Рішення № 74226087, 25.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1325/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0200081305 та №0200091305 від 22.12.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2», в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0200081305 та №0200091305 від 22.12.2017 року.

Ухвалою суду від 28 березня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2007 року позивач уклав із AT «ОТП ОСОБА_2» кредитний договір №CM-SME502/013/2007, 20.01.2015 року сторони уклали додатковий договір №5 до кредитного договору, яким оформили правовідносини з приводу часткового прощення заборгованості. Позивач зазначає, що пунктами 2.1.1, 2.1.2 додаткового договору встановлено, що при умові погашення ОСОБА_1 52000,00 дол. США банк здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі 36897,89 дол. США. Свої зобов’язання за кредитним договором із врахуванням вказаного додаткового договору позивач виконав у повному обсязі, банк здійснив списання залишку кредитної заборгованості у порядку, передбаченому договором. Позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року № 6442 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №1805/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 07.12.2017 року. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою-платником податку ОСОБА_3 : п.п. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162; п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 179.1, п. 179.7 ст. 179; п.49.18.4 п.49.18 ст. 4 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по строк 01.05.2017 p.; п.п. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162; п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 171.2 (б) ст. 171; п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку у 2016 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором в сумі 881775,94 грн., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 158719,67 грн.; п.п. 162.1. ст. 162; п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164; п. 171.2 (б) ст. 171; п. 179.1, п. 179.7 ст. 179, п.16і підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2016 ріку сумі 13226,64 грн. На підставі вказаного акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 року №0200081305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 198569,59 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 158719,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39849,92 грн., а також №0200081305 про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором на суму 16533,3 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 13226,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3306,66 грн. Зокрема, актом перевірки №1805/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 07.12.2017 року встановлено, що позивач не сплатив суму податку на доходи фізичних осіб і військовий збір за прощення AT «ОТП ОСОБА_2» у 2016 році боргу в розмірі 881775,94 грн. - як додаткового блага в розумінні положень пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Позивач вказує, що не погоджується із визначенням розміру суми прощеного боргу, оскільки згідно із Законом України від 9 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань» підрозділ 1 розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом ОСОБА_2 банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом ОСОБА_2 банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Позивач зазначає, що з вищезазначеного вбачається, що під «додаткове благо» підпадає сума боргу у вигляді тіла кредиту, яка прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням розрахована за формулою: X (прощена або анульована сума тіла кредиту) х У (курс валют на 01.01.2014 р., що становить 7,993 грн. за 1 дол. США (джерело «ОСОБА_2 України»). Вказує, що оскільки ОСОБА_1 було анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту, при визначенні об’єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми гривневого еквіваленту 36897.89 доларів США, визначеного за офіційним курсом НБУ саме станом на 01 січня 2014 року. Таким чином, визначити розмір податкового зобов’язання потрібно наступним чином: об’єкт оподаткування 294924.83 грн. = 36897.89 дол. США х 7,99300; ПДФО 53086.47 грн. = 294924.83 грн. (об’єкт оподаткування) х 18%; штраф по ПДФО 13271.62 грн. = 53086.47 грн. х 25%; військовий збір 4423.87 грн. = 294924.83 грн. (об’єкт оподаткування) х 1,5%; штраф по військовому збору 1105.97 грн. = 4423.87 грн. х 25%. Позивач зазначає у позові, що відповідачем при визначенні ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору з суми прощеного боргу було завищено податкове зобов'язання.

12 квітня 2018 року до суду від відповідача за вх. №10097/18 надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач зазначає, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС в Одеській області №6442 від 01.12.2017 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 року. Результати перевірки оформлені актом від 07.12.2017 №1805/15-32-13-05/НОМЕР_1. За даними АІС ЦБД ДРФО та документами, отриманими від АТ «ОТП ОСОБА_2», код ЄДРПОУ 21685166, ППФО ОСОБА_1 протягом 2016 року отримав дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі 881775,94 грн. В порушення вимог п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.171.2 (б) ст..171, п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями станом на дату складання акту податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ППФО ОСОБА_1 не надана. В порушення вимог п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями станом на дату складання акту податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 158719,67 грн. до бюджету не сплачено. Відповідач зазначає, що позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «ОТП ОСОБА_2», код ЄДРПОУ 21685166, у сумі 881775,94грн. В порушення п.п. 162.1 статті 162 1.5 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, п.171.2 (б) ст.171, п.179.7 ст.179, п. 16-1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, ОСОБА_1 станом на дату складання акту податкове зобов’язання з військового збору у сумі 13 226,64 грн. до бюджету не сплачено. Щодо пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 09 квітня 2015 року N 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань») відповідач зазначає, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо. Відповідач вказує, що при застосуванні даної норми матеріального права необхідно дослідити, що було анульовано банком основна сума боргу чи різниця, розрахована відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу. Так як, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб. За даними АІС ЦБД ДРФО та документами, отриманими від АТ «ОТП ОСОБА_2», прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 881775.94 грн., а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу. Позивачем не надано жодного документа який вказує на те, що частина вказаної суми «не є сумою основного боргу (кредиту), а курсовою різницею». Окрім того, п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, стосується прощеної (анульованої) суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, щодо якого було проведено зміну валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, а за кредитним договором від 0312.2007 року № СУ-8МЕ502/013/2007 між позивачем та АТ «ОТП ОСОБА_2» зміни валюти зобов'язання не відбувалось.

04 травня 2018 року на адресу суду від позивача за вх. №12453/18 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що включенню до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб підлягає тільки додаткове благо у вигляді суми прощеного боргу за кредитним договором у розмірі основного зобов’язання (тіла кредиту) що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, все інше (прошене кредитором) не вважається доходом фізичної особи. Таке правило оподаткування застосовується до кредитних договорів, видача та прощення заборгованості по яким відбулись у національній валюті - гривні. Проте, оподаткування доходу, пов’язаного із списанням банками кредитної заборгованості у іноземних валютах регулюється інакше. Тобто курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), також не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Позивач вказує, що всупереч твердженню відповідача вказана курсова різниця не підлягає окремому анулюванню (списанню), проте її сума не враховується при визначенні додаткового блага платника податку та не включається до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Позивач зазначає, що матеріали справи, включаючи додатковий договір №5 від 20.01.2015 до кредитного договору, не містять інформації щодо характеру списаного боргу, та чи є вся списана сума основним боргом (тілом кредиту). Відповідач, обмежившись запитом до банку, у задоволенні якого йому було відмовлено (лист-відповідь №73-5-3/1680.1 від 19.10.2017 року), не здійснив достатньо заходів щодо встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, не маючи в своєму розпорядженні інформації щодо складу анульованого грошового зобов’язання, нарахував податок на всю суму списаного боргу, до частини якого в розмірі основного боргу не було застосовано норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ. Проте, навіть якщо сума у 881775,94 грн. є основним боргом (тілом кредиту), то це не відповідає сумі заборгованості в розмірі 36897,89 дол. США, визначеній додатковим договором №5 від 20.01.2015 до Кредитного договору, оскільки курс НБУ в розмірі 23.897733 грн. за 1 долар США не існував ні в 2015, ні в 2016 році. Позивач зазначає, що списана сума складається не тільки з основної заборгованості, а й інших нарахувань. Позивач вказує, що у Податковому кодексі передбачено списання заборгованості за самостійним рішенням кредитора (тобто в результаті односторонньої угоди щодо відмови від свого права), а у даній справі анулювання боргу відбувалося за домовленістю боржника і кредитора. Відтак сума прощеної заборгованості взагалі не може бути визнана доходом, що підлягає оподаткуванню. Списання заборгованості відбувалося не через анулювання її частки, а через передачу відступного (грошей). Так, пунктом 2.1.1. Статті 2 додаткового договору №5 від 20.01.2015 року до кредитного договору встановлено, що анулювання банком залишку заборгованості поставлено під умову сплати Позивачем боргових зобов’язань у розмірі 52000,00 доларів США. А це самостійний спосіб припинення зобов'язання. В такому випадку говорити про анулювання неправомірно, а значить, не повинні бути і донараховані податкові зобов’язання.

Суд зазначає, що станом на момент винесення рішення по справі від третьої особи АТ «ОТП ОСОБА_2» пояснень щодо позову та відзиву суду не надало.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито 28 березня 2018 року, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило та зважаючи на положення ч.1 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 05 грудня 2017 року протягом 5 календарних днів Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07 грудня 2017 року №1805/15-32-13-05/НОМЕР_1 (а.с.11-17), у якому зазначено, що за даними АІС ЦБД ДРФО та документами, отриманими від АТ «ОТП ОСОБА_2», ЄДРПОУ 21685166, ППФО ОСОБА_1 протягом 2016 року отримав дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства закінчення строку позовної давності у сумі 881775.94 грн.

У ході перевірки було встановлено порушення ОСОБА_1:

1. п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179, п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами доповненнями, в наслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік до строку 01 травня 2017 року;

2. п.п.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.171.2 (б) ст.171, п.179.1, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особам за результатами річного декларування по строку 01 серпня 2017 року у сумі 158719.67 грн.;

3. п.п. 162.1 ст.162 1.5 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, п.171.2 (б) ст.171, п. 179.7 ст.179 п.16-1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з військового збору по строку 01 серпня 2017 року у сумі 13226.64 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 року:

- №0200081305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 158719,67 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39849,92 грн. (а.с.18);

- №0200091305, яким визначено суму грошового зобов’язання зі сплати військового збору у розмірі 13226,64 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3306,66 грн. (а.с.19).

