Ухвала суду № 74226233, 22.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1614/16

УХВАЛА

22 травня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

суддів – Андрухіва В.В., Балан Я.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 по справі № 815/1614/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що в листі Посольства України в Республіці Куба від 26.03.2018, що отриманий через представництво МЗС України в м. Одесі, у відповідь на скарги до Міністра закордонних справ України, стверджується фактично про обґрунтованість її вимог щодо отримання належно оформленого свідоцтва про смерть ОСОБА_2, якщо син дійсно загинув, оскільки за наданим свідоцтвом неможливо ідентифікувати ОСОБА_2, як сина позивача / заявника. Натомість не повідомлено, які саме заходи вжито Міністром щодо надання органом влади, який він очолює, свідоцтва про смерть ОСОБА_2, якщо трагічна подія трапилася з сином позивача / заявника, без помилок, неузгодженостей, які дії було вчинено міністром на поновлення прав позивача / заявника на отримання належного документу про смерть сина, на підставі якого позивач / заявник могла скористатися нормами Закону України «Про поховання і похоронну справу», надавши волевиявлення щодо поховання сина в м. Одеса (Україна), отримати допомогу з боку держави, інші документи, які б уможливили проведення експертизи тощо. Разом з тим, в листі не повідомлено, чи наявні інші доручення відповідача, виконання яких забезпечить надання позивачу / заявнику належно отриманого і оформленого свідоцтва про смерть ОСОБА_2, якщо її син дійсно загинув, що дозволить вирішити всі нагальні проблеми в межах людської моралі та права, замість зухвалого тиску на неї з боку підлеглих Міністра, який не контролює виконання ними законів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вищезазначену заяву підтримала та просила задовольнити.

Інші учасники справи до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка, в силу ч.2 ст.368 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

16.05.2018 до канцелярії суду від представника МЗС України надійшло заперечення (вх. № ЕП/2729/18), згідно якого заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до задоволення не підлягає, так як лист, на який посилається заявник, не містив ніякої нової (істотної) інформації (стосовно виданого кубинськими органами свідоцтва про смерть), яка не була відома та досліджена судом в межах справи № 815/1614/16.

