Постанова № 74224370, 15.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3698/17 Головуючий у 1 інстанції: Наваляний Т.Д. Провадження № 22-ц/773/365/18 Категорія: 47 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Грушицького А.І., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

з участю: прокурора Бородчук О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом першого заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Управління Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди та звільнення земельної ділянки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року заступник керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Управління Держгеокаджастру у ОСОБА_3 районі про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди та звільнення земельної ділянки. В обґрунтування заявлених вимог прокурор вказує, що відповідно до п. п. 1 рішення ОСОБА_3 міської ради № 21/17 від 23.03.2017 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок для городництва» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 450 кв.м. по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099) для городництва без права зміни цільового призначення за рахунок земель ОСОБА_3 міської ради, не наданих у власність чи користування. На підставі вказаного рішення 10.04.2017 між ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. Прокурор вказує, що згідно повідомлення ОСОБА_3 міської ради № 35-3515 від 31.10.2016, земельні ділянки, розташовані в м. Ковелі по вул. Брестській за функціональним призначенням належать до земель садибної житлової забудови. Відповідно до генерального плану міста Ковеля за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 83 землі сільськогосподарського призначення відсутні, за вказаною адресою знаходяться землі садибної житлової забудови. Таким чином, ОСОБА_3 міською радою в порушення вимог Земельного кодексу України, без внесення відповідних змін до генерального плану міста Ковеля незаконно передано в оренду для городництва ОСОБА_2 земельну ділянку площею 450 кв.м. по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі. За вказаних обставин прокурор просив визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення ОСОБА_3 міської ради № 21/17 від 23.03.2017 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок для городництва» щодо відведення ОСОБА_2 в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 450 кв.м. по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі для городництва, визнати недійсним договір № 1/17 від 10.04.2017 оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_2, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнути з ОСОБА_3 міської ради на користь прокуратури Волинської області судові витрати у справі.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року задоволено позов першого заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури до ОСОБА_3 міської ради Волинської області про визнання незаконними та скасування рішень міської ради,визнання недійсним договору оренди.

Постановлено визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення ОСОБА_3 міської ради № 21/17 від 23.03.2017 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок для городництва» щодо відведення ОСОБА_2 в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 450 кв.м. по вул. Брестській, 83 (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099) для городництва без права зміни цільового призначення.

Визнати недійсним договір № 1/17 від 10.04.2017 оренди земельної ділянки площею 0,0450 га., яка розташована за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 83 для ведення городництва, укладений між ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_2.

Скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 450 кв.м., розташованої по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099) індексний номер: 34929992 від 25.04.2017, запису про інше речове право: 20133640, вид іншого права: право оренди земельної ділянки.

Зобов’язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 450 кв.м., розташовану за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 83 (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099).

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради на користь прокуратури Волинської області судові витрати у справі в сумі 6400 гривень.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповноту з’ясування таких обставин та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі указує на відсутність правових підстав у прокурора на звернення з таким позовом, зазначає, суд не врахував практики Європейського суду при вирішенні подібних спорів та того, що питання врегулювання земельних відносин віднесено до відання міської ради.

Аналогічні доводи містяться у відзиві на апеляційну скаргу, поданій відповідачем ОСОБА_2 Крім цього вона зазначає, що сплачує орендну плату, дотрималась процедури отримання земельної ділянки в оренду.

Прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу посилається на положення ст. 13-14 Конституції України, статтей 4, 5 Земельного Кодексу України , ст. 56 ЦПК України, як на підставу представництва прокурора. Вказує про невідповідність рішень ОСОБА_3 міської ради Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», нормам статтей 19, 123 ЗК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржені пункти рішення ОСОБА_3 міської ради суперечать вимогам статтей 20, 39, 123, 124 ЗК України, оскільки відведена ОСОБА_2 для огородництва на умовах оренди земельна ділянка знаходиться в межах міста Ковеля і згідно генерального плану має інше цільове призначення – належить до земель житлової та громадської забудови.

