових зв’язків іноземця з Україною.

Критерії до рішення владного суб’єкта були викладені законодавцем у ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції до 15.12.2017 р.) та наразі викладені у ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції з 15.12.2017 р.), де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржене рішення цим критеріям не відповідає, позаяк не містить жодної оцінки владним суб’єктом співрозмірності балансу між приватним інтересом іноземця на продовження перебування в Україні та публічним інтересом Держави у контексті змісту ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі імміграційної справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині скасування спірного рішення.

З раніше наведених міркувань суд не знаходить підстав для проведення розподілу судових витрат за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір», так як відповідач взагалі не причетний до винесення оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області у формі висновку від 11.11.2011 р. «Про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_4 - ОСОБА_3 Тхі Тхань Хуєн».

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24 травня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.