Ухвала суду № 74226255, 21.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/545/18 Справа № 202/496/18 Слідчий суддя - Бєльченко Л.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Живоглядової І.К., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Чміль О.О.

прокурора Захарчука В.О.

представника третіх осіб, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018042630000011,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, що було вилучено під час обшуку від 30.01.2018 року, а саме:

1. Технічний паспорт на квартиру №АДРЕСА_1 на 4 арк.;

2. Нотаріально завірені копії договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 від 26.07.2017 р. між особами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у трьох примірниках.

3. Висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна – об’єкта № 34 будинку № 95-А по проспекту Гагаріна в м. Дніпро на 1 арк.

4. Технічний паспорт на квартиру № 34 у житловому будинку № 95-А по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі, замовником зазначено ОСОБА_3 на 5 арк. із форзацом.

5. Технічний паспорт на квартиру № 34-А у житловому будинку № 95-А по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі, замовником зазначено ОСОБА_3 на 5 арк. із форзацом.

6. Висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна на приміщення квартири № АДРЕСА_2 на 1 арк. від 31.10.2017 року №31-10/7.

7. Висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна на приміщення квартири № АДРЕСА_3 №31-10/17 від 31.10.2017 року на 2 арк.

8. Попередній договір від 22.01.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на 1 арк.

9. Договір про завдаток від 22.01.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на 1 арк.

10. Довідка № 53 про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів (квартира № АДРЕСА_4) від 29.01.2018 року від ОСББ «Гагаринский 2010»;

11. Довідка № 52 про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів (квартира № АДРЕСА_5) від 29.01.2018 року від ОСББ «Гагаринский 2010»;

12. Довідка про склад сім’ї та зареєстрованих осіб у АДРЕСА_6 №1365 від ДМР на 1 арк. у 2-х примірниках.

13. Довідка про склад сім’ї та зареєстрованих осіб у АДРЕСА_7 № 1365 від ДМР на 1 арк. у 2-х примірниках.

14. Технічний паспорт на квартиру № АДРЕСА_5 на ОСОБА_3 від 31.10.2017 року на 5 арк. із форзацом.

15. Звіт про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 від 23.01.2018 року квартири № АДРЕСА_8 на 31 арк.(прошитий, мається бірка).

16. Звіт про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 від 23.01.2018 року квартири № АДРЕСА_9 на 27 арк.(прошитий, мається бірка).

17. Технічний паспорт на квартиру №АДРЕСА_10 на ОСОБА_3 від 31.10.2017 року на 5 арк. із форзацом.

18. Заява ОСОБА_3 про наявність/відсутність сімейних стосунків від 30.01.2018 року на 1 арк. щодо об’єкта нерухомості квартири АДРЕСА_11.

19. Заява ОСОБА_3 про наявність/відсутність сімейних стосунків від 30.01.2018 року на 1 арк. щодо об’єкта нерухомості квартири АДРЕСА_12.

20. Мобільний термінал Oukitel 0700; 351680071584993; 351680071584985.

21. Мобільний термінал Iphone 5, 013409008778778 Imei; Мобільний термінал Iphone 4, 013006008154132 Imei.

кошти, що опечатані в полієтіленовий пакет та скріплені біркою.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що 26.01.2018 року до Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України надійшла заява від ОСОБА_7 за фактом вчинення шахрайських дій із грошовими коштами останнього при придбанні нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_13, 34-А.

В даному випадку клопотання є обґрунтованим, законним та підлягає задоволенню, оскільки прокурором було доведено наявність підстав, передбачених КПК України для накладення арешту на майно, що було вилучено під час проведення обшуку від 30.01.2018 року, а саме переходу права власності нерухомим майном на підставі вилучених документів.

Не погоджуючись з даним рішенням слідчого судді, треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, просять поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року, скасувати її та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційних скаргах, які є абсолютно ідентичними по суті, вимоги, посилаються на те, що випадково, з Єдиного реєстру судових рішень, довідалися про те, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Бєльченко Л.А. від 05 лютого 2018 року в справі № 202/496/18 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 - телефон - iPhone 4s, ІМЕІ 013006008154132 та на майно ОСОБА_4 телефон Iphone 5, 013409008778779 Imei.

Зазначають, що в ухвалі не вказано, про який саме злочин йдеться, ким він вчинений та яким чином, а також - яким чином їх телефони можуть служити речовими доказами цього неіснуючого злочину. Вони не причетні до будь-якого злочину та ні в яких злочинах не підозрюються, а тому їх майно не може бути речовим доказом, об'єктом

конфіскації та т.і. Обшук відбувся 30 січня 2018р., в період з 17 до 19 годин в приміщенні нотаріальної контори за адресою АДРЕСА_14 без ухвали слідчого судді, тобто незаконно, в порушення частини 2 ст. 234 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом. Отже, їх майно було незаконно вилучено під час цього обшуку прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5, а тому воно

має бути безумовно та невідкладно повернено власникам.

