Рішення № 7423464, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/303 14.12.09

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Закритого акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"

про стягнення 32022,96 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача Рогальова М.С.

У судовому засіданні 14.12.2009 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на користь Позивача 32022,96 грн. надмірно сплачених коштів за договором № 05122301 від 23.12.2005 року про отримання ІТ - обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT.

Позовну заяву 12.05.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/303.

В судовому засіданні, що відбулося 15.07.2009 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що дані кошти, які надходили від Позивача в першу чергу спрямовувались на погашення штрафних санкцій за Договором, в звязку з чим доводи останнього, щодо надмірно сплачених коштів вважає необґрунтованими та просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Представниками сторін в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, в звязку з чим, розгляд справи було відкладено на 14.10.2009 року.

На виконання вимоги суду Позивачем надано пояснення з урахуванням відзиву Відповідача, в яких зазначено, що доводи останнього є безпідставними та незаконними, в звязку з чим Позивач повністю підтримує свої заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) та Закрите акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" (далі-Відповідач) уклали договір № 05122301 від 23.12.2005 року про отримання ІТ - обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT. (далі-Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобовязався поставити Позивачу товар та послуги, а Позивач зобовязався сплати узгоджену вартість товару та послуг (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі).

Вартість товару та послуг згідно накладної-вимоги № 20051009 від 28.12.2005 року становила 213160,73 грн. (в т.ч. ПДВ) (належним чином засвідчена копія наявна у справі).

За поставлене обладнання та отримані послуги Позивач сплатив Відповідачу в узгоджені сторонами Договору строки грошові кошти в сумі 245183,69 грн.

Таким чином, Позивач свої зобовязання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, та помилково надмірно перерахував на поточний рахунок відповідача 32022,96 грн., виходячи з наступного розрахунку: 245183,63 грн. (кошти, що перераховані позивачем) 213160,73 грн. (оплата за поставлений товар та послуги) = 32022,96 грн. (надмірно сплачені кошти).

В звязку з чим, між сторонами Договору виникли позадоговірні зобовязання, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем, з метою досудового врегулювання спору, листом від 04.03.2009 року повідомлено Відповідача про свою вимогу щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 32022,96 грн., однак, станом на дату подання позовної заяви, ані грошових коштів ані відповіді на лист Позивач, нажаль, не отримав (належним чином засвідчена копія листа наявна у справі).

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, Відповідач, заволодів грошовими коштами без достатньої правової підстави та фактично безпідставно, користувався грошовими коштами Позивача.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості Відповідача складала 32022,96 грн. грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень пункту 1 статті 193 ГК України відповідач та Позивач повинні виконати господарське зобовязання, що виникло між ними з позадоговірних підстав, належним чином, відповідно до вимог встановлених законом, іншими правовими актами.

Однак, з невідомих для Позивача причин, Відповідач не повернув помилково сплачені кошти за договором, чим створив підстави, для застосування щодо нього господарських санкцій, передбачених положеннями ЦК України та ГК України.

В своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що невідємною частиною Договору є Правила отримання ІТ обладнання (далі Правила), які визначають порядок отримання обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом. В звязку з тим, що Позивачем несвоєчасно здійснювалась оплата за Договором, відповідно до положень Правил, йому нараховувались штрафні санкції за несплату рахунків.

Суд не погоджується з доводами Відповідача, та зазначає, що виходячи з матеріалів справи та пояснень Позивача розмір штрафних санкцій між стонами не було врегульовано, оскільки дану положення не відображене у Договорі, а примірник Правил, як додаток до договору не був наданий. Тому, дії Відповідача щодо застосування до Позивача штрафних санкцій в неузгодженому сторонами розмірі є безпідставним та незаконним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо повернення помилково сплачених коштів, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 32022,96 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором сумі 32022,96 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати Позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача у сумі сплаченій Позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 320,22 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" (юридична адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд 28; код ЄДРПОУ 33149830, п/р 2600801013667 у Київській філії АТ «Кредобанк», МФО 321897, п/р 26006300461501 в АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса місця проживання: 01054, АДРЕСА_1, ідентифікаційний . код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Київському відділені МКБ ПИРЕУС БАНК, МФО 380151) 32 022 (тридцять дві тисячі двадцять дві) грн. 96 коп. заборгованості, 320 (триста двадцять) грн. 22 коп. - витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 25.12.2009