Постанова № 74254969, 17.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10705/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого – судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.

з участю секретаря Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 вересня 2017 року, ухвалене суддею Бедьо В. І., по справі за позовом ОСОБА_1 В’ячеславовича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного державного виконавця управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ПАТ «ВТБ Банк» про визнання права власності на автомобіль та зняття його з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного державного виконавця управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання права власності на автомобіль та зняття його з-під арешту.

Свої вимоги мотивував тим, що 7 липня 2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений усний договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі №Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА, що належав останньому на підставі довіреності № 1662 від 23 червня 2010 року, виданої власником транспортного засобу ОСОБА_3 з правом володіння, користування та розпорядження даним транспортним засобом.

За автомобіль позивач повністю розрахувався з відповідачем ОСОБА_2, про що свідчить написана ним власноручно розписка від 07.07.2010 року, однак письмове оформлення угоди було відкладене у зв’язку з відсутністю необхідних для перереєстрації автомобіля коштів.

7 липня 2010 року відповідач ОСОБА_2 видав позивачу довіреність № 827 на право представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах і організаціях з усіх без винятку питань, пов’язаних з використанням, експлуатацією та продажем даного автомобіля, зняття його з обліку тощо.

Разом з довіреністю та свідоцтвом РКС № 390341 про реєстрацію транспортного засобу відповідач ОСОБА_2 передав позивачу довідку відділення № 36 Закарпатського територіального управління АТ «УкрСиббанк» від 24.06.2010 року № 2321, видану ОСОБА_3 про відсутність у останнього кредитної заборгованості та повне погашення суми кредиту та відсотків за кредитним договором № 36/21/05-Р від 21.02.2005 року, що було підставою для зняття заборони на відчуження автомобіля ВАЗ 21099, вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та вилучення примітки «Відчуження заборонено» із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РКС № 390341, виданого Ужгородським МРЕВ від 21.06.2005 року.

Таким чином, позивач вважає, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 фактично відбулась угода купівлі-продажу автомобіля, не зареєстрована у належний спосіб.

03 вересня 2016 року вказаний автомобіль у позивача було вилучено працівниками поліції на підставі постанов Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2013 р. та про розшук майна боржника від 05.03.2014 року.

Позивач вважає, що набув право власності на спірний автомобіль на законних підставах, оскільки відповідач ОСОБА_2 передав цей автомобіль йому разом з технічним паспортом та видав на його ім’я довіреність з усіма правами власника даного автомобіля. Порушення правил реєстрації транспортного засобу не може розцінюватись як порушення, яке вплинуло на законність підстав набуття права власності на автомобіль.

У зв’язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі № Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА, та зняти арешт з цього автомобіля (а.с.1-3).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПАТ «ВТБ Банк» (а.с.51-52).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 8 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі № Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА. Знято арешт з автомобіля марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі №Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА, накладений постановою головного державного виконавця Секерня В. М. від 21.10.2013 року в рамках виконавчого провадження № 40293799 (а.с.65-68).

На це рішення відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подав апеляційну скаргу. Зазначають, що правочин купівлі-продажу автомобіля підлягає обов’язковій державній реєстрації у реєстрі правочинів або у реєстрі біржових угод. Видача довіреності на володіння, користування й розпорядження транспортним засобом не може вважатися укладеним відповідно до закону договором купівлі-продажу. Просять рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити (а.с.116-117).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник державної виконавчої служби ОСОБА_5 скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 надіслав апеляційному суду листа про розгляд справи без його участі та без участі позивача, який перебуває на сезонних заробітках за межами України. Решта учасників справи у судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені про час та місце його проведення належним чином.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, були виконані всі обов’язки сторін за цим договором, покупець передав оговорену суму коштів за автомобіль, а його власник прийняв оплату та передав автомобіль покупцеві.

Такі висновки місцевого суду є помилковими, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що автомобіль марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі № Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА, зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РКС № 390341 від 21.06.2005 року.

23 червня 2010 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_7, кожен з яких діє окремо, з правом розпоряджатися вказаним транспортний засобом строком на десять років.

07 липня 2010 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім’я позивача ОСОБА_1 на розпорядження та експлуатацію вказаного транспортного засобу, з правом виїзду за кордон, строком до 23 червня 2020 року.

Цього ж дня відповідач ОСОБА_2 надав письмову розписку про те, що він отримав від позивача ОСОБА_1 32 000 грн. в якості оплати за автомобіль марки ВАЗ 21099, 2004 року випуску, шасі № Y6D21099040003493, реєстраційний № АО 6557 АА, та зобов’язався виконувати всі дії необхідні для переходу права власності на автомобіль в строк вказаний у довіреності.

Разом з довіреністю та свідоцтвом РКС № 390341 про реєстрацію транспортного засобу відповідач ОСОБА_2 передав позивачу довідку відділення № 36 Закарпатського територіального управління АТ «УкрСиббанк» від 24.06.2010 року № 2321, видану ОСОБА_3, про відсутність у останнього заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотках, що є підставою для зняття заборони на відчуження автомобіля ВАЗ 21099, вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та вилучення примітки «Відчуження заборонено» із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РКС № 390341, виданого Ужгородським МРЕВ від 21.06.2005 року.

03 вересня 2016 року вказаний автомобіль у позивача було вилучено працівниками поліції на підставі постанов Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2013 р. та про розшук майна боржника від 05.03.2014 року.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб’єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб’єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник – особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред’явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний механізм, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

В даному випадку договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та не зареєстрований за позивачем ОСОБА_1, а тому підстав для задоволення позову про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту на підставі статті 392 ЦК України немає.

Видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

За цих обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області – задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 вересня 2017 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 В’ячеславовича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного державного виконавця управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ПАТ «ВТБ Банк» про визнання права власності на автомобіль та зняття його з-під арешту – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: