Рішення № 74226519, 16.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. Справа №818/462/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Т.М.

позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату, Сумського обласного військового комісаріату про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату (далі – ОСОБА_4 ОМВК), якій згідно остаточних позовних вимог просить суд (а.с.114-115, 153-154) зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат врахувати до часу перебування в щорічній основній відпустці час перебування на стаціонарному лікуванні в Лебединській ЦРЛ з 30.10.2017 по 08.12.2017 відповідно до листка непрацездатності АДЕ№684852, зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178 щодо виключення із списків особового складу ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату з 19.12.2017, зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178 щодо врахування перебування на лікуванні в період щорічної основної відпустки до календарної вислуги років,зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178 включивши до наказу пункту щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат нарахувати та здійснити виплату грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в період з 30.10.2017 по 08.12.2017, зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести виправлення до трудової книжки стосовно дати прийняття з 07.09.2016 на 19.09.2016, та звільнення з лав Збройних сил України з 08.11.2017 на 19.12.2017, стягнути з ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 11.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання, залучено до участі у справі співвідповідача Сумський обласний військовий комісаріат, який здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям. Під час підготовчого провадження ухвалою суду від 10.05.2018 було відмовлено в клопотанні відповідача щодо залишення позовних вимог, а саме п. 1-3, без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду. Ухвалою від 10.05..2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час його звільнення відповідачем не було враховано факт перебування на лікарняному під час щорічної відпустки, що в свою чергу вплинуло на дати звільнення, розрахунок грошового забезпечення, а також розрахунок календарної вислуги років.

Представник ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату проти позову заперечує, зазначає, що звільнення позивача відбулося без порушення чинного законодавства, підстави для задоволення вимог відсутні. Звільнення відбулося в останній день невикористаної щорічної відпустки позивача. Представник Сумського обласного військового комісаріату проти позову також заперечує, зазначає, що всі виплати здійсненні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу в Збройних силах України згідно укладеного контракту (а.с. 7-8). Наказом Командувача військ оперативного командування «Північ» №127 від 02.09.2017 позивача було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я (а.с.12). Даний наказ та звільнення позивачем не оспорюється, уточнено позовні вимоги. На виконання наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» №127 від 02.09.2017 ОСОБА_4 ОМВК прийняв наказ №178 від 02.10.2017 про виключення позивача з 08.11.2017 із списків особового складу ОСОБА_4 ОВК та всіх видів забезпечення. Згідно даного наказу, пояснень представника ОСОБА_4 ОМВК, звільнення з 08.11.2017 було визначено як остання дата відбуття відпуски терміном 35 днів з 03.10.2017 по 07.11.2017, що зазначено в даному наказі (а.с.30), підтверджується відпускним квитком від 02.10.2018 №9 (а.с.16).

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат врахувати до часу перебування в щорічній основній відпустці час перебування на стаціонарному лікуванні в Лебединській ЦРЛ з 30.10.2017 по 08.12.2017 відповідно до листка непрацездатності АДЕ№684852, внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178 щодо виключення із списків особового складу ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату з 19.12.2017, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 ОМВК звільнив позивача у відповідності до наказу №178 від 02.10.2017 з 08.11.2017, що підтверджується матеріалами справи, трудовою книжкою (а.с.31). Дата 08.11.2017 визначена відповідачем, як останній робочий день позивача після використання щорічної основної відпустки. Дана обставина не заперечувалася учасниками справи. Разом із тим, відповідачем не враховано той факт, що позивач під час знаходження у відпустці до 08.11.2017 перебував на лікуванні з 30.10.2017 по 08.12.2017, а до роботи повинен приступити з 09.12.2017, що підтверджується листком непрацездатності серія АДЕ №6814852 (а.с. 15). Дана обставина також підтверджується і відповідними відмітками про постановку та зняття з обліку у відпускному квитку, де зазначено дата 08.12.2017 (а.с.16 зворотн.стор).

Частиною 9 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок надання відпусток та умови для перенесення відпусток в разі тимчасової непрацездатності Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» не передбачений. Такий порядок та умови передбачені Кодексом законів про працю та Законом України «Про відпустки», а також Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ст. 78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються. Статтею 80 КЗпП передбачено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку (п. 1 ч. 2 ст.80).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки".

Частиною 5 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.

