Постанова № 74224529, 22.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 137/1052/17

Провадження № 22-ц/772/661/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого: Войтка Ю.Б.,

суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

відповідач – ОСОБА_6 сільська рада Літинського району Вінницької області,

третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Желіховського В.М. в м. Літин Вінницької області о 09 год. 24 хв., зі складенням його повного тексту 06 лютого 2018 року,

в цивільній справі № 137/1052/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про визнання права на приватизацію будинку, зобов’язання провести приватизацію, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно пункту 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що вони проживають в житловому будинку розташованому в с. Сосни Літинського району по вул. Центральній 7 б, який є їхнім єдиним житлом. Вказаний будинок їм був наданий для проживання у 1993 році на підставі наказу Держплемзаводу «Україна» від 26.11.1993 як працівникам заводу, що підтверджується інформацією регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області №05-05/904 від 30.03.2016 року. Вони з сім’єю в складі 6 чоловік зареєструвалися там і безперервно проживають по сьогоднішній день.

Зазначений будинок раніше призначався для функціонування дитячих ясел Держплемзаводу «Україна», проте у якості таких не використовувався, щонайменше з часу надання їм для проживання. Під час приватизації Держплемзаводу «Україна» шляхом перетворення у ВАТ «Племзавод «Україна» до статутного капіталу господарського товариства зазначений будинок дитячих ясел не увійшов, а залишився на його позабалансовому рахунку як об’єкт державної власності. Будівля ясел у с. Сосни до прийняття рішення про приватизацію Держплемзаводу, а також будівля дитячих ясел у с. Радянському були надані для проживання працівників даного підприємства під квартири, однак зміна статусу даних об’єктів проведена не була. Головою правління ВАТ «Племзавод Україна» ОСОБА_8 до ОСОБА_6 сільської ради 17.06.2002 року було направлено подання щодо зміни статусу дитячих ясел на житлові будинки, проте питання по день звернення позивачів до суду так і не вирішено. ОСОБА_7 відділенням ФДМУ по Вінницькій області неодноразово надавалися роз’яснення сільській раді щодо зміни статусу будівель дитячих ясел, однак сільська рада зволікає з вирішенням питання прийняття до комунальної власності будинку, в якому вони проживають. Рішенням 9 сесії 7 скликання ОСОБА_6 сільської ради від 21.09.2016 у приватизації частини будівлі їм було відмовлено, оскільки майно не перебуває на балансі сільської ради та у комунальній власності. Тому при приватизації Держплемзаводу у 1996 році будинок, у якому вони проживають до статутного фонду ВАТ «Племзавод «Україна» не увійшов.

Ухвалою Вінницького господарського суду від 12 лютого 2009 року у справі №5/48-09 ВАТ «Племзавод «Україна» с. Радянське Літинського району Вінницької області визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою цього ж суду від 05.10.2010 року ВАТ «Племзавод «Україна» ліквідовано. З інформації регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області на ім'я голови ОСОБА_6 сільської ради вбачається, що спірна будівля, як така, що не увійшла до статутного фонду підприємства під час приватизації, перебуває у сфері його управління. Крім того, у цьому ж повідомленні зазначено, що у даний час у с. Сосни Літинського району функціонує дитячий дошкільний заклад, переданий на баланс відділу освіти Літинської РДА в оперативне управління у 2011 році. Протягом тривалого часу й до сьогодні, ні регіональне відділення ФДМУ по Вінницькій області, ні ОСОБА_6 сільська рада не ініціюють та не вирішують питання щодо прийняття будинку, у якому вони проживають у комунальну власність, що дало б їм можливість упорядкувати їх право на цей будинок, у якому вони проживають понад 20 років на законних підставах відповідно до рішення уповноважених осіб.

Вважають, що на даний час будинок, в якому вони проживають фактично відноситься до складу державного житлового фонду і перешкод у визнанні статусу будинку як житлового немає. За наведених обставин просили визнати за ними право на приватизацію будинку №7 б по вул. Центральна в с. Сосни Літинського району Вінницької області.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на приватизацію будинку №7 б по вул. Центральна в с. Сосни Літинського району Вінницької області відповідно до норм приватизації та зобов’язано ОСОБА_6 сільську раду створити орган для приватизації будинку №7 б по вул. Центральна в с.Сосни Літинського району Вінницької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 сільська рада Літинського району Вінницької області просить рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом належним чином не досліджені всі обставини справи, що суттєво впливають на прийняття рішення та його подальше виконання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнав право на приватизацію будинку за позивачами не дослідивши в повному об’ємі їх право на приватизацію, наявність всіх необхідних підтверджуючих документів, а саме на вселення, та не використання права на приватизацію за період з 1992 року по 1997 рік (рік реєстрації с. Сосни). При прийнятті рішення судом не враховано норми статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» із наступними змінами. Де пункт 3 вказаної норми Закону чітко передбачає, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних закладів дошкільної освіти використовуються виключно для роботи з дітьми.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції не надійшов.

Судове засідання апеляційної інстанції призначене на 22 травня 2018 року о 09 год. 50 хв. Сторони повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з’явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із досліджених в судовому засіданні документів встановлено, що позивачі з 1997 року постійно та безперервно проживають у будівлі колишніх дитячих ясел по даний час. Також, із наданих суду документів встановлено, що позивачі своє право на приватизацію не використали, що підтверджується копіями їхніх паспортів та інформацією з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно відповідно до яких у власності позивачів будь-якого іншого житла не має.

