Рішення № 7424986, 29.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.09                                                                                           Справа№ 11/234

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Долинський завод залізобетонних виробів”, м.Долина Івано-Франківської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Комфортбуд-1”, м.Львів

Про стягнення 77953,42грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Білоус - предст. згідно доручення № 16/2278 від 11.11.2009року

Від відповідача: Амброс - предст. згідно доручення № 22/04/09 від 22.04.2009року

Суть позову: Розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства „Долинський завод залізобетонних виробів” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Комфортбуд-1” 77953,42грн боргу.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.12.2009року.

За клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 29.12.2009року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, з підстав, викладених у позовній заяві та відповідно до поданого уточнення.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі усної домовленості позивач поставляв відповідачу продукцію. Факт поставки підтверджений видатковими накладними:

- РН-0002723 від 01.09.2008року;

- РН-0003044 від 01.10.2008року;

- РН-0003050 від 01.10.2008року;

- РН-0003081 від 03.10.2008року;

- РН-0003080 від 03.10.2008року;

- РН-0003239 від 14.10.2008року;

- РН-0003256 від 15.10.2008року;

- РН-0003276 від 16.10.2008року;

- РН-0003257 від 15.10.2008року;

- РН-0003297 від 17.10.2008року;

- РН-0003298 від 17.10.2008року;

- РН-0003379 від 16.10.2008року;

та довіреностями серії:

-          ЯПК 030313/327 від 01.09.2008року;

-          ЯПК 030313/327 від 01.09.2008року;

-          № 802 від 14.10.2008року;

-          № 644 від 30.09.2008року

Загальна вартість поставлено продукції (залізобетонних виробів) складає 123044,59грн., з яких оплачено було лише 45000,00грн. (банківська виписка від 07.10.2008року).

Продукцію на суму 1722,00грн. відповідачем було повернено.

Таким чином, на момент подання позову за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 76322,59грн. Дану заборгованість відповідач підтвердив у Акті звірки розрахунків від 30.11.2008року.

10.04.2009року позивачем направлено відповідачу претензію № 0186 від 09.04.2009року, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

За даний товар відповідач не розрахувався, з огляду на що позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення вартості неоплачено поставленого товару, що складає 76322,00грн.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 1373,60грн. інфляційних та 257,23грн. річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 77953,42грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Позивачем поставлено товар відповідачу на підставі видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи на загальну суму 123044,59грн., з яких оплачено 45000,00грн. та на 1722,00грн. повернуто товар постачальнику.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між Позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару.

Дані правовідносини за своєю суттю є разовими договорами поставки, оскільки однією із сторін угоди виступає постачальник (продавець), другою – отримувач (покупець); Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладення разового договору поставки підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару вказана у видатковій накладній і взагальному становить 123044,59грн.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких Відкрите акціонерне товариства „Долинський завод залізобетонних виробів” виконало постачання товару, а Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Комфортбуд-1” зобов’язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був.

Ст. 530 ЦК України передбачає, що у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений момент пред”явлення вимоги, вредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов"язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.04.2009року позивачем направлено відповідачу претензію № 0186 від 09.04.2009року, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім суми основної заборгованості, яка становить 76322,00грн. позивачем нараховано 1373,60грн. інфляційних втрат та 257,23грн.-річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобов’язання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої сума позову складає 75322,59грн.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005році та в першому півріччі 2006року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не представлено суду доказів відсутності заборгованості, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню підлягає 75322,59грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Комфортбуд-1”, м.Львів, вул.Стрийська, 121 (код ЄДРПОУ 33169993) на користь Відкритого акціонерного товариства „Долинський завод залізобетонних виробів”, вул.Нафтовиків, 8, м.Долина Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 01349963) 75322,59грн. основного боргу, 753,23грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя