Постанова № 74256981, 24.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2571/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Подлісна І.М., час ухвалення судового рішення 11 год 54 хв у м. Тернополі, повне судове рішення складено 26.01.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі – ГУ ДФС у Тернопільській області) №0002804003 від 26.07.2017.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що посадовими особами ГУ ДФС у Тернопільській області було порушено процедуру перевірки передбаченої п.80.5 ст80 ПК України. Також, відповідачем не конкретизовано який абзац чи частина ст.15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) порушена позивачем. Крім того, вказує що посадовими особами не було розкрито об’єктивну сторону правопорушення, адже в Акті не зазначено кому та яким способом реалізовано тютюнові вироби. Щодо пояснень ОСОБА_1 про визнання ним своєї вини, просить апеляційний суд не брати до уваги, оскільки така поведінка йому була продиктована працівниками податкового органу. Тому просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 19.07.2017 посадовими особами ГУ ДФС в Тернопільській області на підставі направлення на перевірку № 2079, № 2080 від 19.07.2017 та наказу № 1312 від 19.07.2017 було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами магазину – кафе за адресою : вул. Шевченка, 12а, м.Бучач, який належить суб’єкту господарювання ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 19.07.2017.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР, що полягало у роздрібній торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення такого виду діяльності, зокрема, 19.07.2017 реалізовано одну пачку сигарет марки «Бонд» синій по ціні 22 грн, а також п.1-2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

26.07.2017 на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до ОСОБА_1 було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом було повністю дотримано вимоги законодавства та встановлено під час перевірки факт реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії на право здійснення такого виду діяльності. Також, було встановлено допуск позивачем службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та надав їм усі необхідні документи, а також надав власноручні пояснення, згідно яких погодився з викладеними в акті перевірки висновками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Стосовно доводів апелянта про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, варто зазначити наступне.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено ст. 80 ПК України.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За правилами п.80.4 ст.80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Як визначено у п.81.1 ст.80 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів : направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В ході розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що фактична перевірка у належному позивачу магазині-кафе проводилась на підставі наказу в.о.заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області №1312 від 19.07.2017 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на проведення перевірки від 19.07.2017 №№ 2079, 2080. Вказані документи були отримані особисто ОСОБА_1 19.07.2017, про що свідчить його особистий підпис.

При цьому, перед проведенням фактичної перевірки посадовими особами відповідача, у відповідності до вимог п. 80.4 ст.80 ПК України, було здійснено контрольну розрахункову операцію, зокрема, придбано одну пачку сигарет «BOND» BLUE SELECTION по ціні 22,00 грн, дата виробника вказана на пачці виробником 28.02.2017, ціна вказана виробником на пачці 22,00 грн, яка позначена маркою акцизного податку 20 АГМЧ 789797 ТВЗФ 17/1, без отримання відповідного чеку.

Після чого розпорядчі документи, про які вказувалось вище, були пред'явлені для ознайомлення позивачу, який проводив розрахунки.

В подальшому, перевірка була проведена в присутності ОСОБА_1, яким підписано акт фактичної перевірки та у п.3 акта перевірки зазначено про відсутність зауважень.

Крім цього, у матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача від 19.07.2017, якими він визнав вказаний вище факт реалізації пачки сигарет «BOND» BLUE SELECTION без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку, тому позивач, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що така здійснюється з порушеннями законодавства, мав право не допускати їх до її проведення, а оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, тому відповідно предметом розгляду в цій справі є саме суть виявлених порушень вимог чинного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 19.07.2017 у магазині-кафе реалізував посадовим особам пачку сигарет «BOND», без проведення операції через РРО (розрахунковий документ не був роздрукований).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначені Законом № 481/95-ВР.

Частиною дванадцятою статті 15 цього Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ст.17 Закону 481/95-ВР, у разі порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.17 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

Таким чином, оскільки позивач здійснював реалізацію тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії, ним було порушено ст.15 Закону №481/95-ВР, що вірно було встановлено посадовими особами ДФС.

Посилання ОСОБА_1 на психологічний тиск під час проведення перевірки та підписання документів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження зазначеного, як не містять і того, в чому саме полягав такий тиск.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень відповідає чинному податковому законодавству, процедура його прийняття є правильною, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його правомірність, яке прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, які не були спростовані позивачем.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року по справі № 819/1823/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5