Рішення № 7423288, 24.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/22924.12.09 За позовом Приватного підприємства “12.12” До Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»

Третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: гр. ОСОБА_1

Треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

Шевченківська районна у м. Києві рада

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

Про виселення та стягнення збитків

Ціна позову: 130019 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача: Девятка О.Г.- по дов.;

Від відповідача: Михайленко А.Д.

Від третьої особи на стороні позивача: Девятка О.Г.

Від третіх осіб на стороні відповідача:

Від Державного комітету телебачення і радіомовлення України Павлюк М.П.

Від Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради Балицький І.Я.

Від Шевченківської районної у м. Києві ради відсутній

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи:

Приватне підприємство «12.12»(далі по тексту позивач, приватне підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить виселити Державну організацію «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»(далі по тексту відповідач, телерадіокомпанія) з вбудованих нежилих приміщень, які розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 261,0 кв. м., та стягнути з відповідача збитки в сумі 104000 грн., неустойку в сумі 26019 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вищезазначені нежилі приміщення належать йому на праві приватної власності з 04.03.2009 року. На момент набуття права власності спірні приміщення на підставі договору оренди, укладеного в 2008 році з Шевченківською районною радою, займала Київська державна регіональна телерадіокомпанія. Договір оренди був укладений строком на один рік з терміном дії по 18.04.2009 року. Після набуття права власності, до сплину строку зазначеного договору, позивач повідомив телерадіокомпанію про те, що до нього перейшли права та обовязки наймодавця за цим договором і запропонував після сплину строку договору укласти його на нових умовах. Відповідач на пропозицію позивача відповіді не надав, належним йому переважним правом на продовження договору оренди на нових умовах не скористався. Вимоги позивача щодо повернення належних йому приміщень після закінчення строку дії договору відповідач не виконав, що і стало причиною виникнення даного спору. Крім того, відмова відповідача добровільно звільнити займані ним приміщення завадило позивачу передати ці приміщення новому орендарю, що завдало позивачу збитки в сумі 104000 грн. Крім збитків, відповідач повинний також сплатити неустойку за час прострочення повернення приміщень в сумі 26019 грн. За такими обставинами позивач вважає, що його права власника підлягають захисту в судовому порядку. В ході судового засідання позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі гр. ОСОБА_1 яка вже після порушення провадження у справі набула права власності на вищезазначені приміщення. Заявлене клопотання було задоволено, суд залучив до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, фактичні обставини, викладені позивачем, визнає, а не виконання своїх зобовязань пояснює тим, що відповідно до умов укладеного ним договору оренди орендодавець має право звернутися із заявою про припинення або зміну умов договору тільки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Заяви позивача, направлені до сплину строку договору, таким умовам не відповідають. Таким чином, договір слід вважати продовженим на той же строк і на тих самих умовах. За такими обставинами відповідач вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. В ході судового засідання відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке було задоволено, зазначені особи були залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позов підтримала і повідомила суд про те, що з 13.08.2009 року вона набула права власності на зазначені приміщення і з урахуванням відмови відповідача звільнити належні їй приміщення самостійно звернулася за захистом своїх прав с аналогічним позовом до відповідача до Шевченківського районного суду м. Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, відзив не надала, підтримала заперечення представника відповідача проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, відзив не надала, і також підтримала заперечення представника відповідача проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Шевченківської районна у місті Києві рада, відзив не надала, представника у судове засідання не направила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року у справі № 17/384 із змінами від 26.01.2009 року за приватним підприємством “12.12” було визнано право приватної власності на вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1, позначені в журналі підрахунку площі до технічного паспорту за № 95 а та № 96, загальною площею 261,0 кв. м..

Реєстрація права власності на зазначені приміщення була проведена в Київському МБТІ 04 березня 2009 року.

На момент набуття права власності вищезазначені приміщення на підставі договору оренди нежилих приміщень № 928/4, укладеного в 2008 році з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, займала ДО «Київська державна регіональна телерадіокомпанія». Відповідно до п.8.2. договору строк його дії встановлений з 19.04.2008 року по 18.04.2009 року.

