Рішення № 74223572, 17.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. Справа№805/294/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 9 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 11.12.2017 року

від відповідача – не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про:

- визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо повідомлення про відмову від 26.10.2017 року позивачу, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно до заяви позивача від 19.07.2016 року;

- зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно до заяви позивача від 19.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що разом зі своєю малолітньою дочкою зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку, який належить матері позивача на правах приватної власності. У зв’язку з активізацією бойових дій після початку АТО на Сході України, позивач разом з донькою була вимушена виїхати з м.Торецьк до м.Бахмут Донецької області. Після чого, встала на облік як внутрішньо переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та отримала відповідну довідку від 13.06.2016 року № НОМЕР_1. До жовтня 2017 року отримувала відповідну адресну допомогу на себе та на доньку. Повідомленням відповідача від 26.10.2017 року від 26.10.2017р. про відмову в наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивача було повідомлено про не призначення щомісячної адресної допомоги на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території м.Бахмут від 24.10.2017р. №70 та ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» так як відсутні підстави, що змусили заявника залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру(Заявниця отримувала в УПСЗН Бахмутської міської ради допомогу при народженні дитини та працювала в м. Бахмут до початку АТО).

Вважає вказані дії Управління незаконними, а повідомлення від 26.10.2017р. протиправним, у зв’язку з чим змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 28 березня 2018 року.

В судовому засіданні 28 березня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом, була оголошена перерва до 25 квітня 2018 року.

Разом з цим, у судовому засіданні, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне.

В Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (з урахуванням даних архіву) ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 м, Торецьк Донецької області отримала в Управлінні довідку № НОМЕР_2 від 11.12.2015 року, фактичне місце проживання в якій було вказане: АДРЕСА_1. Отримавши довідку внутрішньо переміщеної особи, Позивач 29.12.2015 року звернувся до Управління за призначенням щомісячної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг » від 01.10.2014 р. № 505 із змінами та доповненнями (надалі-Постанова № 505). Відповідно до Постанови № 505 Позивачу була призначена адресна допомога у розмірі: 1 326,00 грн. щомісячно на період з 05.01.2016р. по 10.06.2016р. Позивач отримала в Управлінні довідку № НОМЕР_3 від 13.06.2016 року із фактичним місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивачу була призначена адресна допомога у розмірі: 1 326,00 грн. щомісячно на період з 22.06.2016р. по 21.12.2016р.

За інформацією, яка надійшла із Міністерства фінансів до Мінсоцполітики за період з квітня-травень 2016року стосовно проведення верифікації виплати грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам (№13408/01/14-16/5 від 13.09.2016р.), Позивачу, за його зверненням до Управління 22.12.2016 р., виплата адресної допомоги не була призначена з 13.01.2017 р. на підставі відсутності підстав, що змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. № 1706. Також, зазначено, що Позивач з 27.02.2013 року по 31.03.2016 року перебувала на обліку в Управлінні й отримувала тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів та проживала і працювала в м. Бахмут до початку АТО, що підтверджується заявами про призначення усіх видів соціальної допомоги, довідками органу самоорганізації населення «Доброта» м.Торецьк про склад сімї, довідки УПСЗН м.Торецьк, які підтверджують, що позивач на обліку не перебуває й не перебувала, будь-яких видів соціальної допомоги не отримувала.

В зв’язку з чим, просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17 травня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 17 травня 2018 року з’явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, громадянка України, відповідно до паспорта серії ВК № 625870, зареєстрована за адресою: Донецька область, ОСОБА_3 (Дзержинськ), вул.Тоболенка,75.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 11.12.2015 року № НОМЕР_2 та від 13.06.2016 року № НОМЕР_3, позивача та її доньку взято на облік, як осіб які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача та її доньки визначено за адресою: 84506, АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, позивачу ОСОБА_1, була призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505 щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 1 326,00 грн. щомісячно за період з 22.06.2016 року по 21.12.2016 року, що підтверджується Повідомленням про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 19.07.2016 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів щодо звернення до відповідача з приводу призначення адресної допомоги за період з 25.01.2016 року по 10.06.2016 року та за період з 22.06.2016 року по 21.12.2016 року і взагалі щодо отримання такої допомоги у минулому, проте оскільки у відзиві на позов владним суб'єктом не спростовані обставини отримання позивачем цієї допомоги аж до припинення виплати, то суд сприймає факт отримання позивачем допомоги як доведений.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, позивачу за його зверненням до Управління 22.12.2016 року, виплата адресної допомоги Позивачу не була призначена з 13.01.2017 року на підставі відсутності підстав, що змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. № 1706.

Відповідно до Витягу з протоколу Бахмутської міської ради засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території міста Бахмут від 24.10.2017 року № 70, ОСОБА_1, ОСОБА_4, адреса фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, соціальні виплати не призначено. Зазначено, що заявниця отримувала в УПСЗН Бахмутської міської ради при народженні дитини та працювала в м.Бахмут до початку АТО.

У Рішенні управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 26.10.2017 року зазначено, що ОСОБА_1 не призначати гошову допомогу на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території міста Бахмут від 24.10.2017 року № 70 та ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» так як відсутні підстави, що змусили заявника залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (Заявниця отримувала в УПСЗН Бахмутської міської ради допомогу при народженні дитини та працювала в м.Бахмут до початку АТО).

