Рішення № 74223614, 18.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Справа № 804/6302/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Скупейко І.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного звернулось Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі – позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі – відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 р. № НОМЕР_1 про зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 687 103,00 грн., № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40 578,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20 289,00 грн., № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 404 465,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 202 232,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Відображення в акті перевірки податкової інформації щодо ланцюгів господарських взаємовідносин та іншої інформації не стосується безпосередньо конкретних господарських відносин позивача з контрагентами. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ»порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Роботи, зазначені в договорах, виконані, товари поставлені, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентами. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 суперечить вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які не мали можливості здійснити постачання товарів та виконання робіт в зазначеному в первинних документах обсязі, оскільки вказані контрагенти не мають достатнього обсягу ресурсів для здійснення видів господарської діяльності, зазначених в договорах. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв’язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з контрагентамиТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ». Угоди між позивачем та зазначеними контрагентами укладені з метою штучного створення податкового кредиту. В зв’язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

22.06.2015 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ», ТОВ «РОСТІНСЕРВІС» за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р.

За результатами перевірки складено акт № 4/28-01-46-05393043 від 14.07.2015 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат»:

- п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 р., який відображено по рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства, на загальну суму 4 687 103,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. а п. 200.4 ст. 200, ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету: на 94 427,00 грн. за квітень 2013 р., на 14 568,00 грн. за жовтень 2013 р., на 40 578,00 грн. за березень 2014 р., на 94 758,00 грн. за травень 2014 р.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ», які були оформлені документально без фактичного здійснення, а відтак, позивач не мав правових підстав включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі таких операцій.

Так, щодо контрагента ТОВ «Альтсервіс» в акті перевірки встановлено наступні порушення.

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ТОВ «Альтсервіс» були укладені договори будівельного підряду від 01.07.2014 р. № 14-1216-02, від 14.07.2014 р. № 14-1215-02, від 24.09.2014 р. № 14-1651-02 та договір на виконання ремонтів основних виробничих фондів від 16.09.2014 р. № 14-1607-02.

Загальна сума оплати по договорам за перевіряє мий період склала 14 432 559,51 грн.

Актами попередніх перевірок не підтверджено реальність господарських операцій ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з ТОВ «Альтсервіс»за липень-листопад 2014 р.

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ТОВ «СТВ СТАЛЬ» укладено договір постачання № 13-0826-02 від 03.04.2013 р.

Загальний обсяг поставки товарів за договором за перевіряємий період складає 2 225 210,43 грн.

В ході розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100110000233 від 23.06.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України допитано директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «СТВ СТАЛЬ» ОСОБА_3, який зазначив, що господарської діяльності від імені підприємства він не проводив, первинну бухгалтерську документацію не підписував, до діяльності ТОВ «СТВ СТАЛЬ» відношення не має.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору № 3 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 62/04-167 від 12.05.2015 р. підписи від імені ОСОБА_3 на договорі постачання № 13-0826-02 від 03.04.2013 р., специфікаціях, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2014 р. на ТОВ «Альтсервіс» працювало 6 осіб.

На підставі акту № 4/28-01-46-05393043 від 14.07.2015 р. Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників ДФСвинесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивачем надано копії: договорів; довідок про вартість виконаних робіт; реєстрів витрат на відрядження;актів приймання виконаних робіт; банківських виписок; податкових накладних; графіків виконання робіт.

Податковим органом надано: копію протоколу допиту свідка від 04.03.2015 р.; копію висновку експерта від 12.05.2015 р. № 62/04-167, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Згідно акту перевірки при проведенні перевірки використано наступні первинні документи підприємства: оригінал первинної бухгалтерської документації; господарські угодо; податкові накладні; журнали-ордери № 6, платіжні доручення, видаткові накладні; прибуткові ордери; рахунки-фактури; залізничні накладні; товарно-транспортні накладні; посвідчення про якість вугілля; платіжні доручення; головні книги; журнали-ордери № 8 та інші документи.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ», на підставі яких сформована спірна сума податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, виконання робіт із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ОСОБА_4 адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.»

Згідно до ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-якідокументи (у тому числі договори, накладні, рахункитощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.»

Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В судовому засіданні позивачем не спростовано наявність порушень, зазначених в акті перевірки.

З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють виникнення у платника податків права на податковий кредит вбачається, що підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Доводи позивача стосовно того, що реальність постачання товарів, виконання робіт з боку спірнихконтрагентів в адресу платника підтверджується необхідними первинними документами (договорами,податковими накладними, актами виконання робіт, іншими документами), що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання, не приймаються судом до уваги в зв’язку з наступним.

Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, виконання робіт в адресу позивача, доказів можливості постачання товарів, виконання робіт завдяки залученню контрагентами інших контрагентів для подальшого постачання товарів, виконання робіт позивачу. З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у контрагентів підприємства об'єктивної можливості виконати умови договорів через недостатність ресурсів,не встановлення первинних документів про залучення спірнимиконтрагентами третіх осіб до здійснення господарських операцій.

Наведені обставини свідчать про невідповідність інформації у поданих позивачем первинних документах (зокрема, щодо постачальників товарів, виконання робіт) змісту розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари дійсно поставлені позивачу,роботи виконані, але не тією особою, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит.

Позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Доводи позивача щодо несвоєчасного винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень не приймаються судом до уваги в зв’язку з наступним.

З акту перевірки № 4/28-01-46-05393043 від 14.07.2015 р.вбачається, що перевірку проведено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 17 липня 2015 року № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків» (далі – Закон № 655).

Відповідно до пункту 7, частини 2 пункту 8 та частини 3 пункту 12 розділу І Закону № 655 з Податкового кодексу України виключено підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.4 статті 58 та пункт 86.9 статті 86 розділу ІІ Кодексу. Таким чином, відмінено норми, які передбачають особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставин, у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадовихосіб) платника податків.

Враховуючи наведене, з 1 вересня 2015 року за результатами таких перевірок запроваджується загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Кодексу.

Пунктом 36 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (із змінами, внесеними Законом № 655) визначено, що у разі якщо судом за результатами кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом №655 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов’язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

У зв’язку з цим загальний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Кодексу, застосовується за результатами перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих після набрання чинності вказаним Законом.

Посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження не враховуються судом, оскільки вказана постанова свідчить про відсутність в діях фізичної особи складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

При цьому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом в зв’язку з порушенням платником податків – юридичною особою вимог податкового законодавства.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС від 21.06.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючисьст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити.

Апеляційнаскарга на рішення суду подаєтьсяпротягомтридцятиднів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастинирішення суду, аборозглядусправи в порядку письмовогопровадження, зазначений строк обчислюється з дня складенняповного судового рішення.

Рішення виготовлено у повному обсязі 24.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_5