Рішення № 74223217, 23.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2018 р. Справа № 127/18241/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2

до: Вінницької міської ради

про: визнання відмов у наданні дозволу протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017 до Вінницького міського суду Вінницької області звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Вінницької міської ради. В адміністративному позові позивачі просять суд:

визнати протиправною відмову Вінницької міської ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради (в межах міста, комунальної форми власності), яка викладена департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради у формі листа від 16.08.2017 за №Т-01-61220/01-37;

зобов’язати Вінницьку міську раду на черговій сесії прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради (в межах міста, комунальної форми власності), згідно поданого мною клопотання;

визнати протиправною відмову Вінницької міської ради у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради (в межах міста, комунальної форми власності), яка викладена департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради у формі листа від 17.08.2017 за №Н- 01-61152/01-34;

зобов’язати Вінницьку міську раду на черговій сесії прийняти рішення, яким надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради (в межах міста, комунальної форми власності), згідно поданого мною клопотання.

Крім того, позивачі просять суд зобов'язати Вінницьку міську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов’язання надати нам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що в липні 2017 року звернулися до Вінницької міської ради із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради, надавши всі необхідні документи, що передбачені ст.118 ЗК України.

Як зазначає ОСОБА_1, 21.08.2017 вона отримала лист від 16.08.2017 №Т-01-61220/01-37 за підписом директора департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради ОСОБА_3, в якому було вказано ряд статей ЗК України, а саме: ст.ст.39, 123 ЗК України, які не регулюють підстави для відмови в наданні дозволу, за яким позивач зверталася до відповідача. А також додатково було вказано в листі інформацію роз’яснювального характеру наведу в листі. Категоричної форми у відмові в наданні дозволу лист не містить.

Як зазначає ОСОБА_2, 21.08.2017 він отримав лист від 16.08.2017 №Н-01-61152/01-34 за підписом директора департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради ОСОБА_3, яким було повідомлено, що на графічному матеріалі зазначена територія запроектована під можливість відведення земельних ділянок для розміщення об’єктів обслуговування (згідно детального плану території) та/або відведення земельних ділянок громадянам в тому числі пільговим категоріям (зі списків бажаючих, які ведуться виконавчим комітетом Вінницької міської ради).

На думку позивачів, вказані листи не можна вважати мотивованими відмовами, рішення на черговій сесії міської ради щодо надання відмови не приймалось відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що свідчить про бездіяльність відповідача.

За вказаним позовом ухвалою від 24.10.2017 відкрите провадження у справі №127/18241/17.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2018 вказану адміністративну справу передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 вказану адміністративну справу прийнято провадження та призначено до розгляду в судовому засідання на 10.04.2018.

06.04.2018 на адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 Вінницька міська рада подала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що згідно з розподілом обов’язків та повноважень, резолюцією керівництва виконавчих органів Вінницької міської ради в електронній системі документообігу опрацювання клопотань позивачів здійснював Департамент земельних ресурсів міської ради. Вказує, що Вінницька міська не приймала жодних рішень стосовно відмови у наданні позивачам дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. А відтак, на переконання сторони відповідача, не може бути задоволена вимога про визнання протиправними відмови Вінницької міської ради у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Позовні вимоги про зобов’язання на черговій сесії прийняти рішення про надання позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, на думку відповідача не можуть бути задоволенні, оскільки вказане питання належить до дискреційних повноважень Вінницької міської ради.

У зв’язку з витребуванням додаткових доказів у судовому засіданні 10.04.2018 оголошено перерву та призначено наступне судове засідання на 26.04.2018.

26.04.2018 на адресу суду від представника позивачів надійшла заява про зміну предмету позову. Відповідно до змісту вказаної заяви позивачі просять суд: визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради в не розгляді на черговій сесії Вінницької міської ради клопотань позивачів; зобов’язати Вінницьку міську раду розглянути на черговій сесії Вінницької міської ради клопотання позивачів та прийняти рішення по суті порушених в клопотаннях питань. Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.04.2018 за клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 17.05.2018.

В судове засідання, призначене на 17.05.2018, сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Поряд із на адресу суду від представників сторін 17.05.2018 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Зі сторони відповідача відзиву на змінені позивачем позовні вимоги не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що 17.07.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2О звернулися із клопотаннями до Вінницької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вінницької міської ради. До клопотань були додані викопіювання з публічної кадастрової карти із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

21.08.2017 ОСОБА_1 отримала лист від 16.08.2017 №Т-01-61220/01-37 за підписом директора департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради ОСОБА_3, в якому здійснено посилання на ст.ст. 39, 123 ЗК України та повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.09.2011 № 2231 затверджено вимоги до графічних матеріалах. Зазначено, що з метою недопущення порушень законних прав та інтересів власників (користувачів) земельних ділянок, розташованих на даних територіях графічні матеріали повинні містити достовірну інформацію щодо прийнятих у минулому рішень по виділенню ділянок.

21.08.2017 ОСОБА_2 отримав лист від 16.08.2017 за №Н-01-61152/01-34 за підписом директора департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради ОСОБА_3, яким було повідомлено, що на його графічному матеріалі зазначена територія запроектована під можливість відведення земельних ділянок для розміщення об’єктів обслуговування (згідно детального плану території) та/або відведення земельних ділянок громадянам в тому числі пільговим категоріям (зі списків бажаючих, які ведуться виконавчим комітетом Вінницької міської ради).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення відносно поданих клопотань відповідно до приписів законодавства на черговій сесії Вінницької міської ради протиправною, позивачі звернулися до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

На підставі п. "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивачів можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,10 га.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої – одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.

При цьому, Земельним кодексом України не передбачено права міської ради не розглядати питання передачі (надання) земельної ділянки в користування (у власність), а закріплено, що міська рада або приймає рішення про таку передачу або про відмову у передачі.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (пункти 70-71), підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

В межах розгляду даної справи, встановлено та відповідачем не спростовано, що Вінницька міська рада як компетентний орган у вирішенні земельних питань не розглянула на пленарному засіданні питання про надання дозволів позивачам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та не приймала жодних рішень стосовно відмови у наданні позивачам дозволів на розробку проектів чи у наданні таких дозволів, що є порушенням наведених вище норм чинного законодавства України.

З огляду на викладене суд вважає, що бездіяльність відповідача по розгляду клопотань позивачів є такою, що грубо порушує їх права, а тому є протиправною, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи правову оцінку обраного позивачами способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Оскільки Вінницькою міською радою питання передачі позивачам спірних земельних ділянок за їх клопотаннями на пленарному засіданні, як передбачено нормами законодавства України, не розглядалось взагалі, будь-якого рішення радою не приймалось, а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради щодо нерозгляду на черговій сесії клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 17.07.2017 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути на черговій сесії клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 17.07.2017 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти рішення по суті порушених у клопотаннях питань.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1)

ОСОБА_2 (21400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. І. Мазепи, в/ч 3028, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2)

Вінницька міська рада (21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович