Рішення № 74256650, 25.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/604/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення невиплаченої заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (надалі - відповідач 1, УМВС України в Херсонській області), УДАІ УМВС України в Херсонській області (надалі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- стягнути з УДАІ УМВС України в Херсонській області на користь позивача 24 660,90 грн. невиплаченої заробітної плати за період з 06.04.2017 року по 22.01.2018 року;

- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача 24 669 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення сторін, призначено судове засідання на 10.05.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 10.05.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 18.05.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2018 року суд вирішив продовжити розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту позову, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом УМВС України в Херсонській області № 8 о/с від 11.04.2018 р. його поновлено на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) з 26.05.2016 р. В подальшому наказом УМВС України в Херсонській області від 22.01.2018 р. він був звільнений з ОВС в запас Збройних Сил України через хворобу, проте в порушення ст. 115, 116 КЗпП України при звільненні з позивачем не було проведено остаточний розрахунок, а саме за період з 06.04.2017 року по 22.01.2018 року йому не була начислена та виплачена заробітна плата, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 124,55 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з УДАІ УМВС України в Херсонській області невиплачену заробітну плату за період з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 р. в сумі 24 660,90 грн. Крім того, позивач, посилаючись на ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", вважає, що йому належить до виплати 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи, що на дату звільнення він мав 18 повних календарних років служби, просить суд стягнути з УМВС України в Херсонській області 24 669,00 грн. одноразової грошової допомоги.

02 травня 2018 р. представником відповідача 1 надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що наказом від 11.04.2017 р. позивача було поновлено на посаді на виконання судового рішення, проте у зв'язку зі скороченням даної посади зі штатного розпису посадовий оклад йому не визначено. Оскільки відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС грошове забезпечення виплачується лише тим особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади, тому, на думку відповідача -1, ОСОБА_1 не має права на грошове забезпечення, що свідчить про необґрунтованість його вимога про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні. Крім того, представник відповідача-1 зазначає, що відповідно до п. 1.6 зазначеної вище Інструкції, грошове забезпечення виплачується виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків. При цьому, УДАІ УМВС України в Херсонській області не має асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків, на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а відтак у відповідача 1 об'єктивно відсутній обов'язок щодо грошового забезпечення позивача. Щодо розміру середньоденного заробітку, визначеного позивачем у сумі 124,55 грн., то відповідач - 1 з ним також не погоджується, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Останнім робочим днем позивача є 06.11.2015 р., станом на який його посадовий оклад складав 650 грн., а тому розрахунок середньоденного заробітку має вчиняться, виходячи саме з цієї суми.

02 травня 2018 року представником відповідача 2 надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. УДАІ УМВС України в Херсонській області та УМВС України в Херсонській області є окремими юридичними особами, які знаходяться на стадії припинення, а тому кошти на рахунках відсутні. Крім того, відповідач-2 вказує, що позивач проходив службу в УДАІ УМВС України в Херсонській області, а тому одноразова грошова допомога нараховується та виплачується саме цим органом. Отже, за позицією відповідача 2, УМВС України в Херсонській області не є належним суб'єктом, на який покладено обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. По-суті заявленої вимоги відповідач 2 зазначає, що при звільненні 06.11.2015 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена вихідна допомога за 16 років служби у розмірі 25 438,45 грн. Після поновлення на посаді наказом від 11.04.2017 р. № 8 о/с позивач службу не проходив у зв'язку з фактичним припиненням діяльності органів міліції. Також, відповіда-2 зазначає, що вказана грошова допомога повинна виплачуватися у відсотковому співвідношенні з місячним грошовим забезпеченням перед звільненням, проте у грудні 2017 року позивачу грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося, що унеможливлює її нарахування та виплату.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

За ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 р. в справі № 821/813/16, наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 11.04.2017 р. № 8 о/с скасовано пункт наказу УМВС від 26.05.2016 р. №10 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ з запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1В./М-054488/ та поновлено його на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) з 26.05.2016 р.

На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 821/1775/17 наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 22.01.2018 р. № 2 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "б" (через хворобу) капітана міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон). Вислуга років на день звільнення складає 18 років 04 місяці 01 день.

Як вбачається зі змісту позову, підставою звернення до суду ОСОБА_1 з вказаними вимогами є не проведення відповідачами остаточного розрахунку при його звільненні, а саме за період проходження ним служби з 06.04.2017 року по 22.01.2018 р, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 124,55 грн.

Отже, позивач стверджує, що вказаною бездіяльністю відповідачів порушені його права, передбачені ст. 43 Конституції України, Закону України " Про оплату праці", КЗпП України, а тому належним способом поновлення порушених прав позивача є стягнення з УДАІ УМВС України в Херсонській області невиплаченої заробітної плати та стягнення з УМВС України в Херсонській області одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку".

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Структура, умови та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлені постановою Кабінету Міністрів від 07.11.2007 р. № 1294 та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх Справ від 31.12.2007 р. № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896, яка була чинною до 31.12.2016 року.

Проте, зазначені нормативно-правові акти не врегульовують порядок визначення грошового забезпечення особі, яка поновлена на роботі, але не працювала з незалежних від неї причин, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим посилання УДАІ УМВС України в Херсонській області на те, що при визначенні грошового забезпечення слід керуватись Інструкцією № 499.

Натомість, загальні економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці врегульовано Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР), який на момент розгляду даної справи є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Гарантії дотримання прав працівників щодо оплати праці визначено ст. 22 Закону №108/95-ВР, зокрема суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. (ст.115 КЗпП України).

Зі змісту відзиву на позовну заяву УДАІ УМВС України в Херсонській області, судом встановлено, що за період з 11.04.2018 р. по 22.01.2018 р. позивачу не було нараховано та виплачено грошове забезпечення, оскільки наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 11.04.2017 р. за № 8 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаду старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон), без встановлення розміру окладу, надбавок, доплат у зв'язку зі скороченням даної посади зі штатного розпису.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам УДАІ УМВС України в Херсонській області, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 р. у справі № 821/813/16, яка набрала чинності, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) з 06.11.2015 р.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 р. у справі № 821/813/16, наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) з 26.05.2016 р.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, суд зазначає, що нормами КЗпП України не передбачено, з якого моменту рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі вважається виконаним.

Натомість, положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що рішення про поновлення особи на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Як встановлено судом, то відповідачі не заперечують, що наказом від 11.04.2017 р. № 8 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді, з якої його було незаконно звільнено, проте розмір грошового забезпечення, а саме розмір окладу, надбавок доплат тощо зазначеним наказом встановлено не було.

Отже, суд дійшов до висновку, що УМВС України в Херсонській області поновивши ОСОБА_1 на попередній посаді, не визначив йому розмір грошового забезпечення відповідно до штатного розпису та посадового окладу, не допустив фактично його до виконання посадових обов'язків, що дає підстави вважати виконання Управлінням МВС України в Херсонській області постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 р. не в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що право громадян на заробітну плату захищене законом. Закріплюючи право кожного на винагороду за працю, держава забороняє будь-яку дискримінацію в оплаті праці. Роботодавець не повинен встановлювати оплату праці, яка погіршує стан працівника в порівнянні з попереднім розміром грошового забезпечення, тим паче в сфері державного регулювання оплати праці. Якщо після виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі (тобто після видання відповідного наказу) працівник фактично не приступив до роботи з вини роботодавця (наприклад, роботодавець не забезпечив робочим місцем, не створив належних умов праці тощо), працівник має право вимагати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня, коли він фактично приступить до роботи. Таку вимогу роботодавець може виконати добровільно, протабелювавши працівника як такого, що приступив до роботи, або видавши відповідний наказ про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому має зазначити причини, через які поновлений працівник не міг фактично приступити до роботи, тривалість вимушеного прогулу та розмір належної йому виплати.

Довід відповідачів про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалися, в тому числі, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань та кошторису, суд вважає необґрунтованим, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та до сьогоднішнього дня УМВС України в Херсонській області та УДАІ УМВС України в Херсонській області не ліквідовані, не виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлені правосуб'єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів своїх працівників.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення з боку відповідачів дій, спрямованих на забезпечення позивача штатною посадою, переведення його на іншу відповідну посаду або пропонування йому посади у лавах Національної Поліції України у випадку його відповідності, або проходження атестації (переатестації) тощо.

Таким чином, на думку суду, внаслідок вказаної бездіяльності відповідачів щодо створення умов для виконання позивачем його посадових обов'язків відповідно до посади, на яку було поновлено ОСОБА_1, дає підстави для висновку про відсутність вини позивача у фактичному не виконанні посадових обов'язків, а тому такий період перебування позивача у трудових правовідносинах з УДАІ УМВС України в Херсонській області прирівнюється до вимушеного прогулу працівника.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. (надалі - Порядок №100)

Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. (пункт 4 Порядку № 100).

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач не виконував своїх посадових обов'язків з незалежних від нього причин, тому в межах даних спірних правовідносин невиплачене грошове забезпечення підлягає розрахунку виходячи з установленого йому посадового окладу, як це передбачено п. 4 Порядку № 100.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 18.02.2015 р. № 44 о/с капітану міліції ОСОБА_1 за посадою старший інспектор дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) встановлено посадовий оклад 650 грн., а тому розрахунок суми середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу повинен проводитися відповідно до встановленого розміру посадового окладу.

Щодо визначення періоду, який підлягає включенню до розрахунку спірної суми грошового забезпечення позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, наказом УМВС України в Херсонській області від 11.04.2017 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді з 26.05.2016 року.

При цьому, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 р. у справі № 821/567/17 вирішено питання щодо стягнення з УДАІ УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 06.11.2015 р. по 25.05.2016 р., та з 29.09.2016 р. по 05.04.2017 р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період з 06.04.2017 р. по 10.04.2017 р. прирівнюється до вимушеного прогулу в межах даних спірних правовідносин, а тому позивач мав право на отримання середньомісячного грошового забезпечення саме за період з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 р.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. (п. 8 Порядку № 100)

Натомість, не надання відповідачами розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за спірний період, позбавляє суд можливості визначити розмір середньоденного грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу позивача 650 грн., оскільки для його визначення необхідне середньомісячне число робочих днів за два останні календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації.

При цьому, суд зазначає, що способом захисту особи від порушень, які полягають у протиправній бездіяльності, є зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення відповідних дій.

З урахуванням конституційного положення про поділ влади (ст. 6 Конституції України), судове рішення, за загальним правилом, не може бути актом, який замінює рішення чи дію, які за законом повинні бути вчинені відповідним органом виконавчої влади.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності УДАІ УМВС України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 р. та зобов'язати УДАІ УМВС України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 суму середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 року з урахуванням його посадового окладу у розмірі 650 грн., з відрахуванням сум доходів і зборів.

Вказаний висновок суду кореспондується з приписами частини 4 ст. 245 КАС України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 р. в сумі 24 660,90 грн. підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з УМВС України в Херсонській області 24 669 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону № 2262-XII, на яку посилається позивач в обґрунтування даної вимоги, визначено, що працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені зі служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається зі змісту наказу голови ліквідаційної комісії УМВС в Херсонській області від 22.01.2018 р. № 2 о/с, станом на день звільнення позивача із органів внутрішніх справ вислуга років складала 18 років 04 місяці 01 день.

Отже, враховуючи, що позивач є особою, яка має право на пенсію на підставі Закону № 2262-XII, звільнений з органів внутрішніх справ за хворобою та на день звільнення мав вислугу більше п'яти років, суд дійшов висновку, що при звільненні він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, відповідно до абзацу 5 ст. 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон), мав звання капітана міліції, а тому відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 р. № 114, відноситься до середнього начальницького складу.

Таким чином, обов'язок виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення позивача законом покладено на УДАІ УМВС України в Херсонській області як на орган, у якому позивач працював на момент звільнення.

При цьому, суд не погоджується з розрахунком суми одноразової грошової допомоги, який наведений позивачем у змісті позовної заяви.

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, ОСОБА_1 на момент звільнення 22.01.2018 року посадових обов'язків не виконував, до роботи не фактично не був допущений, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що сума його місячного грошового забезпечення з 06.04.2017 р. має бути визначена відповідно до посадового окладу, встановленого у наказі УМВС України в Херсонській області від 18.02.2015 р. № 44 о/с, тобто 650 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 5 850,00 грн., розрахованої наступним чином: 50% розміру грошового забезпечення станом на дату звільнення (650/2=325 грн.) * 18 років = 5 850,00 грн.

З огляду на викладене, вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому питання щодо компенсації сплаченого судового збору судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання 73000, м. Херсон, вул. Дровника, буд. 192/50, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4, код ЄДРПОУ 08592322), УДАІ УМВС України в Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Блюхера, буд. 22, код ЄДРПОУ 23312149) про стягнення невиплаченої заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність УДАІ УМВС України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за період з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 р.

Зобов'язати УДАІ УМВС України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середньомісячного грошового забезпечення за період з 06.04.2017 р. по 22.01.2018 року відповідно до розміру його посадового окладу, з відрахуванням сум доходів і зборів.

Стягнути з УДАІ УМВС України в Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Блюхера, буд. 22, код ЄДРПОУ 23312149) на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 5 850,00 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 12.3