Рішення № 7423224, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/61204.12.09 За позовомЗагону технічної служби Головного управління МНС України в Львівській області

доВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

простягнення 19024,50 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кулеба О.М. –дов. № 5/263 від 23.12.2009 року;

від відповідача : Пицик Я.М. –дов. № юр-736/д від 29.12.20088 року;

Обставини справи:

Загін технічної служби Головного управління МНС України в Львівській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про стягнення 19024,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати послуг державним аварійно –рятувальним службам за постійне та обов’язкове обслуговування об’єктів відповідача.

Ухвалою від 11.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.09.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 28.09.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.10.2009 року.

Представник позивача в судове засідання 19.10.2009 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.10.2009 року, представники відповідача надали усні пояснення по суті спору.

Крім того, в судовому засіданні 28.09.2009 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/612, яке судом задоволено.

Ухвалою від 19.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 13.11.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 13.11.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 04.12.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2007 року між Загоном технічної служби Головного Управління МНС України в Львівській області, іменоване надалі «ЗТС» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», іменоване надалі «Об’єкт»(відповідач) був укладений договір на постійне обов’язкове обслуговування державними аварійно –рятувальними службами об’єктів та окремих територій № 75 (далі –Договір), відповідно до пункту 1 якого предметом договору є організація та здійснення загоном технічної служби аварійно –рятувального обслуговування об’єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно –рятувальних робіт при виникненні на об’єкті надзвичайної ситуації та ліквідації наслідків.

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість функціонування структурних підрозділів загону технічної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно –рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 2 –х оперативних одиниць складає 45658,88 грн., в тому числі ПДВ на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об’єктів та окремих територій державними аварійно –рятувальними службами.

Згідно з пунктами 4.2 та 4.3 Договору за виконання аварійно –рятувальних робіт оплата здійснюється за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство.

Пунктами 4.4 та 4.5 Договору сторони узгодили, що за взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з Договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до Договору. Плата за обслуговування об’єкта загоном технічної служби здійснюється щомісячним перерахуванням коштів, у визначені строки згідно з наданим рахунком.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 19024,50 грн., що засвідчується наступними актами здавання –приймання робіт за Договором № 75 від 27 червня 2007 року:

-          від 31 липня 2007 року на суму 3804,90 грн.;

-          від 31 серпня 2007 року на суму 3804,90 грн.;

-          від 30 вересня 2007 року на суму 3804,90 грн.;

-          від 31 жовтня 2007 року на суму 3804,90 грн.;

-          від 30 листопада 2007 року на суму 3804,90 грн.,

З наданих платіжних доручень № 3806 від 12.10.2007 року на суму 3804,90 грн. та № 4475 від 23.11.2007 року на суму 3804,90 грн., вбачається, що відповідачем 12 жовтня 2007 року та 23 листопада 2007 року було погашено 7609,80 грн., таким чином на момент звернення позивача з позовом непогашена заборгованість складала 11414,79 грн.

Проте, в подальшому решту заборгованості в сумі 11414,79 грн., яка існувала на момент подачі позову відповідач погасив під час розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями № 6153, № 6154, № 6155 від 25 листопада 2009 року, а тому провадження у справі в частині стягнення 11414,79 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України, а позовні вимоги в частині стягнення 7609,80 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення терміну оплати об'єкт сплачує загону технічної служби пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Споата пені не звільняє вину сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись 5.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3481,48 грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач 13 листопада 2009 року через канцелярію суду подав заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно з протоколом домовленості сторін про вартість обслуговування перерахування коштів здійснюється щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Таким чином, припинивши дію договору 30 листопада 2007 року відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 10 грудня 2007 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З вищезазначеного вбачається, що граничний строк нарахування пені закінчився 11 червня 2008 року, позов було подано 04 вересня 2009 року, тобто шестимісячний строк нарахування пені не охоплюється річним строком позовної давності, а тому підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 808,54 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов Договору, строків виконаних робіт та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 679,56 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»заборгованості в розмірі 11414,79 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст.80 ГПК України.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(місцезнаходження: 04053, м. Київ, Несторівський пров., 3 – 5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Загону технічної служби Головного управління МНС України в Львівській області (місцезнаходження: 79037, Львівська обл., м. Львів, вул. Земельна, 19, код ЄДРПОУ 08588837) 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 56 коп. –3% річних, 120 (сто двадцять) грн. 94 коп. державного мита та 122 (сто двадцять дві) грн. 42. коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.12. 2009 року