Вислухавши пояснення заявника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що у квітні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністра закордонних справ України та Державної казначейської служби України, в якій просила визнати бездіяльність Міністра закордонних справ України в частині ненадання їй відповідей на звернення від 17.11.2015, 07.12.2015, 01.02.2016, 22.03.2016 р. щодо долі її сина ОСОБА_2, несприянні вирішенню зазначених питань, відсутності контролю за діяльністю та бездіяльністю підлеглих структурних підрозділів та посадовців – протиправною; зобов'язати Міністра закордонних справ застосувати владні повноваження, вжити заходи для надання позивачці відповідними структурними підрозділами МЗС України фото і відео матеріалів з місця загибелі її сина 26.08.2015 р. з його зображенням (м. Гавана (РК)), якщо така мала місце, а також матеріали з Інституту судової медицини РК, документів (медичного висновку, документу про смерть, копію довідки на підтвердження відповідного актового запису на території РК, копію протоколу розтину тіла, якщо загинув саме він, опису тіла з місця події та Інституту судової медицини РК, медичний висновок, документ про смерть, оформлених та легалізованих належним чином, повернути речі, документи, кошти її сина, які їй не передало ПУРК, та кошти з банку Метрополітано РК, ініціювати проведення службового розслідування щодо правомірності дій підлеглих щодо долі її сина протягом 10 днів і повідомити її про результати, надати документ на підтвердження обґрунтованості висунення боргу, скасування боргу перед Інститутом судової медицини РК, забезпечити вирішення питання про перевезення тіла в Україну та поховання в м. Одесі, якщо загиблий дійсно син позивачки; стягнути моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на запит телефоном Посольства України в Республіці Куба щодо долі її сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який знаходився в Республіці Куба на законних підставах, вивчаючи іспанську мову і маючи офіційний дозвіл на перебування в Республіці Куба до 01.07.2016 р., зв'язок з яким зник 26 серпня 2015 року, отримала трагічну звістку про його загибель 26.08.2015 р. в м. Гавана. 03 вересня 2015 р. позивач отримала від ПУРК лист № 6145/19-091-272к, у якому стверджується, що 26.08.2015р. в м. Гавана загинув саме її син. Водночас в листі зазначено, що «документи та речі на час загибелі ОСОБА_2 при собі були відсутні» (абз.2), при цьому Посольство не роз'яснило, яким чином встановлено, що особа, яка загинула, - син позивачки. В той же час у відповіді Народному депутату України ОСОБА_3 від 26.11.2015 р.№71/ОР/12-547-2528 від Міністерства закордонних справ (МЗС) міститься інша інформація, саме вказано, що особу загиблого встановлено на підставі паспорта громадянина України, виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області 23.01.2001 р.; стверджується про наявність речей, які на момент трагедії були у загиблого; про те, що речі і копії документів передано компетентними органами Посольства, де вони зберігаються. Речі і документи позивачці не передано без будь-яких пояснень, а також не була своєчасно запропонована поїздка до Республіки Куба, щоб взяти участь в упізнанні особи загиблого. Листами Посольство від 04.09.2015 р. та від 01.12.2015 р. повідомлено про вартість ритуальних послуг, транспортування за умови репатріації тіла, яку позивач повинна сплатити тощо. Листом від 01.12.2015 р. позивачці також запропоновано оформити туристичну візу для поїздки в Республіку Куба, збирати гроші в родичів, друзів, повідомлено про неможливість Республіки Куба сприяти «приватним» поїздкам, про борг, який має намір висунути позивачці кубинська сторона за утримання тіла загиблого в Інституті судової медицини Республіки Куба, та інше, наявність в українському законодавстві документів, які передбачають допомогу громадянам України за кордоном, про що відповідачам не могло бути невідомо (Порядок формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 р. № 651, яким передбачено захист прав та інтересів громадян України за кордоном, підстави для одержання відповідної допомоги (п.п. 5, 6 та ін.). Листом МЗС від 22.12.2015 р. позивача знову повідомлено про можливість поховання сина в Республіці Куба та про борг перед Республікою Куба більше 7 тис дол. США. Водночас Посольство та МЗС вимагали нотаріально завірене волевиявлення щодо прийнятного способу поховання сина без надання жодного доказу, що загинув саме син позивачки, без фото, відеоматеріалів, без акту реєстрації смерті сина відповідними органами Республіки Куба, без жодного документу на встановлення юридичного факту смерті сина, всупереч законодавству України, без посилання на конкретні законодавчі акти Республіки Куба та роз'яснення, чому громадянка України повинна підкорятися законам іншої країни, без посилання на міжнародні документи тощо. Позивач неодноразово просила надати фото і відео матеріали щодо особи, яка загинула 26.08.2015 р. в м. Гавана та ідентифікована як син позивачки - ОСОБА_2, з Інституту судової медицини РК, де за твердженням МЗС, знаходиться тіло загиблої особи, а також документи (медичний висновок, довідка або свідоцтво про смерть) щодо ОСОБА_2, які не були задоволені. Тільки після отримання фото, відеоматеріалів, отримання медичного висновку, документу про смерть можливо було визначитися з остаточним волевиявленням щодо поховання сина позивачки, якщо загинув саме він. Листом МЗС України від 04.03.2016 р. (отримано поштою 21.03.2016р., раніше через представництво МЗС в м. Одеса) позивача повідомлено про поховання її сина ОСОБА_4 в м. Хавана (РК) 10.02.2016 р., яке відбулося без її волевиявлення, без попередження про час і місце поховання, без присутності української сторони, що призвело до спричинення моральних страждань. При цьому жодного документу на підтвердження про час отримання даної інформації не надано. В додатках до листа були: копія свідоцтва про смерть сина та переклад, що не оформлені та не завірені належним чином, і не мають ніякої правової сили в Україні (з неправильно вказаним віком сина ОСОБА_2, відсутністю години смерті, зазначенням місця проживання - Україна, незважаючи, що останні півтора року син проживав в Республіці Куба, без зазначення матері - ОСОБА_1, без зазначення дати видачі даного документа, дати актового запису, із зазначенням дати видачі 25.11.2015 р. на запит невідомої сторони без роз’яснення МЗС на запит якої «зацікавленої» сторони було видано даний документ). Надане свідоцтво про смерть не підкріплено ніякими документами та доказами. Даним листом також повідомлено про термін ексгумації, з яким позивач не погоджується. Позивача також не було повідомлено про кінцеву дату щодо надання волевиявлення, про термін зберігання тіла. Поховання відбулося без надання фото, відео матеріалів, без надання документів від української сторони на адресу кубинської щодо витребування таких документів, про дії Посольства стосовно участі в упізнанні, похованні особи загиблого тощо. В інших листах Посольство та МЗС продовжували надсилати неперевірену інформацію, що суперечить міжнародному і українському законодавству, не звертаючи уваги на прохання і зауваження позивача. У зв'язку із цим позивач звернулася до Міністра закордонних справ України зі скаргою на дії посадовців, які на її думку, нехтують повагою до життя відповідно до Декларації, порушують її права, свободи та інтересів, просила вчинити певні дії на їх захист. Позивач неодноразово зверталася до Міністра закордонних справ України щодо вирішення вказаних питань, які фактично потребували застосування ним владних повноважень. В зверненнях від 17.11.2015 р., 07.12.2015 р., 01.02.2016 р., 22.03.2016 р. до Міністра закордонних справ України повідомляла про ситуацію, яка склалася щодо долі її сина в Республіці Куба, про дії його підлеглих, через які не отримує доказів, що загинув саме її син, та просила про сприяння отримання доказів на підтвердження або спростування факту, що загинув дійсно її син ОСОБА_2, а також про отримання документів (медичного висновку, свідоцтва/довідки про смерть або загибель її сина, якщо загинув дійсно її син) та ін., просила про притягнення посадовців до відповідальності, проте жодної відповіді і сприяння не отримала. В результаті бездіяльності відповідача, чим не дотримано ст.ст. 21, 24, 40, 55, 64 Конституції України, Закон України «Про звернення громадян», ст.3 п.п. 40, 56, 69, 70, 71, 90, 91, ст.4, п.4 ст.11 Положення про Міністерство закордонних України, затвердженого Указом Президента України №381/2011 від 06 квітня 2011 р., п.3.1, п.3.2, ст.3 Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України №32/5/101 від 23.05.2001 р., відповідачем не використано прав, що передбачено законодавцем, порушено природне право позивача на власні очі побачити сина ОСОБА_4, дії та бездіяльність державних інституцій та їхніх посадовців призвели до тяжких для неї наслідків через протиправне поховання її сина в Республіці Куба без будь-якого підтвердження, що її син дійсно загинув, що похований - саме син позивачки, чим завдано їй моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовлено.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 залишена без руху, а ухвалою від 16.01.2017 – повернута апелянту, у зв’язку із чим постанова набрала законної сили 16.01.2017.

