Постанова № 74225579, 18.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25797/17

Провадження № 22-ц/772/852/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 рокуСправа № 127/25797/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В. ,Медвецького С.К.,

при секретарі Агеєвій Г.В.

учасники справи :

заявник - ОСОБА_3

учасники третейського розгляду - ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 , третейський суддя – Помазанов Олександр Миколайович ;особа, яка не брала участі у третейському розгляді - ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду від 28.02.2018 року, постановлену . о 15 годині 46 хвилин в приміщенні Вінницького міського суду суддею Антонюк В.В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 за участю учасників третейського розгляду – ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду від 01.02.2008 року , прийнятого ad hoc за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири ,

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду від 01.02.2008 року ,прийнятого ad hoc за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на початку листопада 2017 року дізналася про те, що її донька за оскаржуваним рішенням третейського суду є власницею квартири, де вона ОСОБА_3 проживає та збирається її продати. Вважає, що справа, по якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, непідвідомча даному суду та порушує її права, оскільки вона третейську угоду не підписувала і участі в третейському розгляді не приймала , склад третейського суду не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Ухвалою Вінницького міського суду від 28.02.2018 року заяву ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду від 01.02.2008 року, прийнятого ad hoc за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири залишено без задоволення .

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність судового рішення викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 5 , частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди», статей 454,457 ч.4 ,458,459 ч.2 ЦПК України. Зазначила, що суд за її клопотанням не витребував докази неможливості знаходження в день підписання третейської угоди її доньки в Україні, не звернув увагу на те, що не вона повинна доводити відсутність своєї згоди на відчуження чоловіком майна ,а ОСОБА_4 - наявність такої згоди. Крім того, суд не пересвідчився в наявності третейської угоди і при її відсутності не повинен був обмежуватись тими підставами ,що вказані у заяві ,а, встановивши відсутність третейської угоди на підставі ст.ст.458,459 ч.2 ЦПК, скасувати рішення третейського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4- адвокат ОСОБА_8 вважає рішення суду законним і обгрунтованим , а доводи скарги безпідставними. Зазначив, що ОСОБА_3 пропустила строки звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду визначені законодавством ,як тим, що діяло на час прийняття рішення третейським судом ,так і нині діючим , оскільки надані ним суду докази у вигляді довідки про склад сім’ї, що подавались нею для отримання субсидії та покази свідка ОСОБА_9 свідчать про її обізнаність з тим, що ОСОБА_4 є власницею квартири та підстави власності ; рішення третейський суд приймав на той час в межах своєї компетенції ; рішенням третейського суду підтверджено ,що заявниця давала згоду на дарування квартири.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5, представників учасників справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи , наведені в заяві підстави , рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву,колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду – скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву з таких підстав.

Постановляючи рішення у справі суд докази надані ОСОБА_4 щодо обізнаності її з наявністю права власності на квартиру у її доньки ОСОБА_4 не прийняв, оскільки вони були отримані з порушенням закону ,проте виходив з того ,що підстави для скасування оскаржуваного рішення третейського суду відсутні.

З таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та не дотримуючись норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі – продажу № 301, посвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 6.02.1992 р., реєстраційний № 3-43, зареєстрованого в КП «ВОБТІ» 5.03.1992 р. в реєстровій книзі за № 22 за реєстром № 1053, заявник ОСОБА_3 разом із чоловіком ОСОБА_5 були співвласниками житла – двокімнатної квартири № 6 в житловому будинку № 25 в м. Вінниці по вул. Малиновського (а.с. 87-88).

1 лютого 2008 року, третейським судом для вирішення конкретного спору в складі третейського судді, практикуючого юриста Помазанова О.М. прийнято рішення по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування та визнання права власності на дарунок. Позов ОСОБА_7 – задоволено. Договір дарування від 29 жовтня 2007 року, укладений в простій письмовій формі між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5, за яким ОСОБА_7 отримала в дарунок квартиру під номером шість (6), яка розташована в місті Вінниця по вул. Малиновського в цегляному житловому будинку за номером 25 (двадцять п’ять) – визнано дійсним. Визнано за гр. ОСОБА_7 право власності на квартиру під номером (6), яка розташована в місті Вінниця по вул. Малиновського в цегляному житловому будинку за номером 25 (двадцять п’ять) (а.с. 8-10).