Підпунктом 78.1.2. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до п.179.1. ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 49.18.4. пункту 49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.47, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пп «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

При цьому, п.п 165.1.55 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

03 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_2» (на даний момент –акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2») (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №СМ-SMЕ502/013/2007, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 170000,00 доларів США у термін до 03 грудня 2014 року (а.с.20-28).

Згідно умов додаткового договору №4 від 03.02.2012 року до кредитного договору №СМ-SMЕ502/013/2007 від 03.12.2007 року (а.с.29-31), укладеного між акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_2» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) сторони домовились викласти графік платежів у новій редакції (додаток №1 до додаткового договору) (а.с.32-38).

20 січня 2015 року акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додатковий договір №5 (а.с.39-40) до кредитного договору №СМ-SMЕ502/013/2007 від 03.12.2007 року, за умовами якого сторони домовились, що позичальник 20 січня 2015 року зобов’язується погасити боргові зобов’язання в розмірі 52000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 820154,82 грн. (пп.2.1.1.). За умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, що: банк, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 36897,89 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 581961,20 грн. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов’язання перед банком в повному обсязі; скасувати пеню, що була нарахована на момент укладання цього додаткового договору. Застереження: позичальник стверджує, що банк поінформував його про необхідність сплати податків з суми прощеного боргу (пп.2.1.2).

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 виконав умови додаткового договору №5 від 20.01.2015 року до кредитного договору №СМ-SMЕ502/013/2007 від 03.12.2007 року та сплатив АТ «ОТП ОСОБА_2» 52000,00 доларів США боргових зобов'язань, на підставі чого банк своїм рішенням, оформленим у додатковому договорі №5 від 20.01.2015 року пп.2.1.2 анулював ОСОБА_1 36897,89 доларів США, які суд розцінює як основну суму боргу, оскільки банком окремо зазначено про скасування пені, що була нарахована на момент укладання цього додаткового договору.

Окрім цього у додатковому договорі №5 від 20.01.2015 року позивача попереджено про необхідність сплати ним податків з суми прощеного боргу.

Таким чином, анульована (прощена) сума кредиту (тіла) повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо у порядку визначеному пп.164.2.17«д» п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України та відповідно до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 13.03.2018 р. по справі №826/6380/15.

Отже, враховуючи те, що позивачем не заперечується факт неподання ним декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та несплату до бюджету податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд вважає, що ОСОБА_1 порушив вимоги податкового законодавства щодо сплати сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті у зв’язку із набуттям позивачем додаткового блага у виді спрощеного боргу.

Відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом ОСОБА_2 банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом ОСОБА_2 банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи, що АТ «ОТП ОСОБА_2» та ОСОБА_1 у додатковому договорі №5 від 20.01.2015 року до кредитного договору №СМ-SMЕ502/013/2007 від 03.12.2007 року визначено основну суму боргу, яка прощена кредитором, у гривневому еквіваленті за курсом валют НБУ, чинним на день укладення даного додаткового договору (20.01.2015 року – 15,77 грн. за 1 долар США), а саме 581961,20 грн., що суд розцінює це як зміну валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому згідно положень п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до суми додаткового блага платника податку фізичної особи ОСОБА_1 враховується прощена сума 36897,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року (7,993 грн. за 1 долар США) становить 294924,84 грн.

Згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, яке повинен сплатити ОСОБА_1, становить 294924,84*18%=53086,47 грн.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, податкове зобов’язання з військового збору, яке повинен сплатити ОСОБА_1, становить 294924,84*1,5%=4423,87 грн.

Згідно п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надано доказів сплати ним зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв’язку із набуттям позивачем додаткового блага у виді спрощеного боргу, ОСОБА_1 повинен сплатити штраф:

- за донарахування податкового зобов’язання з податку на доходи з фізичних осіб: 53086,47*25%=13271,62 грн.;

- за донарахування податкового зобов’язання з військового збору: 4423,87*25%=1105,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, згідно з приписами ст.ст.73-76 КАС України суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017 року:

- № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 66358,09 грн. (53086,47 грн. – за податковим зобов’язанням; 13271,62 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф);

- №0200091305 в частині визначення грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 5529,84 грн. (4423,87 грн. – за податковим зобов’язанням; 1105,97 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф).

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Одеській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 718,88 грн., сплачений згідно квитанції № 22519 від 02.03.2018 року.

Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0200081305 та №0200091305 від 22.12.2017 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 грудня 2017 року №0200081305 в частині визначення грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 66358,09 грн. (53086,47 грн. – за податковим зобов’язанням; 13271,62 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 грудня 2017 року №0200091305 в частині визначення грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 5529,84 грн. (4423,87 грн. – за податковим зобов’язанням; 1105,97 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 718,88 грн., сплачений згідно квитанції № 22519 від 02.03.2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України. Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими в ст. ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65000, р.н.о.к.п.п.2823504317).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семніарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 3938646).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_2» (вул.Жилянська, 43, м.Київ, 01033, код ЄДРПОУ 21685166).

Суддя О.А. Вовченко

.