Рішення № 7423711, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/28220.10.09

за позовом приватного підприємства „Дивани-меблі”, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт Диванів”, м. Київ

про стягнення 382032,99 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Цяцяк А.Р. за дов. №10/03-09-04 від 10.03.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Дивани-меблі” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт Диванів” про стягнення 382032,99 грн., у тому числі 268569,77 грн. боргу, 65686,82 грн. втрат від інфляції, 11923,78 грн. 3% річних, 35853,62грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Цвіт Диванів” його зобов’язань за договором №1/07 від 15.07.2007 року щодо своєчасної оплати вартості отриманих товарів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.09.2009 року.

В судовому засіданні позивач надав до господарського суду м. Києва заяву про збільшення суми позовних вимог, в якій фактично збільшив позовні вимоги в частині нарахування пені, відсотків річних та втрат від інфляції та відповідно просив суд стягнути з відповідача 396354,53 грн., у тому числі 268569,77 грн., боргу, 71 595,36 грн. збитків від інфляції, 15212,84 грн. 3% річних, 40 976,56грн. пені.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт і оголосити заборону відчуження всього майна, що належить відповідачу на суму 382033,99 грн.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року розгляд справи відкладено на 20.10.2009 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 02.10.2009 року продовжено строк вирішення спору.

20.10.2009 року на судовому засіданні позивач подав до господарського суду м. Києва заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та відсотків річних та відповідно просить суд стягнути з відповідача 396287,44 грн., у тому числі 268569,77 грн., боргу, 71595,36 грн. збитків від інфляції, 15187,07 грн. 3% річних, 40935,24грн. пені.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 28/282 від 20.10.2009 року та від 24.09.2009 року направлені сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду, а також реєстрами вихідної кореспонденції сектору 28 від 10.08.2009 року та від 12.10.2009 року.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Причини неявки представників відповідача в судові засідання, зокрема 20.10.2009 року суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 20.10.2009 року від останніх до суду не надходило. Крім того, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача в судове засідання 24.09.2009 року розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.10.2009 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 року між відповідачем та позивачем укладено Договір №1/07. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору позивач (постачальник) продає, а відповідач (покупець) купує на умовах цього договору меблі в асортименті, за цінами та в кількості, що вказуються у видаткових накладних позивача.

Відповідно до п.1.3 Договору №1/07 загальна сума договору не обмежується певним розміром і визначається сумою всіх накладних.

Датою поставки, згідно з п.4.4 Договору №1/07, вважається дата підпису уповноваженої покупцем особи на приймання продукції на накладній постачальника.

Згідно п.7.1 Договору оплата продукції здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з дати поставки.

23.01.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №1/07, відповідно до умов якої сторони домовились, що оплата продукції здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів на поставки, здійснені з 01.02.2008 року.

На виконання умов Договору №1/07 позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 2573762,0 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними.

№ накладноїдатасума

РН-000044420.07.20076748

РН-000065523.10.200786870

РН-000069902.11.200797375

РН-000073612.11.2007107361

РН-000076621.11.200779464

РН-000083612.12.200794467

РН-000086018.12.2007118662

РН-000088324.12.200795440

РН-000089526.12.200788300

РН-000002412.01.200889651

РН-000006024.01.2008120457

РН-000007930.01.2008112382

РН-000013013.02.200885323

РН-000019227.02.200836133

РН-000030321.03.200898643

РН-000042817.04.2008122596

РН-000043118.04.20086175

РН-000045324.04.2008116358

РН-000053416.05.2008104421

РН-000056523.05.2008110239

РН-000058429.05.2008109543

РН-000062506.06.2008107894

РН-000078411.07.200895710

РН-000078511.07.200880850

РН-000082028.08.200897250

РН-000086911.09.2008103315

РН-000103322.10.200896350

РН-000111020.11.2008105785

Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Повноваження особи, що прийняла товар підтверджуються належним чином оформленими довіреностями, що видані відповідачем та які містять підписи посадових осіб та печатку відповідача.

Як свідчать матеріали справи відповідачем здійснено часткове повернення товарів на загальну суму 249610,7 грн. Зазначене підтверджується наступними накладними на повернення:

№ накладноїдатасума

ВН-000015313.12.20078824

ВН-000002121.11.20085619,44

ВН-000002221.11.20084080

ВН-000002321.11.20087695,57

ВН-000002421.11.200823459,32

ВН-000002521.11.20081537

ВН-000003323.12.200811230,01

ВН-000003423.12.20085632

650323.12.200858082,08

651225.12.2008123451,3

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково на суму 2055761,53 грн., зазначений факт підтверджується листом Регіонального відділення ЗАТ „ОТП Банк” в м. Львів №01-10-2/892 від 22.10.2009 року та не спростовується матеріалами справи.

Згідно поданих позивачем доказів станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 268569,77 грн.

При цьому, суд враховує, що позивач під час судового розгляду справи відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі в розмірі 41,32 грн. та відсотків річних в розмірі 25,77 грн., в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені договором строки не розрахувався.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, згідно п.7.1 Договору оплата продукції здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з дати поставки. Відповідно до Додаткової угоди до Договору №1/07 від 23.01.2008 року оплата продукції поставленої з 01.02.2008 року здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів. Однак відповідач за отриманий товар в повному обсязі ні в строки встановлені Договором, ні в строки встановлені Додатковою угодою з позивачем не розрахувався.

Матеріали справи не містять доказів на спростування доводів позивача викладених в позовній заяві, зокрема доказів погашення відповідачем заборгованості в розмірі 268569,77 грн. на дату прийняття рішення.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку прострочки оплати продукції покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми несплаченої продукції, а також відшкодувати всі збитки у повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини, господарський вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 40935,24грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з тим, що судом встановлений факт порушення відповідачем його грошових зобов’язань суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 71595,36 грн. та 3% річних в розмірі 15187,07 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати сплачені позивачем за частину позовних вимог від яких він відмовився під час судового розгляду справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення пені в розмірі в розмірі 41,32 грн. (сорок одна гривня тридцять дві копійки) та відсотків річних в розмірі 25,77 грн. (двадцять п’ять гривень сімдесят сім копійок) припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт Диванів” (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 7б, оф.4, рах.2600415186 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт Диванів” (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 5а, р/р 26003001305871 в філії ЗАТ „ОТП Банк” у м. Львові, МФО 385402) 396287,44 грн. (триста дев’яносто шість гривень двісті вісімдесят сім гривень сорок чотири копійки), з яких 268569,77 грн. боргу (двісті шістдесят вісім тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять гривень сімдесят сім копійок), 71595,36 грн. (сімдесят одна тисяча п’ятсот дев’яносто п’ять гривень тридцять шість копійок) збитків від інфляції, 15187,07 грн. (п’ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень сім копійок) 3% річних, 40935,24грн. (сорок тисяч дев’ятсот тридцять п’ять гривень двадцять чотири копійки) пені, 3962,87 грн. (три тисячі дев’ятсот шістдесят дві гривні вісімдесят сім копійок) державного мита, 314,95 грн. (триста чотирнадцять гривень дев’яносто п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова