Постанова № 74255708, 23.05.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4733/17 2-а/335/48/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Воробйова А.В, при секретарі: Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Поп’юк ОСОБА_1 до Головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області – ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області – ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Постановою головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області - ОСОБА_3 від 04 квітня 2017 року №08-05-007/ 0159-0010 на позивача накладено адміністративне стягнення за ст. 188-6 КУпАП в розмірі 850 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови, позивач, начебто, допустив невиконання припису від №08-05-007/1142-0571 від 07.12.2016 року, строк виконання якого настав 07.03.2017 р. а саме: допустив порушення чинного законодавства щодо строків виплати заробітної плати з грудня 2016 року по січень 2017 року у розмірі 2456402,83 грн, чим порушив вимоги ч.1,2 ст.115 КЗпП України, ч.1ст.24 ЗУ «Про оплату праці».

04.04.2017 року за невиконання припису від 07.12.2016 року №08-05-007/1142-0571 на позивача складено Протокол №08-05-007/0159 про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП та складено Постанову № 08-05-007/0159-0010 про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП згідно до протоколу від 31.01.2017 року, якого взагалі не існує. Постанова була отримана позивачем 04.04.2017 року. Із зазначеною постановою про адміністративне правопорушення позивач не погодився і вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 188-6 КУпАП з огляду на таке. Позивач був призначений на посаду в.о. генерального директора КГІ «Облводоканал» і на час початку його роботи на займаній посаді підприємство вже перебувало в скрутному фінансово-економічному становищі, мало борги із сплати податків та зборів, затримки із виплат заробітної плати, арештовані виконавчою службою банківські рахунки та податкову заставу на все майно що належить підприємству, з 23.10.2014 року і по теперішній час всі рахунки та рухоме майно КП «Облводоканал» арештовані виконавчими службами та все нерухоме майно знаходиться у податковій заставі, а тому КП «Облводоканал» ЗОР немає можливості самостійно сплачувати податки, збори та заробітну плату працівникам в зазначений термін у зв'язку з тим, що усі поточні рахунки підприємства арештовані. Отже умислу або необережності в діях позивача немає.

Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на оскарження постанови, постанову №08-05-007\ 0159-0010 від 04 квітня 2017 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП в розмірі 850,00 грн. визнати незаконною та скасувати. Провадження по адміністративній справі - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання позивач не з’явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує на підставах викладених у позовній заяві і просить його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляду справи за його відсутності, також подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що доводи позивача є безпідставними та недоведеними.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача, відповідача суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 188-6 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу .

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створенні перешкод для діяльності цих органів. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (далі Положення).

Відповідно до п.7 Положення Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, винесення приписів на усунення порушень законодавства про працю відноситься до компетенції посадових осіб Управління та відповідно є одним з їхніх службових повноважень.

Постановою головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області - ОСОБА_3 від 04 квітня 2017 року №08-05-007/0159-0010 на Поп’юка Б.С. який працює в.о. генерального директора КП «Облводоканал» ЗОР накладено адміністративне стягнення за ст. 188-6 КУпАП в розмірі 850,00 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови, Поп’юк Б.С. допустив невиконання припису від 07.12.2016 р. № 08-05-007/ 1142 - 0571, строк виконання якого настав 07.03.2017 р., а саме: продовжує допускати порушення чинного законодавства щодо строків виплати заробітної плати.

Так, відповідно до наданих підприємством документів - заробітна плата за грудень 2016 р. - січень 2017 р. виплачувалася 16 березня 2017 р., але не в повному обсязі.

Станом на 24.03.2017 р. залишилася не виплаченою заробітна плата працівникам підприємства за грудень 2016 р. в сумі 217003,06 грн.; за січень 2017 р. в сумі 257139,54 грн.

Заробітна плата за лютий 2017 р. не виплачувалася, сума невиплаченої заробітної плати складає 1982260,23 грн.

Загальний розмір невиплаченої заробітної плати за грудень 2016 р. лютий 2017 р. складає 2456402,83 грн. |

Таким чином, порушення вимог ч. 1,2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 сті 24 Закону України «Про оплату праці» не усунуто.

Тобто порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» триває та припис від 07.12.2016 р. № 08-05-007\1142 - 0571 не виконано, що є порушенням, передбаченим ст. 188-6 КУпАП. При видачі припису від 07.12.2016 р. № 08-05-007/1142-0571 - його було попереджено, що у разі невиконання вимог державного інспектора щодо усунення порушень законодавства про працю, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП.

Так матеріалами справи підтверджено, що адміністративне стягнення на Поп’юка Б.С. було накладено за результатами проведеної позапланової перевірки на підставі виданих Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області наказів № 257 від 20.02.2017 р. та № 395 від 14.03.2017 р. та направлення № 354 від 23.03.2017 р. на проведення перевірки КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, керівником якого на той час був Поп’юк ОСОБА_5 проводилася після отримання згоди на проведення позапланової перевірки Департаментом з питань праці Держпраці відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р.

Підставами для проведення перевірки в КП «Облводоканал» ЗОР дотримання вимог законодавства про працю з питань строків виплати заробітної плати та дотримання мінімальних гарантій оплаті праці стали звернення працівників підприємства, Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, а також ненадання у встановлений строк документів на виконання вимог припису № 08-05-007\4142- 0571 від 07.12.2016 р., який був виданий за результатами попередньої перевірки та строк виконання, якого встановлено до 07.03.2017р.

Відповідно до п. 1 зазначеного припису було приписано «усунути порушення вимог ч. 1,2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - вжити дієвих заходів щодо приведення порядку та строків виплати заробітної плати у відповідність до вимог чинного законодавства та погашення наявної заборгованості».