В ході судового розгляду справи судом враховано, що за фактом смерті 26 серпня 2015 на території Республіки Куба громадянина України ОСОБА_2, МЗС України та Посольством України в Республіці Куба, які діяли відповідно до законодавства України та в порядку консульського супроводу у справі, на підставі особистих звернень ОСОБА_1, було здійснено низку заходів. Зокрема, отримано офіційне підтвердження кубинської сторони про факт загибелі громадянина України ОСОБА_2, а також інформацію щодо розслідування обставин («самогубство») та причини його смерті (травми, отримані внаслідок падіння з 22 поверху), процедури та результатів впізнання/ідентифікації особи померлого громадянина; забезпечено охорону майна померлого гр. ОСОБА_2; надіслано інформацію про смерть громадянина України ОСОБА_2 на адресу компетентних органів України; надано гр. ОСОБА_1 офіційну інформацію щодо обставин смерті її сина ОСОБА_2, наявних варіантів його поховання, зокрема, щодо можливо сті перевезення тіла в Україну або поховання на території Куби, а також варто сті відповідних послуг та можливостей надання їй сприяння з боку українських та кубинських установ для реалізації одного з прийнятних для неї варіантів; надано інформацію щодо можливості оплати послуг із поховання на території Куби за рахунок кубинської сторони, а також роз'яснено процедуру прийняття рішення щодо оплати відповідних послуг із поховання за рахунок коштів держбюджету України; неодноразово гр. ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність надання волевиявлення, посвідченого належним чином, щодо способу і місця поховання; надано роз'яснення гр. ОСОБА_1 вимог компетентних органів Куби щодо першочерговості надання волевиявлення щодо подальших дій із тілом та місця поховання як передумови для подальшої видачі свідоцтва про смерть; надано роз'яснення гр. ОСОБА_1 щодо термінів зберігання тіла та по відомлено про наміри кубинської сторони здійснити поховання її сина ОСОБА_2 у разі ненадання волевиявлення; МЗС та Посольство України в Республіці Куба вжито заходи, завдяки яким поховання ОСОБА_2 було суттєво відтерміновано, з метою надання гр. ОСОБА_1 додаткового часу для прийняття рішення щодо місця та способу поховання сина; досягнуто домовленості з компетентними органами Куби про можливість особистої участі гр. ОСОБА_1 в упізнанні тіла; надано візову підтримку гр. ОСОБА_1; підтверджено можливість надання сприяння з боку Посольства України в Республіці Куба у разі поїздки гр. ОСОБА_1 до цієї країни; отримано офіційні роз'яснення щодо процедури отримання коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_2 в кубинському банку, у порядку набуття спадщини у відповідності до законодавства Куби; отримано офіційне свідоцтво про смерть (копія була надана у розпоряд ження гр. ОСОБА_1 та її було повідомлено про терміни доставки в Україну оригіналу документа); отримано оригінали паспортних та інших документів ОСОБА_2