21.03.2009 року новий власник вищезазначених приміщень позивач у справі - звернувся до відповідача з листом попередженням, в якому попередив останнього про відсутність намірів укладати з Київською державною регіональною телерадіокомпанією договір оренди нежилих приміщень, на новий строк, оскільки мав пропозицію укласти договір оренди цих приміщень з орендною ставкою 400 грн. за 1 кв. м, і просив звільнити орендовані відповідачем приміщення в термін до 18.04.2009 року та передати їх по акту приймання-передачі. Попередження було відправлено на адресу відповідача рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення. В цьому же листі позивач запропонував відповідачу в строк до 01.04.2009 року скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди на нових умовах у разі надання згоди на укладання договору оренди із зазначеною орендною ставкою.

У встановлений позивачем термін телерадіокомпанія відповіді не надала.

У звязку з цим позивач листом від 03.04.2009 року повторно звернувся до відповідача, в якому попередив, що з огляду на фактичну відмову відповідача укласти договір оренди спірних приміщень на нових умовах, відповідач повинний звільнити займані приміщення в термін до 18.04.2009 року. Попередження було відправлено на адресу відповідача рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення, а також цінним листом з описом вкладення. У встановлений позивачем новий термін телерадіокомпанія відповіді також не надала.

Зазначені вимоги щодо повернення належних позивачу приміщень відповідач до теперішнього часу не виконав, що і стало причиною виникнення даного спору.

Крім того, 15.04.2009 року між позивачем та ТОВ «Сиріус-Електромонтаж»було укладеного договір оренди, відповідно до якого приватне підприємство передає, а орендар, ТОВ «Сиріус-Електромонтаж», приймає в тимчасове платне користування належні приватному підприємству вбудовані нежитлові приміщення розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1 позначені в технічному паспорті за № 95 а та № 96, загальною площею 261,0 кв.м..

Згідно до п. 12.1 договору початком строку його дії було встановлено 25.04.2009 року. Відповідно до вимог п.3.7. договору ТОВ «Сиріус-Електромонтаж»24.04.2009 року сплатило на користь ПП “12.12.” частину орендної плати за перший місяць оренди в сумі 20 880 грн. Відповідно до п.7.1. договору приватне підприємство зобовязалося передати орендарю зазначені приміщення не пізніше 27.04.2009 року.

29.04. 2009 року позивач направив листа на адресу ТОВ «Сиріус-Електромонтаж», в якому повідомив про те, що оскільки попередній орендар цих приміщень - Київська державна регіональна телерадіокомпанія відмовляється звільнити вказані приміщення, він не має можливості своєчасно виконати умови договору щодо передачі цих приміщень товариству.

З0.04.2009 року ТОВ «Сиріус-Електромонтаж»направило зворотній лист на адресу позивача, в якому повідомило, що з урахуванням неможливості ПП «12.12» виконати свої обовязки щодо передачі орендованих приміщень, товариство просить вважати укладений договір оренди розірваним за взаємною згодою з 30.04.2009 року і повернути авансовий платіж.

Платіжним дорученням № 52 від 30.04.2009 року ПП «12.12»повернуло авансовий платіж в сумі 20880 грн. ТОВ «Сиріус-Електромонтаж».

За такими обставинами договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін з 30.04.2009 року.

Таким чином, причиною виникнення спору є відмова відповідача від передачі займаних ним приміщень у звязку з припиненням договору оренди і завдані цим порушенням збитки. невизнання права власності кооперативу на вбудовані нежилі приміщення відповідачем.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2009 року позивач продав вказані вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1, позначені на експлікації до технічного паспорту за № 95а та № 96 загальною площею 261,0 кв. м., гр.ОСОБА_1, яка зареєструвала права власності на ці приміщення в Київському МБТІ 13 серпня 2009 року.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 293 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 770 ЦК у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Позивач набув право власності на вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1, позначені в журналі підрахунку площі до технічного паспорту за № 95 а та № 96, загальною площею 261,0 кв. м., на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року у справі № 17/384 із змінами від 26.01.2009 року, яке набрало законної сили 06.02.2009 року.

Реєстрація права власності позивача на зазначені приміщення була проведена в Київському МБТІ 04 березня 2009 року. Таким чином, з цього часу до нього перейшли усі права та обовязки наймодавця за договором оренди вищевказаних нежилих приміщень № 928/4 укладеним 19.04 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та до «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»(орендар).

Відповідно до п.8.2. договору строк його дії закінчувався 18.04.2009 року.

Листами від 21.03.2009 року та від 03.04. 2009 року позивач повідомив відповідача, що після сплину строку договору оренди цей договір не буде продовжуватися на той же термін і на тих самих умовах. Зазначені повідомлення були відправлені рекомендованими листами з повідомленнями, а лист від 03.04.2009 року також цінним листом з описом вкладення. Отримання листів відповідачем підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення поштового відправлення. Факт отримання листів відповідачем також не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Таким чином, права наймодавця за укладеним відповідачем договором оренди в частині оренди приміщень загальною площею 261 кв. м., які займає відповідач, з 04.03.2009 року перейшли до позивача.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

На підставі ч. 1 ст. 777 ЦК наймач, який належно виконує свої обовязки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору найму на новий строк, зобовязаний повідомити про це наймодавця до спливу договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладання договору оренди припиняється.

Пунктом 8.2. договору оренди від 19.04.2009 року за № 928/4 строк договору оренди встановлений з 19.04.2008 року по 18.04.2009 року.

Пунктом 8.3. цього договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Із змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він не може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього заперечує одна із сторін договору. При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для вчинення заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору. Цей висновок підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України при розгляді аналогічних справ.

Судом встановлено, що листами від 21.03.2009 року та від 03.04.2009 року позивач належним чином повідомив відповідача про припинення дії договору за збігом строку його дії та можливість його продовження на новий строк тільки на нових умовах із встановленням розміру орендної плати 4ендної плати 400 грн. за 1 кв. м Зазначені листи були залишені відповідачем без відповіді. Таким чином, слід вважати, що між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) не була досягнута домовленість щодо нового розміру орендної плати та з інших умов договору оренди. Таким чином, переважне право відповідача на укладання договору припинилося разом із припиненням дії самого договору у звязку із закінченням строку його дії.

З урахуванням викладеного, суд не може погодитися із запереченнями відповідача проти позову, який вважає що позивач мав право звернутися із заявою про припинення або зміну договору оренди тільки протягом одного місяця після закінчення строку дії, оскільки його доводи протирічать чинному законодавству.

Відповідно до частини 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно частини 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Таким чином, відповідач повинний був повернути орендовані приміщення позивачу одразу після закінчення дії строку договору, тобто 19 квітня 2009 року. Незважаючи на припинення дії строку договору відповідач відмовився звільнити вказані приміщення та передати їх позивачу, що призвело до порушення права власності позивача.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2009 року та акту прийому-передачі від цього ж дня, позивач продав зазначені нежилі приміщення гр.ОСОБА_1, яка зареєструвала права власності ці приміщення в Київському МБТІ 13 серпня 2009 року.

Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу покупець набуває права власності на нежилі приміщення з моменту нотаріального посвідчення цього договору, підписання акту прийому передачі та реєстрації права власності на вказані нежилі приміщення.

Таким чином, на момент прийняття рішення власником вказаних приміщень являється гр. ОСОБА_1

В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Київської державної регіональної телерадіокомпанії про виселення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2009 року позову було задоволено.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки на даний момент позивач не являється власником вказаних приміщень у задоволені його вимог щодо виселення відповідача із займаних ним приміщень слід відмовити.

В той же час, відповідно до встановлених судом обставин справи, в відношеннях з позивачем відповідач допустив прострочення у поверненні вказаних приміщень, починаючи з наступного дня після закінчення строку дії договору оренди 19.04.2009 року і закінчуючи днем укладення договору купівлі-продажу цих приміщень ОСОБА_1 і підписанням акту їй прийому-передачі 06.07.2009 року.

При визначенні часу прострочення суд погоджується з доводами відповідача в цій частині і вважає, що закінченням строку прострочення слід вважати день укладання позивачем договору купівлі-продажу і підписання акту прийому-передачі 06.07.2009 року, а не день набуття ОСОБА_1 права власності на ці приміщення, оскільки після підписання договору та акту прийому-передачі позивач передав ОСОБА_1. права власника на розпорядження і користування належним йому майном.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Як встановлено судом, за час, коли вказані приміщення перебували у власності позивача, відповідач свої зобовязання щодо звільнення вказаних приміщень не виконав і продовжує їх займати до теперішнього часу. Ці обставини визнали обидві сторони.

Згідно до ч. 2 ст. 785 ЦК якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди від 19.04.2008 року № 928/4 орендна плата за один місць складає 1445, 50 грн., та ПДВ 289,10 грн., всього 1734,60 грн.