За результатами проведеної 23-24.03.2017 р. перевірки було встановлено, що в порушення ч. 1,2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» підприємство продовжує допускати порушення чинного законодавства щодо строків виплати заробітної плати.

Строки виплати поточної заробітної плати не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Так, відповідно до наданих підприємством документів - заробітна плата за грудень 2016 р. - січень 2017 р. виплачувалася 16 березня 2017 р., але не в повному обсязі.

Станом на 24.03.2017 р. залишилася не виплаченою заробітна плата працівникам підприємства за грудень 2016 р. в сумі 217003,06 грн.;

За січень 2017 р. в сумі 257139,54 грн. Заробітна плата за лютий 2017 р. не виплачувалася, сума невиплаченої заробітної плати складає 1982260.23 грн.

Загальний розмір невиплаченої заробітної плати за грудень 2016 р. - лютий 20-17 р. складає 2456402,83 грн.

Отже, припис № 08-05-007/1142X0571 від 07.12.2016 р. не виконано.

Причиною, з якої виникла заборгованість за поясненнями посадових осіб підприємства є арешт рахунків державною виконавчою службою.

За результатами перевірки був складений акт № 08-05-007/0339 на ОСОБА_4 складено протокол № 08-05-007\0159 від 04.04.2017 р. про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 188-6 КУпАП.

Під час судового розгляду суд встановив, що постанову № 08-05-007/0159-0010 від 04.04.2017 р. про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП винесено за результатами розгляду протоколу від 04.04.2017 р.

Як зазначено у письмових поясненнях відповідача у постанові зазначення дати протоколу «від 31.03.2017 р.» є технічною помилкою (опечаткою), яка була допущена із-за неуважності, оскільки попередньо підписання протоколу планувалося саме на цю дату, та на яку ОСОБА_4 під час ознайомлення з постановою та її підписанням не звернув увагу. Протокол від 04.04.2017 р. Поп’юком Б.С. підписаний із зауваженням про те, що він з ним не згодний, але у чому саме полягає його «незгода» не зазначено. Постанова № 08-05-007\0159- 0010 від 04.04.2017 р. про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП підписана ним без зауважень та заперечень.

Слід також зазначити, що текст порушення у протоколі та постанові є однаковими. Отже, постанову № 08-05-007\0159-0010 від 04.04.2017 р. винесено за результатами розгляду протоколу № 08-05-007\0159 від 04.04.2017 р.

Щодо доводів позивача про порушення строків виплати заробітної плати на КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради у зв’язку із накладенням виконавчою службою арешту на всі рахунки, що належать підприємству, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно ч.7 цієї статті, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 року №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Визначення терміну «заробітна плата» надано в Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95(ратифікована Україною 30.06.1961), статті 94 КЗпП України, статті 1 ЗУ «Про оплату праці». Під заробітною платою, зокрема, розуміється будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім'ї. Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання зобов'язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці»).

Ч. 1 ст.115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України „Про оплату праці” визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №905/3472/15 від 29.11.2016 року визнано незаконним накладення державним виконавцем арешту на кошти на рахунку боржника в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, обґрунтування позивача тієї обставини, що невиконання останнім вимог припису у зв’язку з накладенням арешту на кошти КП «Облводоканал» не свідчить про відсутність вини позивача. Зокрема, не зазначено чи було вчинено ним будь-які дії, спрямовані на оскарження протиправних дій посадових осіб органів Державної виконавчої служби в частині накладення арешту на рахунки передбачені для виплати заробітної плати, доказів таких звернень суду не надав.

Окрім того, відповідно до ст. 14 та 18 Податкового Кодексу України КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб. Який зобов”язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність та нести відповідальність за порушення його норм. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

У зв”язку з блокуванням усіх банківських рахунків підприємства працівники були змушені, навіть при наявності на них грошових коштів, звертатися до КТС або суду із заявою про виплату заробітної плати. Отже право працівника на отримання заробітної плати було перетворене на обов'язок щодо захисту своїх прав.

Під час проведення перевірки стану виконання припису від 07.12.2016 р. № 08-05-007\ 1142-0571 підприємством, очолюваним на той час Поп’юком Б.С., не було надано документів щодо вжиття заходів для приведення строків виплати заробітної плати до вимог винного законодавства, як то оскарження дій державних виконавців щодо накладення арештів на розрахункові рахунки підприємства, які унеможливили своєчасну виплату заробітної плати працівникам та ін. Не надані такі документи і суду.

Отже, у встановлений строк позивачем вимоги припису від 07.12.2016 року № 08-05-007\1142-0571 не виконано, що ним не заперечується, вказаний припис позивачем не оскаржувався, а тому відповідач правомірно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

До того ж, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови на відсутність можливості виплатити заробітну плату працівникам, оскільки предметом оскарження в даній справі є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 188-6 КУпАП (невиконання законних вимог державного інспектора праці), а питання порушення вимог законодавства про працю та накладення відповідно стягнення регулюється статтею 41 КУпАП, що, в свою чергу, не є предметом розгляду.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на не представлення позивачем доказів, які спростовують обставини, викладені в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, судом розцінюються необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП.

Щодо вимог Поп’юк Б.С. про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із позовом до суду та поновлення строку, то суд вважає, що позивач звернувся до суду із позовом в межах встановленого ст. 286 КАС України – в десятиденний строк з дня отримання оспорюваної постанови, а тому строк не є пропущеним, а відтак і не поновлюється.

За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт вчинення адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, а постанова № 08-05-007\0159-0010 від 04.04.2017 р. про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 188-6 КУпАП винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позову суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Поп’юк ОСОБА_1 до Головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області – ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : А.В. Воробйов