В даному випадку, письмової згоди на перенесення днів щорічної відпустки, позивачем не надавалося, в матеріалах справи вона відсутня, тому ОСОБА_4 ОМВК зобов’язаний був продовжити термін відпустки на період перебування позивача на лікуванні. Саме обов’язок продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, передбачено і нормами п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки». Перенесення днів відпустки передбачено виключно за згодою особи. Про факт того, що позивач знаходився на лікуванні до 08.12.2017 свідчить і відмітка у військовому квитку, оскільки позивач зобов’язаний був з’явитися до місця служби у м.Ромни 08.11.2017, натомість на облік став 08.12.2017 (а.с.16). Під час відпустки позивач виконав свій обов’язок та став на облік в Лебединський ОМВК по місцю знаходження у відпустці, що підтверджується відповідними відмітками у відпускному листі.

Крім того, про факт знаходження позивача на лікарняному в зв'язку із проведеною операцією, свідчить повідомлення позивачем ОСОБА_4 ОМВК в заяві від 12.12.2017 (а.с.17). Так, позивач зазначав, що 31.10.2017 через Лебединський ОМВК було повідомлено про те, що позивач знаходиться на лікуванні, із наданням до військового комісаріату всіх відповідних довідок, зокрема, довідка Лебединської ЦРЛ від 31.10.2017 №1193, зареєстрована в Лебединському ОМВК від 31.10.2017 за №3176. Дані обставини ОСОБА_4 об’єднаним міським військовим комісаріатом не було взято до уваги, не з’ясовано та не досліджено в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_4 ОМВК, враховуючи те, що позивач з 30.11.2017 по 08.12.2017 перебував на лікуванні, був зобов’язаний внести зміни до наказу №178 від 02.10.2017 та визначити дату звільнення, враховуючи строк перебування позивача на лікарняному під час відпустки. Жодних змін до наказу на час розгляду справи по суті в суді ОСОБА_4 ОМВК не було внесено.

Враховуючи встановлені обставини, останній день перебування позивача у відпустці, із врахуванням норм ст. 79-80 КЗпП та ст. 11 Закону України «Про відпустки», ч. 5 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є 18.12.2017. При цьому судом враховується наступні обставини, зокрема, 08.11.2017 останній робочий день після відпустки, перебування до 08.12.2017 на лікарняному, обов’язок виходу на роботу 09.12.2017 + 10 днів продовження відпустки за час перебування на лікарняному (з 30.10.2017 по 08.11.2017-10 днів).Таким чином день звільнення позивача повинен бути останній день перебування у відпустці – 18.12.2017, включно, а не 19.12.2017, як зазначає позивач в уточнених позовних вимогах.

Згідно довідки №5/402 від 27.03.2018 позивачу було виплачено суму грошового забезпечення за жовтень 2017 р. в сумі 2139,20, листопад 2017р. в сумі 410,80 грн. (а.с.130). Даний розрахунок не містить інформації про оплату листка непрацездатності позивачу.

Враховуючи вищевикладене, судом визнаються правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо безпідставного неврахування ОСОБА_4 ОВК перебування позивача на лікарняному, в зв'язку із чим не продовжено термін перебування позивача у щорічній відпустці, та визначення останнього дня перебування на службі 08.11.2017.

Разом із тим, слід зазначити, що 05.04.2018 ОСОБА_4 ОВК було прийнято наказ, яким спірний наказ №178 від 02.10.2017 в повному обсязі викладено в іншій редакції (а.с. 148). При цьому жодних змін щодо дати виключення позивача із списків особового складу ОСОБА_4 ОВК не вніс, дата залишилася незмінною.

Таким чином, для належного способу захисту порушеного права позивача, із врахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178, в редакції наказу від 05.04.2018 №55, щодо виключення ОСОБА_1 із списків особового складу ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату з 18.12.2017. Вимоги позивача щодо зобов’язання ОСОБА_4 ОВК врахувати час перебування в щорічній відпустці, не є належним захистом порушеного права, оскільки відносити порушене право можливо шляхом внесення відповідних змін до наказів, в зв'язку із чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178 щодо врахування перебування на лікуванні в період щорічної основної відпустки до календарної вислуги років, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що №178 від 02.10.2017 ОСОБА_4 ОВК зазначив, що вислуга років у Збройних силах України на 08.11.2017 у позивача становить 22 роки 06 місяців 17 днів (а.с.30). 05.04.2018 ОСОБА_4 ОВК було прийнято наказ, яким спірний наказ №178 від 02.10.2017 в повному обсязі викладено в іншій редакції (а.с. 148), і ОСОБА_4 ОВК виклав даний пункт в іншій редакції : «Календарна вислуга років у Збройних силах України на 08.11.2017 у позивача становить 19 років 11 місяців 23 дні».