Вказують, що були позбавлені можливості повідомити слідчому судді про вищенаведені обставини, оскільки він, всупереч ст. 172 КПК України, розглянув клопотання про арешт майна у їх відсутність, не повідомивши про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_2, який апеляційні скарги підтримав за викладених в них підстав та просив їх задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтами строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить. Тому колегія суддів не вважає, що в даному випадку наявний пропуск цього строку, а отже й не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження №42018042630000011, розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2018 року на підставі заяви ОСОБА_7, полягає у тому, що невстановлені особи, надавши Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська підроблені документи, отримали рішення про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна від 16.07.2017 року, зареєстрували право власності у визначеному законодавством порядку, в подальшому виставили майно на продаж та отримали від громадянина ОСОБА_7 грошові кошти як завдаток за купівлю об’єкта нерухомості вартістю 2 278 739 грн, тим самим шляхом введення в оману заволоділи грошовими коштами громадянина ОСОБА_7 в розмірі 144 224 гривень.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що гр. ОСОБА_7 звернувся до правоохоронного органу – Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області із заявою про факт укладення попереднього договору від 22.01.2017 року із гр. ОСОБА_3 про укладення договорів купівлі-продажу квартир за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, будинок № 95-А, №№ 34, 34-А, а також договору завдатку, відповідно до умов котрого ним передано останньому грошові кошти за купівлю в майбутньому об’єктів нерухомості квартир за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, будинок № 95-А, №№ 34, 34-А, вартістю 2 278 739 грн. Після укладення зазначених договорів він дізнався про наявність невирішеного спору, котрий перебував в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/3523/17) за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, на підставі заочного рішення котрого від 16.06.2017 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на квартиру № АДРЕСА_12 загальною площею 201, 4 кв. м, котре в подальшому вказане заочне рішення було скасовано 04.09.2017 року, а ухвалою від 24.10.2017 року позовні вимоги залишено без розгляду. Зазначені невідповідності у площі квартир, котрі він планував придбати (загальна площа квартир №№ 34, 34-А становить 201,4 кв. м, із тією, що зазначена в ухвалі суду - 201, 4 кв. м на квартиру № 34), а також невирішений судовий спір, наявність третьої сторони у спорі – родини Кучеровських, викликало підозру у законності дій невстановлених осіб разом із ОСОБА_10 щодо продажу зазначеному майна, за котре ним було сплачено завдаток.

В ході проведенні досудового розслідування у зазначеному провадженні було витребувано відомості із БТІ ДМР, відповідно до котрих в матеріалах інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна квартиру № АДРЕСА_12 міститься рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 28.07.2011 року (справа № 2-8459/11) про визнання за ОСОБА_11 права власності на квартиру № АДРЕСА_12 (загальна площа 201, 4 кв. м).

Невідповідність даних, зазначених в ухвалі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/3523/17) щодо наявності в матеріалах справи договору від 16.11.2017 року № 35Г про перехід прав від ОСОБА_11 до ОСОБА_6, визначених договором інвестування від 10.01.2005 року (договір інвестування житлового будівництва між ОСОБА_11 та ПП «Центр міста»), та даних рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2011 року (справа № 2-8459/11) викликали сумніви в законності дій по реєстрації права власності нерухомого майна, а також в його намаганні подальшої реалізації продажу.

Відповідно до умов попереднього договору від 22.01.2017 року між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_7 про укладення договорів купівлі-продажу квартир за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, будинок № 95-А, №№ 34, 34-А, строк укладення договорів купівлі-продажу визначено як не пізніше 05.02.2018 року, котрий за бажанням продавця ОСОБА_3 було перенесено на більш ранню дату – 30.01.2018 року, у зв’язку із чим сторона обвинувачення була позбавлена можливості у встановленому законом порядку отримати дозвіл на обшук речей та документів, котрі мали при собі ОСОБА_3 та пов’язані із ним особи.

Під час передачі коштів від покупця ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та осіб, які його супроводжували, було проведено обшук в приміщенні «Переговорной № 1» нотаріальної контори приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_12 в присутності власника приміщення ОСОБА_13, як нагальну слідчу дію із метою встановлення осіб, які можливо причетні до незаконних дій із майном, а саме квартирою, розташованою за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, будинок № 95-А, № 34, (що є безпосереднім переслідуванням осіб для підтвердження їх особистості) в ході котрого було знайдено та вилучено вищезазначене майно.

У випадку, що розглядається, під час розслідування даного кримінального правопорушення у слідчого цілком обгрунтовано виникла версія про те, що є достатні підстави для припущення, що відбувся факт вчинення шахрайських дій, передбачених кримінальним законом, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів і запобігання ризикам у вигляді настання суспільно небезпечних наслідків в результаті реалізації (відчуження) нерухомого майна третім особам, а саме переходу права власності нерухомим майном на підставі вилучених документів. Дану позицію слідства підтримав суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майно та своїм рішенням задовольнив його, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційних скарг, як і пояснення представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, під час апеляційного розгляду такого висновку колегії суддів не спростовують.

Так, арешт на майно, щодо якого існують всі наявні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України щодо речових доказів у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб’єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Таким чином, з огляду на викладене, арешт на вилучене під час обшуку 30.01.2018 року майно у кримінальному провадженні №42018042630000011 був накладений з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги щодо недостатнього встановлення самого факту вчинення кримінального правопорушення для накладення арешту на майно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищезазначеного висновку колегії суддів.

Що стосується апеляційних вимог в частині відсутності причетності апелянтів до будь-якого злочину та відсутності в них статусу підозрюваного чи обвинуваченого в даному кримінальному провадженні, у зв’язку з чим їх майно не може бути речовим доказом чи об’єктом конфіскації, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з практики Європейського суду з прав людини, зокрема з його рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», випливає, що для вирішення питання про обмеження прав та свобод особи на етапі досудового розслідування обставини, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення. Крім того, апеляційні доводи у цій частині є передчасними, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв’язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018042630000011 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

___ _____ ___

Г.П.ОСОБА_14 ОСОБА_15 Піскун