Рішення № 74224670, 21.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. справа № 809/669/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання- Савченко Н.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу №135-к від 14.03.2018, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу №135-к від 14.03.2018 «Про припинення державної служби», поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською митницею ДФС, керуючись частиною 2 статті 84 Закону України «Про державну службу», було видано наказ №135-к від 14.03.2018, яким припинено державну службу позивача на посаді головного інспектора відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС. Підставою для припинення державної служби ОСОБА_1 слугувала постанова Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 гривень. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2018 постанову Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17 залишено без змін. Своє звільнення позивач вважає незаконним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сам факт набрання даним судовим рішенням законної сили, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, не є безумовною підставою для його звільнення згідно пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу", так як вказаним рішенням суду позивача не позбавлено права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави. Таким чином, позивач не втратив права на державну службу, а тому не міг бути звільнений на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу". Окрім цього, позивач стверджує, що відповідачем пропущений передбачений частиною 2 статті 84 Закону України "Про державну службу" триденний строк для звільнення, тому зазначена вище норма вже не підлягала застосуванню.

У зв'язку з наведеним, позивач просив суд скасувати наказ Івано-Франківської митниці ДФС №135-к від 14.03.2018 «Про припинення державної служби», оскільки останній є протиправним, поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Суд ухвалою від 23.04.2018 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві (а.с.49-50). Вказала, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки наявне рішення суду, що набрало законної сили, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення. Підстави для його поновлення на раніше займаній посаді відсутні. При цьому зазначив, що Івано-Франківська митниця ДФС не була стороною при розгляді Івано-Франківським міським судом справи №344/16469/17, тому не володіла інформацією про стан розгляду даної справи. Про наявність постанови Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач дізнався із заяви позивача, поданої до Івано-Франківської митниці ДФС 12.03.2018. Після одержаної інформації Івано-Франківська митниця ДФС у триденний термін видала наказ №135-к від 14.03.2018 «Про припинення державної служби» . У зв’язку з наведеним, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та його представників, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд встановив наступне.

Згідно наказу Івано-Франківської митниці ДФС України від 05.05.1994 за №44-ос ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора митниці. 07.06.1995 Позивачем було прийнято присягу державного службовця.

Івано-Франківською митницею ДФС, керуючись частиною 2 статті 84 Закону України «Про державну службу», 14.03.2018 було видано наказ №135-к «Про припинення державної служби», яким припинено державну службу ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС. Підставою видачі оскаржуваного наказу слугувало набрання законної сили постановою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2018, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця врегульовано Законом України "Про державну службу".

Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" державний службовець зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 32 цього Закону встановлено, що на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Таким чином, на позивача як на особу, яка уповноважена на виконання функцій держави, поширювалася дія Закону України "Про запобігання корупції", у тому числі щодо виконання вимог фінансового контролю.

Частиною 2 статті 52 цього Закону встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомляти про це Національне агентство з питань запобігання корупції. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Відповідно до пункту 6 розділу 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, суб’єкти декларування письмово повідомляють НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форми. Згідно з пунктом 2 розділу 2 зазначеного порядку повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування подається через електрону мережу Інтернет з використання програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті суб’єкта декларування після реєстрації в Реєстрі.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17 встановлено, що 12.07.2017 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2641/2017/536831 здійснено продаж транспортного засобу марки ВАЗ 21112, 2005 року випуску, номер шасі (кузова) XTA21112050189122, за ціною 89 469,38 гривень.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивач на виконання приписів частини 2 статті 52 Закону України "Про запобігання корупції" зобов’язаний був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про зміни у майновому стані у десятиденний строк з моменту отримання доходу від продажу рухомого майна, а саме – до 23:59 22.07.2017.

Однак, як встановлено постановою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17, ОСОБА_1 станом на 22.07.2017 не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, а зробив це несвоєчасно - 23.07.2017.

Так, судом з’ясовано, що Івано-Франківською митницею ДФС отримано лист Івано-Франківської місцевої прокуратури від 24.10.2017 №96-2044 вих.17, яким повідомлено про те, що останньою встановлено порушення головним державним інспектором Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 вимог статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» та доручено Івано-Франківській митниці ДФС провести службове розслідування стосовно головного державного інспектора Куруса І. М. з приводу порушення вимог статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.68).

На виконання даного доручення, Івано-Франківською митницею ДФС 30.10.2017 видано наказ №193 «Про проведення службового розслідування».

За результатами проведенного службового розлідування, комісією підтверджено факт внесення головним державним інспектором відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 електронного повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо суттєвих змін у майновому стані 23.07.2017, тобто несвоєчасно.

Дана обставина також не заперечувалася позивачем у судовому засіданні.

За наслідками проведеного службового розслідування 08.12.2017 складено Акт службового розслідування (а.с.65-66), який направлено керівнику Івано-Франківської місцевої прокуратури.

16.01.2018 Івано-Франківською митницею ДФС отримано лист Івано-Франківської місцевої прокуратури від 12.01.2018 за №61-74 з висновками та матеріалами службового розслідування стосовно головного державного інспектора відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 для вирішення питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На підставі наведеного Івано-Франківською митницею ДФС 29.01.2018 видано наказ №51-к «Про відкриття дисциплінарного провадження» стосовно головного державного інспектора відділу адміністрування митних платежів ОСОБА_1 для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку (а.с.57).

Окрім цього, постановою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 головного державного інспектора відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 гривень (а.с.14-17).

Дану постанову Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 залишено без змін Апеляційним судом Івано-Франківської області (постанова від 30.01.2018 у справі №344/16469/17) (а.с.18-21).

Позивач 12.03.2018, після закінчення періоду непрацездатності, звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою, в якій повідомив про наявність постанови Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17 та постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 у цій же справі (а.с.51).

Наказом Івано-Франківської митниці ДФС №135-к від 14.03.2018 «Про припинення державної служби», керуючись частиною 2 статті 84 Закону України «Про державну службу», 14.03.2018 припинено державну службу ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Оскільки головному інспектору відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 припинено державну службу і до нього неможливо застосувати дисциплінарне стягнення, 30.03.2018 Івано-Франківською митницею ДФС видано наказ №169-к «Про закриття дисциплінарного провадження» (а.с.58).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України "Про державну службу". Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті встановлено, що державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Таким чином, зазначеною нормою Закону України "Про державну службу України" визначено особливу підставу для припинення державної служби - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Частиною 2 статті 84 Закону України "Про державну службу" встановлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Тобто, вказаним положенням встановлено обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.

Доводи позивача про те, що при притягненні до адміністративної відповідальності до нього не застосоване стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю пов'язаними з виконанням функцій держави, а тому відповідно до норм частини 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» він підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності в порядку встановленому главою 2 розділу 8 Закону України «Про державну службу» суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Законом України «Про державну службу» передбачено припинення державної служби у разі втрати права на державну службу або його обмеження. В свою чергу підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження згідно пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Отже, в даному випадку звільнення відбувалося у зв'язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді.

Стосовно доводів позивача про неможливість застосування відповідачем при його звільненні частини 2 статті 84 Закону України «Про державну службу», оскільки пропущений передбачений даним положенням строк для його звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, з аналізу положення частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України випливає, що роботодавцю за своєю ініціативою забороняється звільняти працівника у період його тимчасової непрацездатності. Виключення становлять випадки повної ліквідації підприємства та нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Посилання позивача на постанову Верховного суду України від 24.01.2018 у справі К/9901/1110/18 809/1649/15, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що перебування на лікарняному особи, яка підлягає звільненню жодним чином, не може бути підставою для продовження терміну перебування його на службі, є безпідпідставним, оскільки стосується вирішення питання стосовно звільнення працівника, в розумінні положень частини 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" і не поширюється на положення частини 2 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Системне тлумачення викладених законодавчих норм надає підстави стверджувати, що вчинення посадовою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією є правовою підставою для звільнення із займаної посади в порядку, що визначається п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова Івано-Франківського міського суду від 21.12.2017 у справі №344/16469/17, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, набрала законної сили, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Івано-Франківської митниці ДФС за №135-к від 14.03.2018 «Про припинення державної служби» видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України “Про державну службу”, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу №135-к від 14.03.2018, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, місто Івано-Франківськ, ідент. код НОМЕР_1, індекс 76002).

Відповідач - Івано-Франківська митниця ДФС ( вулиця Короля Данила, будинок №20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 39640261, індекс 76010).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 25 травня 2018 р.