Враховуючи ту обставину, що позивачі тривалий час зареєстровані та проживають у будинку №7 б по вул. Центральна в с. Сосни Літинського району Вінницької області, відповідно до наданих документів своїм правом на приватизацію не скористалися, тому вони на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» мають право на приватизацію будинку в якому проживають.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що сільська рада тривалий час не звертаючи увагу на неодноразові звернення Регіонального відділення фонду Державного майна України по Вінницькій області не вирішувала питання щодо прийняття у комунальну власність будівлі дитячих ясел і лише після звернення позивачів до суду дане питання розпочалося вирішуватися що відобразилося в рішенні сесії 15 сесії 7 скликання від 19.10.2017 року.

Враховуючи, що 13.12.2017 року відповідно до акту приймання-передачі ОСОБА_6 сільська рада Літинського району Вінницької області прийняла у комунальну власність громади будівлю колишніх дитячих ясел по вул. Центральна 7 б в с. Сосни Літинського району Вінницької області, тому відповідно відповідач ОСОБА_6 сільська рада має в подальшому вирішувати питання щодо подальшого використання даної будівлі.

Проведення приватизації житлового фонду відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування на території яких знаходяться житло, а тому суд вважав необхідним зобов’язати ОСОБА_6 сільську раду створити орган для приватизації будинку №7 б по вул. Центральна в с. Сосни Літинського району Вінницької області, оскільки відповідач ОСОБА_6 сільська рада тривалий час не вирішувала питання щодо прийняття у комунальну власність будівлі та її приватизацію.

Погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

За змістом ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Частинами 4, 5 ст. 5 Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 8 Закону встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Отже, у справах щодо приватизації квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з'ясуванню підлягають: обставини щодо того, чи є ці приміщення об'єктами приватизації відповідно до вимог згаданих законів; склад осіб, які постійно, як члени сім'ї наймача проживають у спірних приміщеннях або за якими зберігається право на проживання; термін та законність підстав їх реєстрації та фактичного проживання у квартирах/гуртожитках; наявність у них власного житла та чи є вони громадянами України і чи не використано ними право на приватизацію державного житлового фонду раніше в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до рішення 15 сесії ОСОБА_6 сільської 7 скликання №285 «Про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади об’єктів соціальної сфери державної власності – будівель колишніх дитячих ясел сіл Сосни та Літинські Хутори» від 19.10.2017 року та Акту приймання-передачі комісії від 13.12.2017 року відповідач прийняв на баланс сільської ради будинок колишніх дитячих ясел, 1963 року введення в експлуатацію.

В будівлі дитячих ясел в с. Сосни вул. Центральна, 7б, Літинського району Вінницької області зареєстровані позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачем, як органом місцевого самоврядування прийнято у комунальну власність об’єкт соціальної сфери – дитячі ясла, а не житлову будівлю, а тому Літинський районний суд Вінницької області, ухваливши рішення від 18.01.2018 року, яким визнав за позивачами право на приватизацію будівлі, використав невластиві суду функції і визначив правовий режим майна - нежитлове приміщення визнав житловим.

Крім того, у відповідності до вимог п. 1 ст. 2 вказаного Закону, однією з умов можливості здійснити громадянином приватизацію є використання квартири на умовах найму.

Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (ст. 61 ЖК України).

Підставою для видачі ордера є спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затверджене виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради народних депутатів, який і видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58 ЖК України)

Однак, документів, які б підтверджували ті обставини, що позивачі використовують будинок на умовах найму, визначених в законі, у матеріалах справи немає, оскільки ордер їм не видавався, а наказ Держплемзаводу «Україна» № 162 від 26.11.1993 року, на який посилаються позивачі, не може бути визнаний договором найму, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, вказаний наказ Держплемзаводу «Україна» від 26.11.1993 року позивачами суду не був наданий, а відповідач ОСОБА_6 сільська рада Літинського району Вінницької області заперечує належність цього доказу посиланням на те, що в наказі № 162 від 26.11.1993 року мова йде про надання квартир механізатору ОСОБА_9 та ветерану війни та праці ОСОБА_10 в дитячому садку центральної садиби в селі Радянське (нині Літинські Хутори).

В матеріалах справи міститься відповідь ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області за № 342-02/21 від 16.06.2016 року на запит адвоката від 15.06.2016 року, відповідно якої на даний час в частині спірної будівлі за адресою: с. Сосни вул. Центральна, 13а, Літинського району Вінницької області зареєстровані - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 24).

Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК УРСР, ст. 29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК УРСР права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім'ї та займані приміщення, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім'ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Отже, законодавство пов'язує право осіб на приватизацію не лише з фактом їхньої реєстрації в спірній квартирі (будинку), яка здійснюється на підставі Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а з їхнім правом на житло та фактом проживання у спірній квартирі (будинку).

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції не встановив, чи є будівля ясел об'єктом приватизації, а позивачі - суб'єктами приватизації спірної будівлі та безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із положеннями пунктів першого та четвертого частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Літинського районного суду Вінницької області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв’язку з тим, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області слід стягнути 5760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про визнання права на приватизацію будинку, зобов’язання провести приватизацію - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сільської ради Літинського району Вінницької області 5760,00 грн. судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_2

Судді: (підпис) ОСОБА_11

(підпис) ОСОБА_12

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.