Ухвала суду № 74223584, 21.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

21 травня 2018 року м. Житомир справа № 284/1098/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: за участю: прокурора - Шевчука М.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області, третя особа - фермерське господарство "Кавецького" про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради Житомирської області 7 скликання від 02.11.2017 № 634 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки із ФГ Кавецького загальною площею 174,40 га".

В обґрунтування позову зазначено, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що 02.11.2017 18 сесією Народицької селищної ради Народицького району прийнято рішення № 634 "Про поновлення попереднього договору оренди земельної ділянки із ФГ Кавецького загальною площею 174,40 га, тим самим незаконно надано у користування ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач вважає рішення Народицької селищної ради Житомирської області про передачу спірних земельних ділянок для сільськогосподарських потреб незаконним і підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2018 року прийнято справу до свого провадження, призначено судове засідання на 20.04.2018 о 12:00.

18 травня 2018, через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Прокурор в судовому засіданні 21 травня 2018 року проти заяви про закриття провадження заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомвлявся належним чином та вчасно, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З поданих матеріалів встановлено, що рішення про поновлення попереднього договору оренди землі з товариством з ФГ Кавецького на земельну ділянку виконано шляхом укладення договору оренди землі з підприємством.

Таким чином, по суті спору необхідно встановити чинність одного із двох договорів оренди земельної ділянки.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судом встановлено, що в межах даного спору можуть бути вирішені питання, пов'язані із правом на оренду землі, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

На підставі ст.17 КАС України адміністративний суд не може розглядати спори щодо чинності договорів оренди земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у справі оскаржується право на оренду землі, у зв'язку з чим має місце спір про право.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 806/1264/16.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, оскільки укладенню договорів оренди землі передує спір про право, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідним судом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищевикладене, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Нормами ч.2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На виконання ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підсудний господарському суду Житомирської області.

З огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у зв'язку тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання Народицької селищної ради Житомирської області задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області, третя особа - фермерське господарство "Кавецького" про визнання незаконним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що спір має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва