Рішення № 74255728, 21.05.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4305/18 2/335/1424/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, мотивуючи свої вимоги, що він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», однак протягом останнього півріччя не отримує заробітну плату. Відповідач звернення та страйки колективу ігнорує із посиланням на відсутність коштів для виплати заробітної плати. Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить за період з вересня по грудень 2017 року, з січня по березень 2018 року – 75019,18 грн., яку позивач на підставі ст. 115 КЗпП України просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

18 травня 2018 року Позивач зменшив розмір позовних вимог та з урахуванням наданої відповідачем 16.05.2018 року довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату просить суд стягнути заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 67944,18 грн. і стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6300,00 грн.

Ухвалою судді від 20 квітня 2018 року витребувано у ПАТ «Запоріжжяобленерго» довідку- розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що станом на 03.05.2018р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі.

У період з липня по вересень 2017 р. постановами НКРЕКП № 1104 від 07.09.2017 р., № 1053 від 29.08.2017 р., № 942 від 25.07.2017 р., крім відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, було встановлено суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12 млн.грн. на добу у липні 2017 р., 19 млн.грн. на добу у серпні 2017 р., 4 млн.грн, 12,5 млн. грн.. на добу у вересні 2017 р., 3,8 млн тощо грн. на добу у жовтні 2017р., 1,5 млн.грн. в листопаді 2017р, 2,6 млн.грн.на добу в січні 2018 року.

Крім цього, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016р по справі № 808/3230/16, залишеної в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017р. визнані протиправними постанови НКРЕКП № 1780 від 05.10.2016 , № 1840 від 17.10.2016 №1872 від 21.10.2016 в частині встановлення Відповідачу додаткових щодобових відрахувань, що додатково свідчить про прогиправність дій НКРЕКП щодо Товариства у встановленні таких щодобових відрахувань.

Таким чином, в наслідок встановлення НКРЕКП в липні 2017 - січні 2018 року для ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені алгоритму перерахування коштів нульового алгоритму або сум додаткових щодобових утримань коштів з поточних рахунків ПРТ, які унеможливили фактичне надходження коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», - всі кошти, які надходили та надходять на рахунок із спеціальним режимом використання товариства перераховуються установою уповноваженого банку на рахунок ДПІ «Енергоринок», а НКРЕКП свідомо не виконує обов’язок по забезпеченню додержання прав і законних інтересів ПАТ «Запоріжжяобленерго», пов’язаних із виплатою/отриманням заробітної плати та перешкоджає виконанню обов’язку щодо гарантування надійного соціального захисту працівників товариства.

Відповідно до довідки, наданої в якості доповнення до позову, станом на 06.05.2018 року заборгованість із зарплати перед позивачем становить 67944,18 грн., із врахуванням часткових розрахунків з позивачем.

У зв’язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того, представник відповідача вважає, що підготовка позовної заяви про стягнення заробітної плати не є складною (адвокатом підготовлено типову позовну заяву, яку подано у понад 30 аналогічних справах), та виходячи із суми позовних вимог, просить зменшити орієнтовний розрахунок витрат на послуги адвоката по зазначеній справі.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просить суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням відзиву та доповнення до відзиву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює у ПАТ «Запоріжжяобленерго» по теперішній час на посаді диспетчером району мереж Василівського РЕМ.

Відповідно до наданої відповідачем до суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, протягом вересня 2017 року - березня 2018 року ОСОБА_2 не отримує у строки визначені ст. 115 КЗпП України заробітну плату.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» наданої відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів, станом на 02.05.2018 року розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період вересень 2017- березень 2018 року складає 70413,18 грн.

Разом із тим, як встановлено із довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» поданої до суду 18.05.2018 року, в якості доповнення до відзиву на позовну заяву, станом на 16.05.2018 року розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період вересень 2017- березень 2018 року складає 67944,18 грн.

Таким чином, у зв’язку із частковим добровільним погашенням відповідачем заборгованості по невиплаченій заробітній платі під час судового розгляду, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню та стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 67944,18 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов’язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Вирішуючи вимогу відповідача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6300,00 грн., суд виходить з такого.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатських послуг від 10 квітня 2018 року, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6300 грн. від 18.05.2018 року та Актом прийняття-передачі наданої правничої допомоги від 18.05.2018 року. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2100,00 грн.

На підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, провул. Мирний, 2, ІПН НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 67944,18 грн. (шістдесят сім тисяч дев’ятсот сорок чотири гривні 18 копійок) без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів та витрати на правничу допомогу у розмірі 2100,00 грн. (дві тисячі сто гривень 00 копійок), а всього у розмірі 70044,18 грн. (сімдесят тисяч сорок чотири гривні 18 копійок).

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_2, в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: І.А. Крамаренко