З 19.04.2009 року по 06.07.2009 року час прострочення повернення приміщень складає 2 місяця 16 днів, або 2,51 місяця. Таким чином відповідач повинний сплати неустойку в сумі 1734,60 х 2 х 2,51 = 8707, 69 грн.

На підставі ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач з 19.04.2009 року займає спірні приміщення проти волі їх власника, тим самим безпідставно порушуючи законні права позивача щодо користування та розпорядженнями цими приміщеннями у період часу з 19.04.2009 року по 06.07.2009 року, коли ці приміщення належали йому на праві власності..

Згідно до ч. 3 ст. 386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ч. 1 ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

На підставі ч. 2 ст.552 ЦК сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Невиконання відповідачем своїх зобовязань завадило позивачу передати їх в оренду іншій юридичній особі - ТОВ “Сиріус-Електромонтаж”, з якою позивачем було укладено договір оренди від 15.04.2009 року.

За встановленими обставинами справи до упущеної вигоди позивача відноситься неотримана ним сума орендної плати за договором, укладеним між приватним підприємством та ТОВ «Сиріус-Електромонтаж», який був розірваний у звязку з незаконною відмовою відповідача звільнити вищевказані приміщення. Таким чином, між протиправними діями відповідача та неотриманням позивачем доходів від договору оренди є прямий причинний звязок. За такими обставинами суд вважає, що збитки були завдані позивачу з вини відповідача. При цьому суд також приймає до уваги, що відповідач не надав доказів відсутності своєї вини за завдані позивачу збитки.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування обєктом оренди орендар (ТОВ «Сиріус-Електромонтаж») повинний був щомісячно сплачувати на користь орендодавця (позивача) орендну плату в розмірі 87000 грн. та ПДВ в розмірі 17400 грн., всього 104400 грн.

Таким чином, до упущеної вигоди слід віднести неодержану позивачем орендну плату.

Позивач мав право вимагати сплати йому збитків за весь час дії договору оренди до моменту продажу приміщень ОСОБА_1., тобто з 30.04.2009 року по 06.07.2009 року.

Проте позивачем заявлена вимога про сплату збитків в сумі місячної орендної плати в розмірі 104400 грн., до складу якої входить ПДВ в сумі 17400 грн.

З урахуванням наведеного вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі місячної орендної плати в розмірі 87000 грн., оскільки сума ПДВ підлягала подальшому перерахуванню до бюджету.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення збитків у звязку з ніби - то порушенням позивачем п.7.6. договору оренди від 15.04.2009 року, яким передбачено обовязок орендодавця попередити орендаря про права всіх третіх осіб на обєкт нерухомості. Відповідно до п.12.1. договору початком дії договору було визначено 25.04.2009 року. Як встановлено судом, договір оренди, який раніше був укладений відповідачем, припинив свою дію 18.04.2009 року у звязку із закінченням строку, на який його було укладено. Таким чином, на момент початку дії договору оренди від 15.04.2009 року відповідач не мав законних прав користуватися займаними ним приміщеннями, що свідчить про надуманість його доводів.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Згідно п .8 ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, в тому числі, відшкодування збитків.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що після припинення договору оренди відповідач користувався спірними приміщеннями безпідставно та всупереч волі власника. За такими обставинами позивач має право вимагати відшкодування завданих цим порушенням збитків, а також сплати неустойки.

Оскільки вимоги позивача в цій частині ґрунтуються на законі, вони підлягають частковому задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. В задоволенні позову в частині виселення Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія з вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му та 2-му поверху будинку по АДРЕСА_1, які позначені на експлікації до технічного паспорту за № 95а та № 96 загальною площею 261,0 кв. м. та передачі цих приміщень приватному підприємству «12.12» відмовити.

3. Стягнути з Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26) на користь Приватного підприємства «12.12»(01054 м. Київ, вул. Гончара, 50/1 оф.1, ідентифікаційний код 31405032) збитки в сумі 87 000 (вісімдесят сім тисяч) грн., неустойку в сумі 8707 (вісім тисяч сімсот сім) грн. 69 коп.

В іншій частині стягнення збитків і неустойки відмовити.

4. Стягнути з Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26) судові витрати, повязані з оплатою судового збору в сумі 957 (девятсот пятдесят сім) грн. 07 коп. та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 236 (двісті тридцять шість)грн.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя І.О.Домнічева