Як вбачається з тексту рішення третейського суду, в процесі третейського розгляду спору сторонами були представлені оригінали та копії документів, зокрема заява ОСОБА_3 про згоду на відчуження нерухомого майна (а.с. 8-9).

Однак даний факт заявником ОСОБА_3 повністю заперечується, заявник вказала у своїх поясненнях, що жодної заяви не писала, в судове засідання не викликалася та про оскаржуване рішення стало їй відомо лише в листопаді 2017 року.

З метою встановлення обставин ухвалення рішення третейським судом від 01.02.2008 року, судом першої інстанції витребовувались у судді третейського суду Помазанова О.М. матеріали справи третейського суду у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування, укладеного в простій формі та визнання права власності на квартиру під номером 6 (шість), яка розташована в м. Вінниці по вул. Малиновського в цегляному житловому будинку за номером 25 (двадцять п'ять).

Від судді третейського суду Помазанова О.М. надійшла зава, де він зазначає, що минув строк зберігання третейських справ 01.02.2018 року. На сьогоднішній день йому не відома доля даної справи третейського суду, оскільки за останні 10 років місце зберігання справи змінювалось декілька раз, або, можливо, справа була втрачена з інших причин, зокрема, під час транспортування. За таких обставин надати третейську справу не являється можливим.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про третейські суди» справи, розглянуті постійно діючим третейським судом, зберігаються у цьому третейському суді протягом 10 років з дня прийняття рішення третейського суду. Справи, розглянуті третейським судом для вирішення конкретного спору, за якими видано виконавчі документи, зберігаються у компетентному суді, за місцем видачі виконавчого документа.

На час звернення суду першої інстанції із запитом до третейського судді про витребування справи, термін її зберігання ще не закінчився.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що фактично третейський суд розглянув спір, що виник з сімейних правовідносин, пов’язаних із реалізацією майнових прав подружжя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, що діяла на час постановлення рішення третейським судом) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів).

Відмежування сімейних правовідносин пов’язаних з правом подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, від інших цивільних правовідносин, здійснюється на підставі визначення правової форми участі суб’єктів в конкретних правовідносинах.

У даній справі правовідносини виникли між членами однієї сім'ї, тобто чоловіком, дружиною та їх донькою.

Так, зокрема, законодавець визначив умови реалізації прав подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Частиною третьою статті 65 ЦК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. 2 статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст.210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Вищевказані обставини свідчать про те, що рішення третейського суду, є таким, що ухвалене поза межами компетенції третейського суду. Тому доводи апеляційної скарги щодо зазначеного є обгрунтованими.

Крім цього, третейський суд вирішив питання про права та обов’язки ОСОБА_3, при цьому не залучив її до участі у справі.

Слід врахувати, що волевиявлення ОСОБА_3 на відчуження нерухомого майна, за положеннями ст. 65 СК України може підтверджуватись лише нотаріально посвідченою згодою.

Аналогічна правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16.

Однак, ОСОБА_3 стверджує, що такої згоди не надавала, а обставини викладені, в рішенні третейського суду від 1 лютого 2008 року можливо підтвердити виключно матеріалами третейської справи.

Інших доказів, що підвереджували згоду ОСОБА_3 на відчуження квартири суду не надано.

Вказані обставини дають підстави вважати, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі.

Суд першої інстанції вище вказані обставини не врахував, доводи ОСОБА_3 не перевірив, що призвело до помилкового вирішення питання, тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч. 1 статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Пунктами 1 та 5 частини 2 статті 458 ЦПК України, передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Оскільки третейським судом вирішено справу, яка не належить до компетенції цього суду, а також вирішено витання про права та обов’язки ОСОБА_3, яка не брала участь у справі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви та скасування рішення третейського суду від 1 лютого 2008 року.

З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року скасуванню з прийняттям нової ухвали про задоволення заяви ОСОБА_3 та скасування рішення третейського суду від 1 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири №6 в житловому будинку №25, що розташований по вул. Малиновського у місті Вінниці та визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру на підставі п. 1 та п. 5 ч.2 ст.458 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 458 ЦПК України, апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року скасувати та прийняти нову.

Заяву ОСОБА_10 про скасування рішення третейського суду від 01.02.2008 року , прийнятого ad hoc за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири , задовольнити.

Рішення третейського суду від 1 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування квартири №6 в житловому будинку №25, що розташований по вул. Малиновського у місті Вінниці та визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді : Оніщук В.В.

ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.