Рішення № 7423218, 18.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/77518.12.09 За позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»

простягнення 28730,85 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення 28730,85 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати коштів за отриману та спожиту теплову енергію відповідно до Договору на відпуск теплової енергії № 2099 від 28 лютого 2008 року.

Ухвалою від 12.11.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.11.2009 року.

В судовому засіданні 30.11.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 18.12.2009 року.

В судове засідання 18.12.2009 року представник позивача не з’явився, проте подав через канцелярію суду клопотання в якому просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2008 року між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», іменоване надалі «Підприємство»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл», іменоване надалі «Абонент»(відповідач) був укладений договір постачання теплової енергії № 2099 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується постачати теплову енергію до елеваторного вузла вказаного власником будинку.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору абонент зобов’язується прийняти та провести оплату за використану теплову енергію. Теплова енергія, яка постачається по даному Договору використовується абонентом виключно для теплозабезпечення приміщень у відповідності з дислокацією.

Згідно з пунктом 3.1 Договору абонент здійснює оплату за теплозабезпечення примішень, які є його власністю, знаходять у нього на опепративному управлінні, або орендовані ним приміщення.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що поставка теплової енергії здійснюється абоненту за умови 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим, відповідно до встановлених тарифів.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу за період з 15.10.2008 року по 15.04.2009 року теплової енергії на загальну суму 42993,10 грн., що підтверджується рахунками від 27 жовтня 2008 року на суму 3574,56 грн., від 25 листопада 2008 року на суму 6413,15 грн., від 16 грудня 2008 року на суму 6413,15 грн., від 20 січня 2009 року на суму 6413,15 грн., від 13 лютого 2009 року на суму 6413,15 грн., від 12 березня 2009 року на суму 9227,74 грн., від 20 квітня 2009 року на суму 4538,20 грн., проте відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 16400,86 грн., що засвідчується платіжними дорученнями № 108 від 20 лютого 2009 року на суму 3574,56 грн., № 109 від 20 лютого 2009 року на суму 6413,15 грн., № 1085 від 03 березня 2009 року на суму 6413,15 грн., у зв’язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 26592,24 грн.

20 серпня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано копію фіскального чеку № 1905 від 20.08.2009 року, однак відповідач залишив претензію без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 26592,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 26592,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.4 Договору абонент зобов’язаний сплатити підприємству пеню в розмірі 0,75% за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується підприємству протягом одного року.

Позивач керуючись п. 4.4 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 450,03 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 3.2 та 4.4 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 450,03 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 576,11 грн. та 1112,47 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.2 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1112,47 грн., а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 576,09 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»(місцезнаходження: 83000, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р –н, вул. Постишева, б. 68, код ЄДРПОУ 33257089) 26592 (двадцять шість тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн. 24 коп. - основного боргу, 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 03 коп. –пені, 1 112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 47 коп. –інфляційних втрат, 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 09 коп. –3% річних, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 31 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.12. 2009 року