Зазначені висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, ґрунтуються на встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах матеріального права.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст.18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, що мають особливий правовий режим.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.2010 року визначено поділ земель на окремі види цільового призначення, що характеризується власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів, не передбачено на землях житлової та громадської забудови (секція «В») ведення такого виду діяльності як городництво. Натомість, ведення городництва, як вид діяльності, входить до секції «А» - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом наведених вище норм закону, при прийнятті рішення про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орган місцевого самоврядування повинен перевірити відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Згідно з ч.3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 17 даного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, 23 березня 2017 року ОСОБА_3 міською радою було прийнято рішення № 21/17 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок для городництва».

Згідно з п. 1 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ОСОБА_2, надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 450 кв.м. по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099) для городництва без права зміни цільового призначення.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов’язано ОСОБА_2 провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась у ОСОБА_3 міськрайонний виробничий відділ Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва, яка розташована в м. Ковелі по вул. Брестська, 83.

ДП «Центр ДЗК» виготовив кадастровий план земельної ділянки площею 450 кв.м. по вул. Брестська, 83 в м. Ковелі у якому зазначено цільове використання землі – для ведення городництва, умови відведення - в оренду строком на 5 років, цільове використання – А 01.07 для городництва, площа земельної ділянки – 450 кв.м.

На підставі рішення ОСОБА_3 міської ради № 21/17 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок для городництва», 10 квітня 2017 року між ОСОБА_3 міською радою в особі міського голови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 450 кв.м., яка розташована по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі терміном на 5 років до 23.03.2022 включно.

Договір оренди був зареєстрований державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 450 кв.м., розташованої по вул. Брестській, 83 в м. Ковелі (кадастровий номер 0710400000:10:008:0099) індексний номер: 34929992 від 25.04.2017, запису про інше речове право: 20133640, вид іншого права: право оренди земельної ділянки.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно чинного генерального плану міста Ковель Волинської області, спірна земельна ділянка, надана ОСОБА_2 в оренду для ведення городництва, знаходиться на території садибної житлової забудови, тоді як землі сільськогосподарського призначення на території міста генеральним планом взагалі не передбачені.

Наведен , крім дослідженого судом генерального плану міста Ковель, підтверджується довідкою ОСОБА_3 міської ради №16 від 31.10.2016 року (т.1 а.с.34).

Отже, ОСОБА_3 міською радою, при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для городництва по вул. Брестській,83 в м.Ковель, яка згідно генерального плану міста є територією садибної житлової забудови, було порушено цільове призначення вказаної земельної ділянки та не було внесено відповідних змін до генерального плану м. Ковеля.

Відповідно до п. «а» ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин і з додержанням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані пункти рішення міської ради суперечать нормам чинного законодавства, оскільки спірну земельну ділянку було надано у користування ОСОБА_2 всупереч її цільовому призначенню без внесення змін до генплану міста, а відтак – згадані акти органу місцевого самоврядування є незаконними та підлягають скасуванню.

Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 міської ради та у відзиві ОСОБА_2 доводи про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з таким позовом спростовуються таким.

Виходячи з положень ст.16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

Згідно з приписами пункту 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його представника або відповідного суб’єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, тобто, позивача.

Оскільки ОСОБА_3 міською радою, яка є суб’єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати розпорядження землями, допущено порушення закону при прийняття оскаржених рішень, вона є відповідачем, а прокурор – позивачем, відтак, у прокурора не виникло обов’язку повідомляти про звернення до суду відповідача.

Звернення прокурора з даним позовом грунтується на положеннях статтей 13-14, 19 Конституції України, статтях 4, 5 Земельного Кодексу України, про що у позовній заяві наведено прокурором, відповідно до положень пунктів 4, 5 статті 56 ЦПК України.

Відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє на здійснення захисту порушеного права в судовому порядку і не може слугувати підставою для відмови у позові.

Передбачене положеннями статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні право органу місцевого самоврядування» право органу місцевого самоврядування вирішувати питання регулювання земельних відносин, та заборона нормами статті 21 цього Закону обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування не звільняє ОСОБА_3 міську раду діяти в межах і на підставі закону.