При вивченні того, в якій мірі перевірка обставин смерті ОСОБА_2 відповідала належній, принаймні на думку позивача, що серед іншого зумовило її звернутись за судовим захистом, суд не розглядав питання щодо того, чи були висновки, яких дійшли національні чи кубинські органи, правильними; при цьому при вирішенні даного спору суд не міг визначити, які ще заходи можливі або вимагалися.

Проте суд розглянув питання стосовно того, чи була достатньою якість процесу прийняття рішень в аспекті звернень позивача з метою перевірки вичерпаності заходів, які були вжиті національними органами та які б обґрунтовано можна було очікувати від них, щоб провести оперативне та ретельне розслідування, та з приводу яких були спрямовані звернення позивача до Міністра ЗС України. При цьому судом не встановлено можливості та достатніх причин для здійснення міністром ЗС своєї позастатутної дискреції, на чому наполягала позивач, бажаючи отримати саме той результат, який на її думку відповідає справедливості та є адекватним за обставин, що склалися.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та необґрунтованість поданої заяви.

Згідно з ч.1 ст. 367 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.367 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В силу ч.4 ст. 367 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Зі змісту листа посольства України в Республіці Куба від 23.03.2018 № 6145/19-091-137, на який ОСОБА_1 посилається, як на нововиявлену обставину, та через яку постанова суду від 13.10.2016 на її погляд має бути переглянута, вбачається наступне.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України від

06.03.2018 та 13.02.2018, направлені через Представництво МЗС України в Одесі повідомлено, що 22 січня 2018 року на запит Одеського окружного адміністративного суду про витребування інформації та документів стосовно смерті ОСОБА_2 опрацьовані кубинською стороною матеріали, отримані Посольством України в Республіці Куба від Міністерства закордонних справ Куби, були надіслані до МЗС? України з метою подальшої передачі до Міністерства юстиції України. У зазначеному пакеті документів містяться експертна доповідь Міністерства внутрішніх справ Куби про порівняння відбитків, що визначають ідентичність ОСОБА_2, та лист ОСОБА_5 ОСОБА_6 Пієра, директора Інституту судової медицини про звільнення від сплати родичами ОСОБА_2 послуг, наданих цим Інститутом (копії та неофіційні переклади додаються).

Враховуючи завершення 2-х річного строку з дати поховання ОСОБА_2, Посольство звернулось до МЗС, державної страхової компанії «Asistur», дирекції кладовища «Колон» та ритуальної служби «Кальсада і К» Куби з проханням надати інформацію щодо процедури ексгумації та репатріації рештків тіла ОСОБА_2 в Україну.

Крім того, 29 січня ц.р. консульська посадова особа Посольства відвідала державну страхову компанію «Asistur», дирекцію кладовища «Колон» та ритуальну службу «Кальсада і К» Куби з метою вирішення по суті порушених Вами питань.

02.02.2018 Посольство отримало на електронну пошту у робочому порядку відповідь лише від спеціаліста державної страхової компанії «Asistur», пана ОСОБА_7 Альдама. За наданою інформацією, особиста присутність ОСОБА_1 для проведення процедури ексгумації та репатріації рештків тіла ОСОБА_2 не є обов’язковою. До послуг цієї компанії входять: послуги ритуальної служби в м. Гавана, транспортні послуги в м. Гавана, засвідчення, легалізація та переклад документів, авіаперевезення вантажу. За результатами проведення огляду рештків тіла ОСОБА_2, працівниками кладовища буде встановлено можливість вилучення тіла з метою перевезення в Україну або необхідність його подальшого зберігання у склепі до повного розкладання. Строк, необхідний для репатріації рештків тіла померлого, може бути визначений лише з моменту початку даного процесу.

