Рішення № 74223437, 17.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. Справа№805/847/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 14:20

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача – не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про:

- визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області в частині не зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року на підприємстві «Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім. В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля»;

- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Авдіївка Донецької області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року на підприємстві “Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 жовтня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». До заяви було надано певний перелік документів, а саме: копію паспорту та ІНН, копію трудової книжки серії АА №303263, копію диплому серії МТ-І №178137, архівну довідку від 12.05.2017 року за № 13, копію військового квитка серії НС №3775874, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.10.2017 року за №0000361859, копію свідоцтва про народження дитини. Крім того, були надані наступні документи: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3771 від 08.11.2017 року, видана адміністрацією підприємства «Макіїввугілля»; довідка про реорганізацію «ОСОБА_2 Трудового Червоного Прапору шахти ім. В.І.Леніна» №3769 від 08.11.17 року; довідка спуску-підйому в шахту на ОСОБА_1 №3770; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 3767; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 3768; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 3749; копія наказу № 600 від 22.09.1997 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці»; копія наказу № 582к від 17.09.2002 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці».

Але деякі документи відповідачем не були взяті до уваги, оскільки видані на непідконтрольній Україні території та не мають юридичної сили і не створюють юридичних наслідків, про що було зазначено у рішенні відповідача № 91 «Про відмову в призначенні пенсії».

Позивач вважає дії відповідача при ухваленні рішення № 91 від 19 жовтня 2017 року про відмову в призначенні пенсії незаконними.

На підставі протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, вказану справу було передано для розгляду судді Арестовій Л.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року відкрито провадження по справі та призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматичну систему документообігу суду, на підставі розпорядження керівника апарата Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року № 42, у зв'язку з перебуванням судді Арестової Л.В. у відпустці по догляду за дитиною, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 805/847/18-а.

На підставі повторного автоматичного розподілу справ, вказану справу було передано для розгляду судді Кочановій П.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року суддею Кочановою П.В. прийнято справу №805/847/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії до свого провадження та призначено підготовче засідання на 28 березня 2018 року.

У підготовчому засіданні розгляд справи №805/847/18-а відкладено з 28 березня 2018 року на 24 квітня 2018 року.

Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1, 10.10.2017 року звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 та п. «а» ст. 13 Закону України від 05,1 1.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788). При розгляді документів, стосовно призначення пенсії, управлінням було з’ясовано, що гр. ОСОБА_1 дійсно працював у Відособленому підрозділі «ОСОБА_2 трудового Червоного Прапору імені ОСОБА_3» Державного підприємства «Макіїввугілля». Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадянських формувань Відособлений підрозділ «ОСОБА_2 трудового Червоного Прапору імені ОСОБА_3» Державного підприємства «Макпввугілля» та ВП «Шахта «Калинівська-Східна» Державного підприємства Макіїввугілля» знаходиться у м.Макіївка Донецької області.

Крім того, у відзиві зазначено, що позивач до позову додав довідки, які, як зазначив ОСОБА_1, надавалися при зверненні за призначенням пенсії. Переглянувши ці документи видно, що вони затверджені печаткою Донецької народної Республіки.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, період з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року неможливо врахувати до пільгового стажу, так як документи видані Відособленим підрозділом «ОСОБА_2 трудового Червоного Прапору імені ОСОБА_3» Державного підприємства «Макіїввугілля», управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці не може взяти до уваги, у зв’язку з тим, що вказані документи видані підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, та яке не здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію згідно чинного законодавства.

Крім того, у відзиві зазначено, що оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території це унеможливить проведення зустрічної перевірки достовірності первинних документів.

На підставі вищезазначеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, будь-яких інших доказів в обґрунтування законності підстав для відмови у не зарахуванні періоду з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року до пільгового стажу, відповідачем до суду не надано.

У підготовче засідання, призначене на 24 квітня 2018 року повноважні представники не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17 травня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 17 травня 2018 року повноважні представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надана заява про розгляд справи без його участі, також зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївка Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївка Донецької області з заявою № 1217 від 10.10.2017 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п. «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Авдіївка Донецької області Донецької області № 91 від 19.10.2017 року відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю достатнього пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно вищезазначеного рішення, до пільгового стажу не зараховано період роботи на підприємстві «Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля», оскільки відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відособлений підрозділ «ОСОБА_2 трудового Червоного Прапору імені ОСОБА_3 Державного підприємства «Макіїввугілля» та ВП «Шахта Калинівська-Східна» Державного підприємства «Макіїввугілля» знаходиться у місті Макіївка Донецької області. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1028 від 09.12.2015 «Зміни, що вносяться до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» «у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов‘язкогово державного соціального страхування». Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-формуються з 2000 року.

