Постанова № 74256622, 21.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6211/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018, суддя Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 28.02.18 по справі № 820/6211/17

за позовом ОСОБА_3

до Генеральної прокуратури України

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив суд: стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №820/1783/17 в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року, за період з 13.07.2017 року по 14.11.2017 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, відповідно до Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не було вжито заходів щодо негайного поновлення позивача на роботі в органах прокуратури на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/1783/17.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: зобов'язано Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №820/1783/17 в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року, за період з 14.07.2017 року по 14.11.2017 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, відповідно до Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: ст. 236 КЗпП України та не застосування ч. 1 ст. 373 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на неправильному застосуванні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/1783/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Скасовано наказ Генерального прокурора України від 31.03.2017 р. за № 9дк, яким, за одноразове грубе порушення вимог Законів України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_3 з посади заступника прокурора Луганської області та з органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 61050, м. Харків, вул. Примерівська, 7-А) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 148332,45 грн. ( сто сорок вісім тисяч триста тридцять дві гривні 45 копійок). Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року та стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/1783/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 148332,45 грн. Прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 61050, м. Харків, вул. Примерівська, 7-А) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97475 грн. (дев’яносто сім тисяч чотириста сімдесят п’ять) гривень 61 копійку. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/1783/17 залишено без змін.

30.10.2017 року позивачем було подано заяву до Генеральної прокуратури України про добровільне виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року.

На підставі вищевказаної заяви позивача та постанов Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року наказом Генерального прокурора України №197к від 15.11.2017 року ОСОБА_3 поновлено на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що на підставі рішення суду по справі № 820/1783/17 Генеральною прокуратурою України ОСОБА_3 було нараховано та виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2017 року по 13.07.2017 року в сумі 97475,61 грн. з урахуванням обов’язкових відрахувань податків і зборів, що підтверджується платіжними дорученнями № 5634 від 19.12.2017 року, № 5632 від 19.12.2017 року, №5631 від 19.12.2017 року.

Позивач вважаючи, що не виконання відповідачем постанови Харківського окружною адміністративного суду від 13.07.2017 року в частині негайного поновлення ОСОБА_3 в органах прокуратури на відповідній посаді призвело до збільшення недоотриманої суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/1783/17 виконана відповідачем не в передбачений законом строк, а отже середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений відповідачем на користь ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року у справі №21-42а12.

Відповідно до ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Нормами спеціального законодавства, а саме: Законом України «Про прокуратуру», не передбачено як поновлення на посаді, так і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, у тому числі й оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Натомість вказані правовідносини унормовані трудовим законодавством.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що застосування трудового законодавства є доцільним при розгляді даного спору.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час винесення рішень судів першої та апеляційної інстанції) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З аналізу ст. 257 КАС України випливає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №820/1783/17 в частині допуску до негайного виконання поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року, підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності відкритого виконавчого провадження на підставі такого рішення суду.

Верховний суд України в пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № 9 (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом встановлено, що постанова Харківського окружною адміністративного суду від 13.07.2017 року в частині негайного поновлення позивача в органах прокуратури було виконано Генеральною прокуратурою України лише 15.11.2017 року шляхом винесення наказу №197к про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року.

Тобто, відповідачем виконано вищевказане рішення суду не в передбачений законом строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений відповідачем на користь ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення.

Відповідач у письмових пояснень зазначив, що нарахування та виплата ОСОБА_3 середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 14.07.2017 року по 14.11.2017 року, як Генеральною прокуратурою України так і регіональними прокуратурами, не проводилось.

Крім того, з довідки Генеральної прокуратури України №18-1зп від 03.01.2018 року встановлено, що середня заробітна плата ОСОБА_3, яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає 28253,80 грн. (із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1412,69 грн.).

Так, розмір середньої заробітної плати за час затримки виконання постанови суду за період з 14.07.2017 по 05.09.2017, з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1412,69 грн. та 37 робочих днів (1412,69 х 37), складає 52 269,53 грн.

Пунктом 10 розділу IV зазначеної постанови визначено, що у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», з 06.09.2017 року підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений відповідачем на користь ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів відповідно до Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.

При цьому, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що Генеральною прокуратурою України не було нараховано середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2017 року по 14.11.2017 року та виплачено такі кошти за період з 31.03.2017 року по 13.07.2017 року, а отже у суду немає підстав для стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №820/1783/17 в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року, за період з 13.07.2017 року по 14.11.2017 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, відповідно до Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою належного відновлення порушених прав позивача, правомірно дійшов висновку про необхідність задовольнити позовну заяву шляхом зобов'язання Генеральної прокуратури України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №820/1783/17 в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 року, за період з 14.07.2017 року по 14.11.2017 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, відповідно до Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає нарахуванню та виплаті прокуратурою Луганської області, а не Генеральною прокуратурою України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України Генеральна прокуратура України, яка в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру» координує та організовує діяльність усіх органів прокуратури, а також є головним розпорядником бюджетних коштів, в тому числі, прокуратури Луганської області.

Таким чином, нарахувати та виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу має відповідач, як орган, який прийняв наказ про поновлення позивача на посаді заступника прокурора Луганської області та наділений повноваженнями розпоряджатись та координувати коштами, що підлягають виплаті позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем перед судом не доведено правомірність його дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі 820/6211/17 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/6211/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 25.05.2018.