3а інформацією пана ОСОБА_7, для репатріації в Україну рештків тіла ОСОБА_2 ОСОБА_1 необхідно укласти договір з компанією «Asistur» та сплатити кошти. Додаткові документи не вимагаються, окрім копії закордонного паспорту. Для цього необхідно звернутися до компанії «Asistur» з проханням про репатріацію рештків тіла ОСОБА_2. Після цього контактною особою цієї компанії ОСОБА_1 буде надіслано на електронну пошту договір іспанською/англійською мовою, який необхідно підписати, сканувати та відправити підписаний сканований варіант договору у відповідь. Ця компанія всі процедурні питання буде вирішувати сама, оскільки має всі дані щодо смерті ОСОБА_2: дата смерті, номер актового запису про смерть, місце і дата поховання його тіла.

Також паном ОСОБА_7 була надана приблизна префактура (вартість) на послуги з репатріації в Україну рештків тіла без супроводжуючої особи - 2825 дол. США або 2435 євро, включаючи витрати на авіаперевезення рештків (копія та неофіційний переклад додані). Оскільки оплата коштів за послуги репатріації буде здійснюватися з-за кордону Куби, перерахування коштів на рахунок компанії «Asistur» має відбуватися виключно у євро, враховуючи блокаду Куби з боку США.

Безпосередньо про конктретні суми коштів, які будуть необхідні для здійснення репатріації в Україну рештків тіла ОСОБА_2 буде зазначено в договорі про надання послуг.

01.03.2018 у відповідь на вищезазначене звернення Посольства, Начальник відділу звернень громадян кладовища «Колон» ОСОБА_8 повідомив у робочому порядку, що все готово до проведення відкриття склепу ОСОБА_2 та просив повідомити щодо прийнятної дати проведення даної процедури.

16.03.2018 Посольство у відповідь на надіслане раніше звернення отримало ноту МЗС Куби, у якій перелічені дії, які необхідно зробити для реалізації ексгумації рештків тіла ОСОБА_2. Також в даній ноті зазначається, що зацікавлена сторона має визначити особу, яка буде брати участь у процесі ексгумації рештків тіла на кладовищі «Колон» (за інформацією МЗС Куби, такою особою може бути родич померлого або представник Посольства) та подальші дії з тілом, оскільки, враховуючи сплин часу після поховання, рештки тіла мають бути кремовані. Крім того, в даній ноті йдеться, що відповідні послуги, які надаються іноземцям, мають вартість, про яку буде повідомлено у встановлений час.

19.03.2018 Посольство у терміновому порядку звернулось до МЗС Куби з проханням не проводити кремацію рештків тіла ОСОБА_2, враховуючи намір ОСОБА_1 репатріювати рештки тіла ОСОБА_2 з метою проведення експертизи на території України.

Враховуючи готовність кубинської сторони до початку ексгумації та репатріації в Україну рештків тіла ОСОБА_2, висловлено прохання до ОСОБА_1 прийняти рішення (у формі нотаріально засвідченої заяви) щодо волевиявлення стосовно ексгумації, репатріації і перепоховання на території України рештків тіла ОСОБА_2 та надати Посольству або МЗС України відповідну заяву. Відсутність чіткого волевиявлення ОСОБА_1 унеможливлює здійснення ексгумації, репатріації та рештків тіла ОСОБА_2 через невідповідність статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Звернуто увагу, що, як показує практика, своєчасне неотримання чіткого волевиявлення може призвести до прийняття кубинською стороною в односторонньому порядку рішення про кремацію останків померлого або про їх захоронення у загальному склепі.

При цьому, згідно з отриманою раніше Посольством інформацією, вилучення рештків тіл має здійснюватися по закінченню дворічного періоду після поховання.

Також проінформовано, що Посольство неодноразово зверталось до МЗС Куби з проханням внести зміни до Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та/або надати інформацію щодо процедури внесення змін, доповнень до актового запису цивільного стану згідно з законодавством Куби з подальшим отриманням іншого свідоцтва, що міститиме виправлені дані про особу померлого. Також Посольство неодноразово зверталось до МЗС Куби з проханням провести зустріч з представниками Департаменту консульської служби МЗС Куби та компетентних органів Куби щодо обговорення багатьох питань у справі загибелі громадянина України ОСОБА_2 на Кубі, зокрема: виправлення помилок у свідоцтві про смерть ОСОБА_2.

