Рішення № 7424858, 23.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.09                                                                                           Справа№ 3/209

Суддя Н.Березяк при секретарі І Торській розглянула матеріали справи

Розглянувши матеріали справи

За позовом: СУ-РП ТзОВ „Компютекс-Авто”ЛТД, м. Львів

До відповідача: ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі”, смт. Модричі

Про стягнення 178069,79 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Шмотолоха В.В. –представник

від відповідача: Волощук Б.І. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов СУ-РП ТзОВ „Компютекс-Авто”ЛТД до ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі” про стягнення 178069,79 грн.

В судовому засіданні 07.12.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалах господарського суду Львівської області від 10.11.2009 р. та 07.12.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2009 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судове засідання з’явився, однак відзиву на позов та доказів погашення заборгованості не подав.

В судовому завданні 23.12.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.07.2008 року між СУ-РП ТзОВ „Компютекс-Авто”ЛТД та ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі” було укладено Генеральний договір №ДГ-4000900 на поставку нафтопродуктів. На виконання умов договору позивач поставив Покупцю в період з 12.08.2008 року по 17.11.2008 року нафтопродукти на загальну суму 86043,75 грн. з відстрочкою оплати, за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши позивачу 41281,00 грн.

24.09.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 44762,75 грн.

Відповідно до п.5.2,5.3 Договору позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 133307,04 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Генерального договору №ДГ-4000900 від 01.07.2008 року СУ-РП ТзОВ „Компютекс-Авто”ЛТД в період з 12.08.2008 року по 17.11.2008 року поставило ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі” нафтопродукти на загальну суму 86043,75 грн. з відстрочкою оплати, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями доданими до матеріалів справи.

Відповідно до п.5 Договору відповідач зобов’язувався здійснити попередню оплату товару по кожній поставці шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця. За згодою продавця оплата може здійснюватися з відстроченням на умовах товарного кредиту. Відповідно до п.5.3 Договору за умови поставки товару на умовах товарного кредиту оплата здійснюється з врахуванням процентів за використання товарного кредиту. Розмір процентів передбачений п.5.4 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася Продавцем на умовах товарного кредиту.

Свої зобов’язання за договором ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі” виконав частково оплативши позивачу 41281,00 грн. , а саме: 14.10.2008 року перераховано 31281,00 грн. та 11.08.2009 року перераховано 10000,00 грн.

Заборгованість за отримані нафтопродукти станом на день розгляду справи складає 44762,75 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків.

Відповідно до п.5.2,5.4 Договору за користування товарним кредитом позивачем нараховано проценти, які згідно поданого розрахунку складають та підлягають до стягнення в розмірі 133307,04 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1780,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ТзОВ „Санаторій ”Карпатські Зорі” (82186, Львівська область, Дрогобицький район, смт.Модричі, вул. Курортна,3 код ЄДРПОУ 01526767) на користь Спільного Українсько-Російського підприємства ТзОВ „Компютекс-Авто”ЛТД (79044, м.Львів, вул. Княгині Ольги, 5/а, код ЄДРПОУ 22331602) –44762,75 грн. –основного боргу, 133307,04 грн. –процентів за користування кредитом, 1780,69 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.12.2009 року.

Суддя