Постанова № 74256615, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 623/3161/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 (суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 13.04.18 р.) по справі № 623/3161/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" в особі директора ОСОБА_2

до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс" в особі директора ОСОБА_2, звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_3, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 17.11.2017 року №46/1020-6410 та №47/1020-6411.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.12.2017 року відкрито провадження по вказаній справі.

19.03.2018 року відповідною ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області справу № 623/3161/17 передано до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року адміністративну справу № 623/3161/17 передано на розгляд до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на положення ч.ч. 1, 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, яка діяла на момент звернення із адміністративним позовом до суду) та зауважує, що постанови № 46/1020-6410, № 46/1020-6411 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесені у відношенні ТОВ «КОМПЛЕКС», яке, в свою чергу, є юридичною особою, та вищезгаданими постановами позивача притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Накладений на позивача штраф, передбачений Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", є адміністративно-господарською санкцією за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а не стягненням внаслідок вчинення адміністративного правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачений положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім того, з положень ст.ст.12-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що до адміністративної відповідальності притягаються фізичні особи, в тому числі посадові особи.

Проте, постановами від 17.11.2017 року № 40/1020-6410 та № 40/1020-6411 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», притягнуто ТОВ «Комплекс», тобто, юридичну особу, а не посадову особу такої юридичної особи.

Також, заявником зазначено, що відповідно до п.п. 1 та 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 294 від 09.07.2014 року, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Тобто, відповідач по справі є посадовою особою органу виконавчої влади.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції прийнята на підставі неповного з’ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 р. - без змін.

В обґрунтування зазначеного відзиву позивач посилається на п.п. 10, 12 п.1 Перехідних положень КАС України, в редакції, що набрав законної сили 15 грудня 2017 року, відповідно до яких справи, які були подані до суду до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства, повинні бути розглянуті тими ж судами, до яких відповідна заява чи скарга надійшла. Будь - яка передача справ не передбачається.

Крім того, ч. 3 ст. 30 КАС України встановлено, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Таким чином, Ізюмським міськрайонним судом Харківської області при передачі зазначеної справи на розгляд Харківському окружному адміністративному суду не було враховано усі норми Кодексу адміністративного судочинства України, який вступив в силу з 15.12.2017 р. та його Перехідних положень.

Також, посилаючись на п. 2 ч. 1, ч.ч. 6, 8 ст. 29 КАС України, позивач зазначає, що справа № 623/3161/17 була безпідставно передана на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду та повинна бути розглянута Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, який відкрив провадження у справі з додержанням правил підсудності до набрання чинності новою редакцією КАС України.

З огляду на викладене, Харківський окружний адміністративний суд ухвалив правомірне рішення про передачу адміністративної справи № 623/3161/17 на розгляд до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Окрім того, позивач зазначає, що ОСОБА_4 не може бути представником державного службовця - Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_3, оскільки повноваження державного службовця повинні виконуватися особисто і не можуть бути передані іншій особі, а тому, відповідно, представник відповідача - ОСОБА_4 не мав повноважень на подання даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо представництва відповідача ОСОБА_4 та відсутності у нього повноважень на подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, по-перше, апеляційна скарга подана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (Держархбудінспекція), довіреність на представництво якого видана саме зазначеній особі; по - друге, відповідно до зазначеної довіреності ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси як Держархбудінспекції, так і її посадових осіб.

В даному випадку предметом спору є визнання протиправними та скасування постанов головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_3, який є посадовою особою Держархбудінспекції.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Приймаючи ухвалу про передачу зазначеної справи на розгляд до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, суд першої інстанції виходив з приписів п.п. 10 п.1, п.п. 12 п.1 Перехідних положень КАС України, в редакції, що набрав законної сили 15 грудня 2017 року. Так, судом зазначено, що Ізюмським міськрайонним судом Харківської області при передачі зазначеної справи на розгляд Харківському окружному адміністративному суду не було враховано усі норми Кодексу адміністративного судочинства України, який вступив в силу з 15.12.2017 р. та його Перехідних положень, оскільки ним не передбачено можливості передачі справ, провадження у яких відкрито з додержанням правил підсудності до набрання чинності новою редакцією Кодексу за підсудністю до іншого суду в зв'язку з її зміною.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами від 17.11.2017 року №46/1020-6410 та №47/1020-6411 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивача притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання:

- на об’єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- на об’єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев’ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи в акті готовності об’єкта до експлуатації, вчинені щодо:

- об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев’ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Преамбулою Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” визначено, що цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з ст.1 вказаного Закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищевказане, накладені на позивача штрафи, передбачені Законом України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, є адміністративно-господарськими санкціями за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а не стягненням внаслідок вчинення адміністративних правопорушень та притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачені положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, з аналізу положень ст. ст. 12-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що до адміністративної відповідальності притягаються фізичні особи, в тому числі посадові особи.

Проте, постановами від 17.11.2017 року №46/1020-6410 та №47/1020-6411 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, притягнуто ТОВ "Комплекс", тобто, юридичну особу, а не посадову особу такої юридичної особи.

Окрім того, згідно з п.п.1 та 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 року, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Отже, відповідач по справі є посадовою особою органу виконавчої влади.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена позовна заява подана 13.12.2017 року, тобто до набрання чинності Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, а саме, в редакції, чинній до 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями ч.1 ст.3 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративний суд – це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ст. 17 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.18 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст.18 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Беручи до уваги те, що предметом доказування у справі, яка розглядається, є правомірність постанов органу державної влади про притягнення юридичної особи до відповідальності у вигляді накладення відповідного штрафу за порушення у сфері містобудування, колегія суддів звертає увагу на підсудність такої справи саме окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Отже, на час звернення позивача до суду, вказана адміністративна справа не відносилася до підсудності місцевого загального суду, як адміністративного суду.

Крім того, положеннями ст. 20 (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р., чинній з 15.12.2017 року) також передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, на час прийняття ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.03.2018 року, оскаржуваної ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року, розгляду апеляційної скарги, вказана адміністративна справа також не відноситься до підсудності місцевого загального суду, як адміністративного суду.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р., чинній з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Харківський окружний адміністративний суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував вищезазначені обставини, а тому дійшов помилкового висновку про передачу на розгляд до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області зазначеної адміністративної справи.

Окрім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції помилково передав адміністративну справу № 623/3161/17 на розгляд до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала від 13.04.2018 р. підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 312, 315, 320, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 по справі № 623/3161/17 скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" в особі директора ОСОБА_2 до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 24.05.2018.