Згідно заперечень представника МЗС, питання отримання нового свідоцтва про смерть ОСОБА_2 порушено ОСОБА_1 під час розгляду справи № 815/4443/16, розгляд якої відбувався 22.03.2018 в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 22.03.2018 представником МЗС було зазначено, що Посольство неодноразово зверталось до органів Куби з проханням здійснити виправлення у свідоцтві про смерть, оскільки ОСОБА_1 постійно направляє скарги до МЗС України.

Крім того, в межах справи № 815/4443/16 до суду та безпосередньо ОСОБА_1 були направлені копії нот Посольства України, в яких містилась інформація про те, що неодноразово в 2015-2016 рр. відбувались запити Посольства до органів Куби про внесення змін до свідоцтва.

МЗС постійно пояснювало в судах та письмово ОСОБА_1 про те, що внесення змін та отримання будь-яких документів було неможливим внаслідок позиції органів Куба обмежитись лише тими документами, які були надані.

Про отримання будь-яких нових – нотами МЗС Куби та МВС Куби від січня 2018 р. було повідомлено Посольству про те, що будь-яку інформацію у справі можливо отримати лише шляхом направлення судового доручення виключено через МЗС Куби.

В запереченнях від 23.05.2016 № 721/17-636-621 МЗС України надало суду пояснення про вжиті заходи та зазначило про причини неможливості надання повної інформації, на якій наголошує ОСОБА_1

Про передачу Посольству кубинським слідчим особистих речей загиблого (що могло бути використано під час ідентифікації тіла загиблого) зазначалось МЗС України в додаткових поясненнях на адресу суду від 10.06.2016 № 721/17-636-693. Додатковими поясненням від 04.08.2016 МЗС України надало суду копію акту про опис речей та документів загиблого, які були передані ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 20.01.2016 подавала аналогічну заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, отримавши лист МЗС від 25.10.2016 № 6145/71/ОР-500-410, в якому піднімалися ті ж самі питання.

Посольство України декілька разів зверталось до органів Республіки Куба з приводу здійснення виправлень в свідоцтві про смерть та видання нового свідоцтва.

Запит Посольства – нота Посольсьтва від 20.10.2016 № 127/2016-EU залишились без відповіді та реагування, про що відомо ОСОБА_1

З моменту смерті ОСОБА_2 ЗВС та до січня 2017 р. МЗС України від органів Республіки Куба отримано 5 нот: першою нотою повідомлено про результати розслідування, опитування свідків у справі, результати проведеного розтину; другою нотою від 26.11.2015 МЗС Куби повідомило, що вся інформація була надана раніше, і поховання буде здійснено незалежно від протесту української сторони; третьою нотою від 20.01.2016 МЗС Куби повідомили про здійснення порівняння відбитків пальців та повідомлено про наявність у загиблого рахунку в банку; нотамі після березня 2016 р. українській стороні повідомляли, що вся інформація була представлена і подальше отримання документів можливе лише шляхом направлення судового доручення. Також було зазначено, що 03.03.2016 Посольству було надано копію свідоцтва про смерть загиблого.

Листом МЗС від 27.01.2016 № 71/ОР/19-547-157 позивачу було направлено переклад ноти МЗС Куби, якою надано всю наявну на той час інформацію про ідентифікацію тіла та роз’яснено порядок звернення для оформлення документів на поховання згідно постанови КМУ від 11.07.2012 № 651. Також цим листом МЗС просило ОСОБА_1 підтвердити бажання взяти участь у впізнанні.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин на час розгляду справи та що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Закон вимагає, щоб судочинство здійснювалося у чіткій відповідності до норм процесуального права і будь-яке суттєве відступлення від цих норм призводить до необґрунтованості рішення.

Перелік підстав, наведений у пунктах другої частини статті 361 КАС України, має оціночний характер тих юридичних фактів, які мають істотне значення для вирішення справи по суті і які існували під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Таким чином, вказані ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими та, зокрема, не є фактами, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що брали участь у справі; не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

При цьому звернення із даною заявою фактично є інтенцією ОСОБА_1 ініціювати повторне судове провадження за спором, який вже вирішений остаточним рішенням, що набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Brumarescu v. Romania" від 28 листопада 1999 року наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів".

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року).

Отже суд приходить до висновку про те, що зазначені у заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 року по справі № 815/1614/16, у зв'язку із чим остання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 248, 361, 367, 369 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 по справі № 815/1614/16 за її позовом до Міністра закордонних справ України та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 24.05.2018 року.

Головуючий суддя ___ І.В. Завальнюк

Суддя ___ В.В. Андрухів

Суддя ___ Я.В. Балан