Зокрема, за змістом ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування повинні відповідати Конституції та законам України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 міська рада суб’єктивно тлумачить надане їй право щодо розпорядження землями та помилково вважає, що таке право є абсолютним.

Щодо обгрунтування у відзиві про відсутність у прокурора права на звернення до суду з даним позовом з посиланням на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 910 слід зазначити таке.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області , затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (далі-Положення), завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У цьому Положенні викладені повноваження Головного управління Держгеокадастру в області.

Виходячи з приписів частини 4, 6 Положення. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює державний нагляд у сфері землеустрою (п.24), здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі (п.30).

Відповідно до п.3 частини 6 Положення. посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Тобто, зазначеним нормативно-правовим актом передбачено, у якому випадку орган Держгеокадастру самостійно звертається з позовом до суду.

Разом з тим, пунктом 5 частини 6 Положення передбачено право передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Оскільки спірні правовідносини виникли у іншій сфері, ніж агропромисловий комплекс, Положенням не передбачено права органів Держгеокадастру самостійно звертатися з позовом при здійсненні державного нагляду за використанням земель житлової забудови, звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, виявивши виявивши порушення земельного законодавства, зафіксувало це в ОСОБА_1 від 16.06.2017 року ( т.1 а.с.32) та повідомило про це прокурора, який підставно звернувся до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у сфері дотримання земельного законодавства, а саме, цільового використання земельних ділянок.

Ті обставини, що реєстрація договору оренди здійснена державним реєстратором, орендарем сплачується орендна плата, не вказують на дійсність договору та правомірність оскаржених рішень, які суперечать вимогам статтей 20, 39, 123,124 ЗК України.

В апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 міська рада та ОСОБА_2, стверджуючи про законність прийнятих рішень та договору оренди, безпідставно указують про відсутність підстав брати до уваги генеральний план міста та зазначене у ньому цільове призначення земель міста.

Зокрема, відповідно до п.1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгостроковї стратегії планування та забудови території населеного пункту і відповідно до генерального плану спірна земельна ділянка віднесена до земель садибної та житлової забудови, використання якої, відповідно до вимог статті 18 ЗК України можливе лише за цільовим призначенням. Використання її для інших цілей можливе лише після зміни цільового призначення та внесення змін до генерального плану міста. Також положення статті 39 ЗК України передбачають використання земель житлової та громадської забудови відповідно до генерального плану населеного пункту.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок визначений нормами статті 20 Земельного Кодексу і цього порядку ОСОБА_3 міською радою додержано не було. Довідка форми 6-м, на яку є посилання в апеляційній скарзі, не відноситься до землевпорядних документів, які визначають цільове призначення земельної ділянки.

ОСОБА_3 міська рада безпідставно посилається на порушення прокурором при зверненні до суду статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції, оскільки у цій статті йдеться про захист прав на майно, набуте законним шляхом, у даній справі право оренди набуте на підставі незаконних рішень ОСОБА_3 міської ради.

Обставини справи «Стретч проти Сполученого Королівства» є відмінними від обставин даної справи та укладеного договору оренди, строк дії якого є недовготривалим, з мінімальною орендною платою, ОСОБА_2 не подала доказів, що здійснювала будь-які капіталовкладення в орендовану земельну ділянку, тому суд правильно не застосовував указаного рішення Європейського суду.

Доводи про відсутність суспільного інтересу у вилученні земельної ділянки є суб’єктивними, оскільки суспільний інтерес даного позову полягає у тому, що спірна земельна ділянка , як земля житлової та громадської забудови, може бути надана будь якому громадянину України, у тому числі, мешканцю м. Ковеля, для здійснення житлового будівництва, у той час як відповідач використовує її для вирощування городини. ОСОБА_3 міська рада не подала доказів того, що на території міста є достатньо земель для забезпечення потреби мешканців міста в отриманні земельних ділянок для житлової чи громадської забудови, що дозволило б зробити висновок, що передача спірної земельної ділянки не порушує прав інших громадян.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб’єктивної оцінки відповідачем фактичних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

А тому, виходячи із визначених ст. 367 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в ньому висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а отже передбачені законом підстави для скасування чи зміни даного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року в даній справі залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: