Рішення № 74224656, 24.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р. №809/682/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.061987 року та періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 19.05.1980 року по 09.06.1982 року. Зокрема позивач зазначив, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року №2454-VI було передбачено право зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби, у зв’язку з чим вказані періоди слід також враховувати при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання. Тому просить зобов’язати відповідача зарахувати вказані строки та починаючи з 04.10.2016 року провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді обчисленої відповідно до статті 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, без обмеження граничного розміру.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.05.2018 року. Проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з відсутністю правових підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби, оскільки з урахуванням вимог Закону України “Про судоустрій і статус суддів” правомірно визначено грошове утримання у розмірі 80% від заробітної плати.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, постановою Верховної ради України №1600-VIII від 22.09.2016 року у зв’язку з поданням заяви про відставку, було звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області і наказом від 03.10.2016 року відраховано зі штату суду.

З 04.10.2016 позивач перебуває на обліку в Калуському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.

Дані обставини згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що у березні 2018 року позивач звернувся до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.061987 року, тобто 2 роки 5 місяців 14 днів та періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 19.05.1980 року по 09.06.1982 року, тобто 2 роки 20 днів.

За наслідками розгляду цієї заяви пенсійний орган листом від 27.03.2018 за №169/Г-15 відмовив позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби, оскільки зарахування до стажу судді вказаних періодів не передбачено.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 03.10.2016 року становить 23 роки 8 місяців 4 дні.

Суд не погоджується з правомірністю відмови управління ПФУ у м. Івано-Франківську з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

На момент звільнення позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ N 584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Судом встановлено, що згідно дослідженої копії військового білета серії ВХ №174813, виданого 04.09.1987 року, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах СРСР з 19.05.1980 року по 09.06.1982 року, тобто 2 роки 20 днів.

Крім цього відповідно до диплому серії ПВ №718114 позивач навчався на денній формі у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.06.1987 року, тобто половина строку навчання якого складає 2 роки 5 місяців 14 днів.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Таким чином суд вважає, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправними.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року “Про Вищу раду правосуддя”, яким були внесені зміни в Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту : “Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)”.

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №308/6953/17, від 27.02.2018 року у праві №127/20301/17.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.06.1987 року, а саме 2 роки 5 місяців 14 днів та періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1980 року по 14.05.1982 року, а саме 2 роки 20 днів, який в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків від заробітної плати (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру і виплати йому, починаючи з 04.10.2016 року вказаної пенсії.

Враховуючи наведене позовні вимоги є повністю обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Слід також зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року N 4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є одним із видів пенсійного забезпечення.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що всі необхідні документи, в тому числі і розрахунок стажу позивача з урахуванням строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби були подані уповноваженою особою Калуського міськрайонного суду до Пенсійного органу, однак вказані періоди протиправно не взяті ним до уваги при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином строк звернення до суду позивачем не пропущено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді без врахування половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.06.1987 року та періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1980 року по 14.05.1982 року.

Зобов’язати Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1982 по 27.06.1987 року, а саме 2 роки 5 місяців 14 днів та періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1980 року по 14.05.1982 року, а саме 2 роки 20 днів та починаючи з 04.10.2016 року нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у розмірі 86 відсотків від заробітної плати (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 24.05.2018 року, як дня складання повного судового рішення.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), вул. Н. Яремчука, 36, смт. Рожнятів, Івано-Франківської області, 77600

Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, (код 37824000), вул. Біласа і Данилишина, 2, м. Калуш, Івано-Франківської області, 77300

Суддя /підпис/ ОСОБА_2