Постанова № 74257019, 22.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2895/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Прокуратури Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (ухвалене головуючим – суддею Луцович М.М. у м. Ужгороді, о 14 год 52 хв, повний текст складено та підписано 03 березня 2018 року) у справі № 807/523/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними дії (бездіяльність) прокуратури Закарпатської області, пов'язаної у не реалізації звернення позивача від 14.03.2017 та порушенні Закону України «Про звернення громадян» та зобов'язати прокуратуру Закарпатської області об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути звернення позивача від 14.03.2017.

В ході судового розгляду адміністративної справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд розглядати даний адміністративній позов із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та визнати протиправні дії (бездіяльність) прокуратури Закарпатської області пов'язаної у не реалізації звернення позивача від 14.03.2017 та порушенні Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати прокуратуру Закарпатської області об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути його звернення від 14.03.2017; залучити в якості співвідповідача по справі Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області та стягнути на його користь з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області 400000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що органами прокуратури не дотримано норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки його звернення не розглянуте у терміни встановлені ст. 20 цього Закону.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Закарпатської області щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 14.03.2017 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Зобов'язано Прокуратуру Закарпатської області надати відповідь на звернення ОСОБА_2 від 14.03.2017 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що фактично відповідачем порушено визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки розгляду звернення, оскільки звернення позивача від 14.03.2017 було отримано відповідачем із Генеральної прокуратури України 24.03.2017, про що зазначає відповідач у своїх запереченнях, однак станом на день розгляду даної адміністративної справи відповідь на звернення позивача надана так і не була. Повідомлення у відповідності до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» позивача про встановлення необхідного терміну для розгляду його звернення відповідачем здійснено також не було.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила Прокуратура Закарпатської області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В решті рішення про відмову в задоволенні позову залишити без змін.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ними при розгляді звернення позивача дотримано визначений Законом обов`язок щодо законного, об`єктивного, своєчасного та добросовісного розгляду, а також не допущено безпідставного скерування за належністю та відповідно не допущено порушення прав та інтересів позивача. Крім цього вказує на те, що вони являються неналежним відповідачем у цій справі.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому покликається на те, що вважає рішення першої інстанції в частині відмови позовних вимог прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує на те, що в цій частині судове рішення не мав можливості оскаржити у строки встановленні КАС України, оскільки повний текст судового рішення отримав 16.04.2018, а Львівський апеляційним адміністративним судом 18.04.2018 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача. В решті рішення суду вважає за потрібне залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 14.03.2017 позивачем ОСОБА_2 на адресу Генеральної прокуратури України було скероване звернення щодо бездіяльності місцевої прокуратури м.Ужгорода, яка встановлена судовим рішенням. Про результати звернення позивач просив повідомити його особисто.

21.03.2017 за вих..№ 19-р вказане звернення було перенаправлено за належністю до прокуратури Закарпатської області для організації перевірки та прийняття відповідного рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Про результат розгляду слід було повідомити автора звернення.

24.03.2017 року за вих. №04/2/2-760-15 вказане звернення було перенаправлено до Ужгородської місцевої прокуратури, а 03.04.2017 вже начальнику СВ Ужгородського відділу поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області для розгляду і про результати досудового розслідування повідомити заявника.

У зв`язку з тим, що відповідь на вказане вище звернення позивачу надана не була, останній звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян», який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

За приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Разом з цим відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Як зазначалось вище та підтверджено представником апелянта, що 14.03.2017 позивачем ОСОБА_2 на адресу Генеральної прокуратури України було скероване звернення щодо бездіяльності місцевої прокуратури м. Ужгорода, яка встановлена судовим рішенням. Про результати звернення позивач просив повідомити його особисто.

21.03.2017 року за вих. № 19-р вказане звернення було перенаправлено за належністю до прокуратури Закарпатської області для організації перевірки та прийняття відповідного рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Про результат розгляду слід було повідомити автора звернення.

24.03.2017 року за вих. № 04/2/2-760-15 вказане звернення було перенаправлено до Ужгородської місцевої прокуратури, а 03.04.2017 року вже начальнику СВ Ужгородського відділу поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області для розгляду і про результати досудового розслідування повідомити заявника.

Згідно представлених листів, суд першої інстанції встановив та зазначив, що не заперечується судом апеляційної інстанції, які переадресовувались від одного органу до іншого, вбачається, що відповідачем взагалі не розглядалися питання порушені у зверненні позивача, листи відповідача не містять відомостей про прийняті рішення за вимогами позивача, тобто ці листи взагалі не містять відповідей по суті на поставлені позивачем у зверненні від 14.03.2017 питання, а містять лише повідомлення про приєднання вказаного звернення до матеріалів кримінального провадження № 102014070030000495 від 13.03.2014, згідно якого позивач являється потерпілим.

При цьому, суд зазначає, що належним доказом щодо строку надання відповіді є або дата, засвідчена власноручним підписом одержувача, або дані про подання відповідного листа на пошту, у разі надіслання такого засобами поштового зв'язку; та не може бути дата, зазначена у самому листі, оскільки наявність такої разом з вихідним номером лише посвідчує факт реєстрації вихідної кореспонденції у відповідному журналі та є елементом діловодства Прокуратури Закарпатської області.

Керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що відповідачем порушено визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки розгляду звернення, оскільки звернення позивача від 14.03.2017 року було отримано відповідачем із Генеральної прокуратури України 24.03.2017, про що зазначає відповідач у своїх запереченнях, однак станом на день розгляду даної адміністративної справи відповідь по суті на звернення позивача надана не була.

З огляду на встановлене суд погоджується з висновком суду першої інстанції про належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Прокуратури Закарпатської області щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 14.03.2017 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та зобов'язання Прокуратури Закарпатської області надати відповідь на звернення ОСОБА_2 від 14.03.2017 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Щодо доводів апелянта про те, що вони являються неналежним відповідачем у цій справі, то такі є необгрунтованими, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», п.п.4.1, 4.2 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затв. наказом Генерального прокурора України № 9гн від 27.12.2014, звернення, у яких порушуються питання, що не належать до повноважень органів прокуратури, в термін не більше п'яти днів працівниками управління організації прийому громадян та розгляду звернень Генеральної прокуратури України, галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, місцевими прокурорами та їх заступниками надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно листа від 21.03.2017 року за вих. № 19-р звернення позивача було перенаправлено за належністю для організації перевірки та прийняття відповідного рішення відповідно до вимог чинного законодавства, саме до прокуратури Закарпатської області, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідними позовними вимогами до належного відповідача.

Щодо покликання позивача зазначеного у відзиві на апеляційну скаргу, щодо задоволення його позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди то суд вважає за потрібне вказати наступне.

Відповідно ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Однак потрібно зазначити, що з відповідною апеляційною скаргою ОСОБА_2 не звертався, що у свою чергу виключає можливість розгляду частини позовних вимог, щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 807/523/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 24 травня 2018 року