У відомостях по спецстажу реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за період з 01.02.2005 року по 01.04.2016 року визначені дані про пільговий стаж роботи.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За змістом частини третьої статті 114 Закону №1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Позивачем заявлені вимоги про зарахування до пільгового стажу період роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 спірний період роботи на підприємстві Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії “Макіїввугілля” складається з наступних записів:

- запис від 26.09.1988 року позивач прийнятий учнем по ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 866-к від 23.09.1988 року;

- запис від 14.01.1989 року позивач переведений гірником по ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 43-к від 13.01.1989 року;

- запис від 16.03.1989 року позивач переведений гірником по ремонту гірничих виробіток 4 розряду підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 203-к від 17.03.1989 року;

- запис від 15.12.1989 року позивач переведений гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 1185-к від 14.12.1989 року;

- запис від 12.12.1991 року позивач переведений змінним помічником начальника дільниці з видобутку вугілля підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 836-к від 12.12.1991 року;

- запис від 17.12.1991 року позивач переведений заступником начальника підготовчої дільниці підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 846-к від 17.12.1991 року;

- запис від 27.12.1991 року позивач переведений заступником начальника дільниці по видобутку вугілля підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 867-к від 27.12.1991 року;

- запис від 13.04.1993 року позивач переведений гірничим майстром по видобутку вугілля підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 292-к від 13.04.1993 року;

- запис від 25.05.1994 року позивач звільнений за статтею 38 КЗпП за власним бажанням відповідно до наказу № 430-к від 01.06.1994 року;

- запис від 01.11.1999 року позивач прийнятий гірничим майстром підземним із повним робочим днем відповідно до наказу № 837-к від 01.11.1999 року;

- запис від 01.10.2004 року позивач звільнений за статтею 38 КЗпП за власним бажанням відповідно до наказу № 525-к від 04.10.2004 року.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду в даній справі є надання позивачем пільгових довідок від підприємства, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Позивачем були надані наступні документи на підтвердження наявності пільгового стажу: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів №3771 від 08.11.2017 року; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 08.11.2017 року №3767 ; довідка спуску виїзду в шахту на ОСОБА_1 від 088.11.2017 року № 3770, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 08.11.2017 року №3768, довідка про заробіток з 2000 по 2004 року від 08.11.2017 року № 3749, наказ про проведення атестації робочих місць від 22.09.97 року № 600, додаток № 1 до наказу від 22.09.1997 року № 600 Перелік робочих місць, професій та посад працівників яким за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, наказ від 17.09.2002 року № 582-к Про підсумки проведення атестації робочих місць, додаток № 1 до наказу № 582- к від 17.09.2002 року Перелік професій і посад, яким підтверджено право на пільгову пенсію за списком № 1. Також, позивачем надано довідку про реорганізацію підприємства «ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна».

Так, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.

Проте, в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідках від 08.11.2017 року, оскільки вони повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці, з огляду на неможливість іншого способу отримати відомості, зазначені у довідках.

Суд зауважує на тому, що в даному випадку, підтвердженням (доказом), що позивач, у період з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, періоди роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року.

Крім того, у своєму рішенні № 91 про відмову в призначенні пенсії, відповідачем зазначено, що до загального стажу не врахований період з 26.06.1998 року по 10.11.1998 року в якості підземного гірничого майстра ДВАТ шахта Шахтарська, тому що у трудовій книжці в даті наказу допущена незавірена помилка, а уточнюючої довідки не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 (провадження № К/9901/4552/17).

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанас'ьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного субєктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено судом раніше, відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу (від 19.10.2017 року № 91). Отже, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення відповідача.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статті 13 Конвенції суд вважає за необхідне здійснити захист прав позивача, шляхом визнання протиправними дій відповідача, скасування прийнятого рішення та зобов'язання здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року на підприємстві “Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області в частині не зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року на підприємстві «Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім.В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля».

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області від 19 жовтня 2017 року № 91 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 10.10.2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 26.09.1988 року по 25.05.1994 року та з 01.11.1999 року по 01.10.2004 року на підприємстві “Державне відкрите акціонерне товариство ОСОБА_2 Трудового Червоного прапора ім. В.І.Леніна дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області (РНОКПП 21963317) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті 17 травня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.