Рішення № 74225047, 24.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року № 810/1496/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та скасувати вимогу від 12.10.2017 № Ф-18-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та одночасно є пенсіонером за віком, тому, згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", він звільнений від сплати єдиного внеску. А відтак, вважає протиправною вимогу відповідача від 12.10.2017 № Ф-18-25 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне у розмірі 6994,95 грн.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що вимога від 12.10.2017 № Ф-18-25 застосована до позивача правомірно, адже він, порушуючи чинне податкове законодавство, заборгував до бюджету 6994,95 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 16.05.2018 сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, - не з`явились.

Разом з цим, матеріали справи містять клопотання учасників справи про розгляд справи без їх участі, тому суд, керуючись приписами статті 205 КАС України перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.06.2010 є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована державним реєстратором Богуславської районної державної адміністрації Київської області, що підтверджується свідоцтвом серії В02 №756859 (а.с.11).

Починаючи з першого січня 2012 року, у відповідності до свідоцтва серії А №754665, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 12).

У той же час, позивачу з 19.09.2012 призначена пенсія за віком, про що свідчить довідка Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.03.2018 №2078/3 (а.с.14).

Відповідачем, 12.10.2017 було сформовано вимогу №Ф-18-25 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 6994,95 грн.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що оскаржувану вимогу про сплату боргу ОСОБА_1 отримала не від відповідача, як це встановлено законодавством, а від Відділу державної виконавчої служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області.

Позивач, вважаючи вимогу від 12.10.2017 № Ф-18-25 безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464- VI (далі - Закон № 2464).

Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону № 2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI, стаття 4 Закону № 2464 доповнена частиною четвертою наступного змісту: «Особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Одночасно, вказаною нормою закріплено, що сплата єдиного внеску такими особами можлива лише за умови їх волевиявлення, що виключає можливість виставлення вимоги.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Кагарлицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області і отримує пенсію за віком з 19.09.2012, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана обставина підтверджується довідкою пенсійного органу від 01.03.2018 №2078/3.

При цьому, фізична особа-підриємець ОСОБА_1 01.01.2012 отримала свідоцтво платника єдиного податку серії А №754665 та перейшла на спрощену систему оподаткування (2 групи).

Отже, у підсумку, позивач є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та при цьому є пенсіонером, пенсія якого призначена за віком.

Це означає, що ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого розповсюджується дія приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, враховуючи вищенаведене та той факт, що позивач отримує довічну пенсію за віком та перебуває на спрощеній системі оподаткування, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від обов’язкової сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а тому, дії відповідача щодо нарахування позивачу вищезазначеної недоїмки у розмірі 6994,95 грн. є протиправними, а оскаржувана вимога від 12.10.2017 № Ф-18-25 відповідно підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 у справі К/800/8411/13 та від 26.03.2013 у справі К/9991/72976/12.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 24.03.2018 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.10.2017 №Ф-18-25.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, код ЄДРПОУ 39393260) сплачений судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.