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 ОВК підтвердила, що дійсно було невірно зазначено вислугу років позивача при винесенні наказу №178 від 02.10.2017, було розраховано загальна вислуга років, замість вірного розрахунку, який повинен був здійснених у календарних роках. При винесенні наказу №55 від 05.04.2018 ОСОБА_4 ОВК виправив помилку щодо виду вислуги років, здійснив у календарних розрахунках. Разом із тим, згідно пояснень представника ОСОБА_4 ОВК до наказу від 02.10.2017 №178, в редакції від 05.04.2018 №55, не було включено період з 08.11.2017 по 18.12.2017 до календарної вислуги років, в зв'язку із тим, що ОСОБА_4 ОМВК вважає днем звільнення саме 08.11.2017, і вислуга років вирахувана відповідачем станом на 08.11.2017, про що зазначено в наказі від 02.10.2017 №178, та наказі від 05.04.2018 №55 (а.с.30).

Враховуючи те, що як зазначено вище, дата звільнення позивача є 18.12.2017, таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача провести новий розрахунок вислуги років у Збройних силах України станом на 18.12.2017, про що ОСОБА_4 ОВК зобов’язаний внести зміни до наказу №178 від 02.10.2017, в редакції наказу №55 від 05.04.2018.

Сумським обласним військовим комісаріатом проведено розрахунок грошового забезпечення позивача виключно станом на 08.11.2017, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання Сумського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу в період знаходження на лікарняному з 30.10..2017 по 08.12.2017 відповідно до листка непрацездатності АДЕ№684852, оскільки таких виплат не було здійснено Сумським обласним військкоматом.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178, включивши до наказу пункт щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом №55 від 05.04.2018 ОСОБА_4 ОВК вніс зміни до наказу від 02.10.2017 №178, та включив пункт щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один календарний рік служби, про що зазначено в абз.6 наказу №55 від 05.04.2018 (а.с.148). Таким чином на даний час у суду відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 ОВК прийняв 05.04.2018 нову редакцію наказу №178 та вказав про здійснення відповідної виплати допомоги. Позивач дані вимоги не уточнялися, під час підготовчих проваджень зазначені вимоги залишилися незмінними в цій частині.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_4 ОМВК внести виправлення до трудової книжки стосовно дати прийняття позивача з 07.09.2016 на 19.09.2016, та звільнення з лав Збройних сил України з 08.11.2017 на 19.12.2017, суд зазначені вимоги задовольняє частково, з огляду на наступне.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 ОВК визнав, що дата прийняття дійсно визначена невірно, замість 19.09.2016 - день зарахування до списків особового складу згідно наказу №234 від 19.09.2016 (а.с.99), помилково вказано 07.09.2016, згідно наказу №831 від 07.09.2016 про укладення контракту. Таким чином в цій частині позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та правомірними.

В частині вимог щодо зобов’язання ОСОБА_4 ОМВК внести виправлення до трудової книжки стосовно дати звільнення з лав Збройних сил України з 08.11.2017 на 19.12.2017, суд зазначені вимоги задовольняє частково, з огляду на наступне.

Як зазначено вище датою звільнення позивача є 18.12.2017 таким чином, підлягає зміні дати звільнення ОСОБА_1 у відставку на останній день продовження відпустки у зв'язку із знаходженням позивача на лікарняному з 30.11.2017 по 08.12.2017, а саме з 08.11.2017 на 18.12.2017.

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. При розгляді справи позивачем такі докази не надано.

Посилання позивача в адміністративному позові на незаконне звільнення та невиплату коштів, а також те, що позивач змушений був брати кошти в позику у інших осіб, тривалий час відслужив у Збройних силах, мав впевненість у майбутньому, на неможливість отримати пенсію, знаходження на утриманні інших осіб, судом визнається безпідставним, оскільки позивач на даний час підстави свого звільнення (за станом здоров'я ) не оскаржує, погодився із звільнення, в зв'язку із чим уточнив свої позовні вимоги. В судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, коли у фізичної особи виникає право на відшкодування моральної шкоди. Жодна із наведених у вказаній статті підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах. Не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату, Сумського обласного військового комісаріату про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178, в редакції наказу від 05.04.2018 №55, щодо виключення ОСОБА_1 із списків особового складу ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату з 18.12.2017,

Зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести зміни до наказу від 02.10.2017 №178, в редакції наказу від 05.04.2018 №55, щодо розрахунку календарної вислуги років та врахувати перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період щорічної основної відпустки згідно листка непрацездатності АДЕ№684852 до календарної вислуги років,

Зобов’язати Сумський обласний військовий комісаріат нарахувати та здійснити виплату грошового забезпечення за час перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 30.10.2017 по 08.12.2017 згідно листка непрацездатності АДЕ№684852.

Зобов’язати ОСОБА_4 об’єднаний міський військовий комісаріат внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 стосовно дати прийняття на службу з 07.09.2016 на 19.09.2016 та звільнення з лав Збройних сил України з 08.11.2017 на 18.12.2017.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018

Суддя С.М. Гелета