Відповідачем до матеріалів справи долучені документи в підтвердження обґрунтованості винесеного рішення про відмову в призначенні соціальних виплат, а саме: заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг за 27.02.2013 року, 19.08.2013 року, 28.04.2014 року, 07.10.2014 року, 15.04.2015 року, 02.10.2015 року, 16.03.2016року; довідки органу самоорганізації населення «Доброта» м. Торецьк (до перейменування - м. Дзержинськ) про склад сім’ї № 2264 від 21.02.2013р., №1215 від 19.02.2016 р., довідки УПСЗН м. Торецьк , в підтвердження, що позивач на обліку не перебуває й не перебувала, будь-яких видів соціальної допомоги не отримувала від 05.02.2013 року № 317, від 01.08.2013 року № 1462, від 22.04.2014 року № 810, від 09.10.2014 року № 1683, від 07.04.2015 року № 508, від 21.09.2015 року № 06/3-00601, від 19.02.2016 року № 06/3-00505.

Будь-яких інших доказів в обгрунтування своєї відмови відповідачем до матеріалів справи не надано.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно абз. 1 частини першої статті 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VІІ Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг (далі - Порядок № 505, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до абз. 1 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сімї (далі - уповноважений представник сімї).

За унормуванням пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Вказаний перелік підстав для відмови в призначенні грошової допомоги є вичерпним.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сімї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, в тому числі, входить м.Торецьк Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м.Торецьк Донецької області.

Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м.Торецьк, вул. Тоболенко, 75 власником будинку є матір позивача ОСОБА_5. Довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Військово-цивільною адміністрацією міста Торецьк Донецької області від 01.12.2017 року № 2582 підтверджується місце реєстрації позивача та її доньки, а саме: м.Торецьк, вул. Тоболенко, буд.75.

Посилання відповідача у своєму рішенні на факт проживання позивача на території м. Бахмут до початку проведення антитерористичної операції, суд вважає безпідставним, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона разом із дитиною проживала у м. Бахмут до початку АТО (договір найму, укладений між наймачем та наймодавцем у встановленій законом формі та відповідно зареєстрованого належним чином, письмових доказів щодо сплати грошових коштів за користування чужим житлом, сплату наймодавцем необхідних податків з отриманих за передачу в найм житла доходів, тощо) до суду не надано.

Ті обставини, що позивач отримувала в УПСЗН Бахмутської міської ради допомогу при народженні дитини та працювала в м.Бахмут до початку АТО не є беззаперечним доказом проживання ОСОБА_1 у м. Бахмут.

Таким чином, проживання ОСОБА_1 у м. Бахмут, не підтверджено відповідачем.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 505 уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Однак, як зазначає відповідач у своєму відзиві, позивач звернулась до управління 22.12.2016 року, тоді як відповідачем рішення про відмову прийнято лише 26.10.2017 року тобто з порушенням строку розгляду такої заяви.

Вирішуючи спір, суд додатково бере до уваги, що у силу ч.2 ст. 19 Конституції України попередньо вчиненню спірної відмови владний суб'єкт не був позбавлений можливості у порядку п.10 Порядку № 505 здійснити запити та безоплатно отримати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання, у тому числі і у спосіб направлення запиту до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Разом з тим, таких дій відповідач у спірних правовідносинах не вчинив, хоча жодних перешкод для цього не існувало, а потреба у їх вчиненні була явною та очевидною.

Таким чином, спірна відмова владного суб'єкта не може бути визнана судом обґрунтованою.

Водночас з цим, оскільки суд відповідно до ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України не може підміняти владного суб'єкта у реалізації управлінської функції, а матеріали справи не містять доказів про проведення владним суб'єктом повної, вичерпної та остаточної оцінки всіх обставин об'єктивної дійсності та всіх підстав для призначення спірної виплати, то суд не знаходить підстав для обтяження владного суб'єкта імперативним та безумовним обов'язком призначити спірну виплату згідно заяви позивача від 22.12.2016 року.

Вказане жодним чином не погіршує правового становища громадянина, позаяк відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, надана судом юридична оцінка обставинам відсутності перешкод для призначення спірної виплати є обов’язковою для відповідача як владного суб’єкта.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові №9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою належного захисту прав громадянина, суд на підставі ч.2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування рішення владного суб'єкта про відмову у призначенні спірної виплати.

При цьому, вимога позивача про визнання протиправними дій владного суб’єкта щодо повідомлення про відмову у призначенні допомоги окремо не підлягає задоволенню, адже ці дії входять до процедури вирішення питання по суті заяви і у даному конкретному випадку остаточно втілюються у змісті спірного рішення, яке, за висновком суду, підлягає скасуванню.

Щодо зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно до заяви позивача від 19.07.2016 року, то суд зазначає, що датою 19.07.2017 року датовано повідомлення про надання допомоги переміщеній особі ОСОБА_1 на проживання за період з 22.06.2016 року по 21.12.2016 року.

Враховуючи, що відповідачем у своєму відзиві зазначено дату звернення позивача до управління 22.12.2016 року, то суд вважає за необхідне зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повторно розглянути питання з приводу призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг за її заявою від 22.12.2016 року з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року суд звільнив позивача від сплати судового збору згідно ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165,199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 26.10.2017 року про відмову у призначені ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повторно розглянути питання з приводу призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг за її заявою від 22.12.2016 року з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 17 травня 2018 року в присутності представника позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кочанова П.В.