Рішення № 74223102, 18.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Справа № 804/8151/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Стіл-груп» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне науково – виробниче підприємство «Стіл-груп» (далі – Підприємство) звернулося 04.12.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових – повідомлень рішень від 16.11.2017 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Підприємство посилалось на свою добросовісність як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит та валові витрати у період, що перевірявся, мали реальний характер у зв’язку з чим нараховуючи оскаржені грошові зобов’язання відповідач діяв поза межами наданих владних повноважень. Також вказувало на умисне нехтування правами платника податків з боку посадових осіб відповідача щодо порушення порядку та строків проведення перевірки та оформлення її результатів. Крім того, зазначає про індивідуальну юридичну відповідальність та обізнаність при виборі контрагентів, які на момент укладення відповідних правочинів були правоздатними учасниками господарського обороту.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву податковий орган посилається на правомірність оскаржених рішень, оскільки господарські операції Підприємства з його контрагентами мали «безтоварний характер» та не опосередковувалися реальним виконанням операцій. Такі висновки відповідач пов’язує з відсутністю факту реального одержання контрагентами позивача відповідного товару від інших суб’єктів господарювання. Також вказує на те, що асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій, а також зазначає про відсутність належної обачності позивача при виборі контрагентів, що на думку відповідача є ознакою штучного характеру оформлених договорів, мета укладання яких – формування документообігу по нереальним господарським операціям. Крім того, посилається на: матеріали кримінального провадження № 32014120010000102, в межах розслідування якого встановлено, що ТОВ «Боба-2013» (контрагент позивача) входило до складу конвертаційного центру, а його засновник та директор в період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року – ОСОБА_4 повідомила, що зареєструвала вказане Товариство за винагороду від третіх осіб; копію пояснень ОСОБА_5 (директор ТОВ «Мастер ОСОБА_6»), який заперечує свою участь у створенні вказаного Товариства; на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року у справі № 335/13457/16к, в якому суд ухвалив визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.12.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29.01.2018 року витребувано у старшого слідчого Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_8 та/або іншої уповноваженої особи Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області первинні документи бухгалтерського обліку, що були вилучені в рамках кримінального провадження № 32016040650000045.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи позовної заяви та просили її задовольнити повністю, представник відповідача заперечив проти доводів позовної заяви та просив у її задоволенні відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Підприємство зареєстровано Дніпродзержинським міським управлінням юстиції (свідоцтво про державну реєстрацію від 23.01.1997 року), на момент перевірки перебувало на обліку в Кам’янській ОДПІ та було платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.04.2017 року № 1900 та повідомлення від 05.04.2017 року № 1077, у період з 20.04.2017 року по 19.06.2017 року з урахуванням перенесення термінів проведення перевірки, поновлення та продовження (терміни проведення перевірки перенесено на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.04.2017 року № 2228-п у зв’язку з вилученням старшим слідчим Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області у позивача бухгалтерських документів за період, який перевірявся. Проведення перевірки поновлено з 29.05.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.05.2017 року № 2766-п та термін проведення перевірки продовжено з 13.06.2017 року по 19.06.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.06.2017 року № 3010-п) співробітниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Результати перевірки зафіксовані у акті перевірки від 26.06.2017 року № 6820/04-36-14-02/24441045 (отриманого позивачем 24.07.2017 року, далі – Акт), у висновках якого зазначено про порушення Підприємством:

1.) п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135, п. 138.2 ст. 138, п.138.4 ст.138 та п.і38.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3376890 грн.;

2.) п.198.3 ст. 198 вказаного Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3748017 грн.;

3.) п. 57.1 ст. 57 цього ж Кодексу в частині порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з ПДВ;

4.) п.п.164.2.5 п. 164.2 ст. 164 п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доході фізичних осіб 576,00грн. та військового збору у сумі 36,00грн.;

5.) п. 176.2 ст.176 цього ж Кодексу, розділу II - IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2014р. №49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 - ДФ) - у 2014р. та затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» у 2015-2016р.р.

27.07.2017 року позивачем подані заперечення до Акту, що отримані відповідачем 31.07.2017 року та листом останнього від 01.08.2017 року № 17591/10/04-36-14-02-19 (прийнятий ДП «Укрпочта» 04.08.2017 року) Підприємство запрошено на їх розгляд у приміщення податкового органу на 08.08.2017 року.

На підставі Акту, відповідачем прийняті та направлені на адресу Підприємства податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, які оскарженні останнім в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС від 27.10.2017 року № 24389/6/99-99-11-01-01-25 скарга Підприємства частково задоволена, зокрема: скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 у частині завищення витрат та податкового кредиту із придбання алюмінієвого профілю у ТОВ «Алва Союз» та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

16.11.2017 року на підставі Акту та вищевказаного рішення ДФС, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг)» на загальну суму 4011417,50 грн. та № НОМЕР_2, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 3623322,75 грн.

Підприємство, вважаючи вказані рішення протиправними, оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацом 3 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 рік видано наказ № 1900 від 05.04.2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємства код 24441045 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів з 20.04.2017 року. Наказ та повідомлення від 05.04.2017 року надіслано на адресу платника податків та отримано останнім 14.04.2017 (а.с.12), що ним не заперечується.

Також з наданих до суду письмових доказів судом встановлено, що листами від 20.04.2017 року Підприємство повідомило податковий орган про те, що згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 року (справа № 201/3999/7) старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Соборному районі вилучено первинні документи, про що складено Протокол обшуку від 23.03.2017 року.

Про вказані вище обставини позивач повідомив уповноважених осіб відповідача, які 20.04.2017 прибули для проведення документальної перевірки, про що відображено в акті «Про неможливість проведення перевірки ПНВП «Стіл Груп».

Відповідно до п.44.5 ст.44 ПК у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з п.85.9 ст.85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

На виконання вимог вищевказаних норм права, наказом відповідача від 21.04.2017 року № 2228-п перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємства до дати отримання копій або забезпечення доступу до вилучених документів позивача.

В подальшому, проведення перевірки поновлено з 29.05.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.05.2017 року № 2766-п та термін проведення перевірки продовжено з 13.06.2017 року по 19.06.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.06.2017 року № 3010-п.

За таких обставин, податковим органом не порушено порядок та строки проведення перевірки, а тому доводи Підприємства в цій частині суд вважає необґрунтованими.

При цьому, не врахування податковим органом приписів п.86.7 ст. 86 ПК України в частині надіслання позивачу повідомлення про розгляд його заперечень за 04 календарні дні (до дня їх розгляду), а не робочі, не може бути підставою для скасування наслідків проведеної перевірки та винесеними за її результатами рішення.

Щодо суті виявлених перевіркою правопорушень суд зазначає таке.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема: на формування податкового кредиту та валових витрат.

Натомість судом, на підставі досліджених письмових доказів, долучених до матеріалів справи встановлено, що фактично, підставою для нарахування позивачу оскаржених зобов’язань слугували посилання посадових осіб відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів Підприємства, які, на їх (посадових осіб відповідача) думку не здійснювали господарську діяльність, а функціонували лише для формування необґрунтованої податкової вигоди для «покупців».

В той же час судом, з аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, встановлено, зокрема таке.

Приватне науково-виробниче підприємство «Стіл-груп» є виробничим підприємством із основним видом діяльності - виробництво алюмінію сплаву із брухту алюмінію (КВЕД 24.42).

Так, у періоді, що перевірявся, Підприємство мало взаємовідносини, зокрема: з ТОВ «Боба-2013», ТОВ «Агатоптторг», ТОВ «Прайм Воркс Інкорпорейтед», ТОВ «ОСОБА_9, ТОВ «Еліта ОСОБА_10», ТОВ «Екопродторг Груп», ТОВ «Горсан», ТОВ «Дженерал Фінанс», ТОВ «Де-Юре ОСОБА_10», ТОВ «Паблік ОСОБА_11», ТОВ «Мастер ОСОБА_6», ТОВ «Сумипромальянс», ТОВ «Промбіржа» та ТОВ «ОСОБА_12 Плюс».

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2013 року між Підприємством (покупець) та ТОВ «Боба-2013» (продавець) укладено договір поставки, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві алюмінієвий кутик (т.1, а.с. 197-197 зворотня).

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товаро – транспортними накладними складеними за кожною партією товару, копії яких залучені до матеріалів справи (т.1, а.с.198-216).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується виписками рахунку (т.1, а.с.217-219). Придбаний у ТОВ «Боба-2013» товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Дівілон», НВА «Спецмет», ТОВ «Спецмет», ТОВ «Сервіс ОСОБА_6», ПП «Нафтомаш», ТОВ «Укрливо».

Податковий орган ставить під сумнів «реальність» вищевказаних господарських операцій, про що зазначено на сторінці 10 Акту у зв’язку з отриманням податкової інформації, що вказує на відсутність у ТОВ «Боба-2013» необхідних складських та трудових ресурсів, а також посилається на матеріали кримінального провадження № 32014120010000102, в межах розслідування якого встановлено, що ТОВ «Боба-2013» входило до складу конвертаційного центру, а його засновник та директор в період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року – ОСОБА_4 повідомила, що зареєструвала вказане Товариство за винагороду від третіх осіб.

Проте, такі твердження відповідача на увагу не заслуговують, оскільки вищевказані господарські операції відбувались у період лютий-березень 2014 року, тобто у період, коли керівником вищевказаного контрагента була інша особа, зокрема – ОСОБА_13 (т.1., а.с.220-222). Безпідставними суд вважає також посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боба-2013», оскільки такі обставини засвідчують лише факт неможливості проведення звірки контрагентів позивача. Більш того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 804/16727/14 (набрала законної сили) визнано протиправними дії інспекції за складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боба-2013» від 21.08.2014 року. Також не заслуговують на увагу посилання осіб, що здійснювали перевірку на те, що податкові накладі по вищевказаним операціям не зареєстровані в ЄДРПН, оскільки як вже зазначено вище судом, господарські операції відбувались у період лютий-березень 2014 року, тобто у період, коли норми ПК України не передбачали обов’язок платника податку реєструвати у ЄДРПН податкові накладні з сумою ПДВ менше десяти тисяч гривень.

Крім того, Підприємство (покупець) з ТОВ «Агатоптторг» (постачальник) протягом періоду, який перевірявся (травень-червень 2014 року) мало взаємовідносини щодо придбання товару (алюмінієвий сплав АК5М2) на підставі договору поставки від 05.05.2014 року № 05/05/1.

Ставлячи під сумнів «реальність» виконання умов договору податковий орган посилається на податкову інформацію від 16.01.2015 року № 59/08-27-22-01/38910671 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агатоптторг» (отриману від Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) та зазначає про відсутність останнього за місцезнаходженням та неподання ним податкової звітності.

Судом такі твердження до уваги не беруться, оскільки порушення контрагентом своїх податкових зобов’язань тягне настання правових наслідків саме до останнього та не свідчить про одержання позивачем податкової вигоди. Більш того, долученим до матеріалів справи Актом перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агатоптторг» не перевірялися відносини з Підприємством.

Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства (т.1, а.с.225-247). Подальша реалізація придбаного ТМЦ відбувалась на адресу «покупців», зокрема: ТОВ «Укрливо» та НВА «Спецмет».

Також, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Прайм Воркс Інкорпорейтед» (покупець) укладено договір поставки товарів від 02.06.2014 року № 02/06/2 (т.1, а.с.253, т.2, а.с. 2-3), відповідно до умов якого покупцем отримано алюмінієвий сплав АК5М2 та алюмінієвий прокат.

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товарно – транспортними накладними складеними за кожною партією товару, копії яких залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.4-78).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 17-18 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбані ТМЦ реалізовані на адресу ТОВ «Нікопольський ливарно-механічний завод», ТОВ «Укрлитво» та ПП «Нафтомаш».

Посилання відповідача на «безтоварність» вищевказаних господарських операцій у зв’язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Прайм Воркс Інкорпорейтед» через відсутність останнього за місцезнаходженням судом не приймаються, оскільки такі обставини не містять об’єктивних та підтверджуючих даних про порушення позивачем податкового законодавства, а лише ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагента позивача.

Також, між Підприємством (покупець) та ТОВ «Еліта ОСОБА_10» (постачальник) укладено договір поставки від 16.10.2014 року № 16/10/1, відповідно до умов якого покупцем отримано алюмінієвий сплав АК12, алюмінієвий профіль та алюмінієвий лист (т.2, а.с.84-85).

На виконання умов договору між сторонами договору складено податкові та видаткові накладні, а також товарно – транспортні накладні за кожною партією товару, копії яких долучені до матеріалів справи (т.2, а.с.86-142).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 29 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрливо», ТОВ «Крокус», ПП «Проміндустрія» та ПрАТ «Дніпромліт».

Посилання відповідача на податкову інформацію від 06.01.2015 року № 5/22-04/38873347 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліта ОСОБА_10» та як наслідок неможливість останнім здійснення господарських операцій судом відхиляється, оскільки, як вже зазначено судом вище, такі обставини засвідчують лише факт неможливості проведення звірки контрагентів позивача та не можуть бути підставою для висновку про нездійснення спірних операцій з позивачем.

Окрім цього, 27.02.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Екопродторг Груп» (постачальник) укладено договір поставки № 27/02/1, відповідно до умов якого покупцем отримано алюмінієвий сплав АК12 та алюмінієвий сплав АК5М2 (т.11, а.с.181-182)

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товарно – траспортними накладними складеними за кожною партією товару, копії яких залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.148-198).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 39-40 Акту та не заперечується відповідачем. Надані позивачем документи свідчать, що придбаний товар в подальшому реалізовано на адресу ТОВ «Укрлитво», ТОВ «Рівнепобутприлад», ТОВ «Крокус», ТОВ «Фірма Хлібпром», ПрАТ «Дніпромліт» та ПП «Нафтомаш».

Податковий орган ставить під сумнів «реальність» вищевказаних господарських операцій, про що зазначено на стор. 10 Акту, посилаючись при цьому на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року у справі № 335/13457/16к, в якому суд ухвалив визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України.

Однак, і ці твердження на переконання суду є необґрунтованими, оскільки визнана вироком суду винною особа, не є посадовою особою ТОВ «Екопродторг Груп» та жодних договорів про поставку товару від його імені з Підприємством не укладала. Більш того, з вказаного вироку вбачається, що у зв’язку з повним визнанням вини обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, окрім допиту обвинуваченого, тобто, зазначений вирок не містить будь-яких встановлених обставин, пов’язаних саме з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Судом також встановлено, що між Підприємством (покупець) та ТОВ «Горсан» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2015 року № 01/07/1, відповідно до умов якого покупцем отримано алюмінієвий сплав АК5М2, алюмінієвий кутик та алюмінієвий лист (т.11., а.с.175-176).

На виконання умов договору між сторонами договору складено податкові та видаткові накладні, а також товарно – транспортні накладні за кожною партією товару, копії яких долучені до матеріалів справи (т.2, а.с.205-237).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 45 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво», ТОВ «Рівнепобутприлад», ТОВ «Автокомпонент Плюс», ТОВ «Фірма Хлібпром», ТОВ «Укрлітпром», ТОВ «Чернівецький цегельний завод № 3» та КП «Трамвай».

Безпідставними вважає суд посилання податкового органу на вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року про визнання директора ТОВ «Горсан» винним у вчиненні злочинів передбачених за ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, оскільки вказаним вироком не досліджувалася та не надавалася оцінка господарським операція позивача та вказаного контрагента, а тому у відповідності до позиції Верховного Суду України від 11.04.2017 року, висловленої у справі № 826/18925/14, зазначене рішення Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, Підприємство (покупець) придбавало на протязі серпня 2015 року у ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ ФІНАНС» (постачальник) товар (алюмінієвий сплав АК5М2, алюмінієвий лист) на підставі договору поставки товарів від 01.07.2015 року № 01/07/1 (т.11, а.с.167-168).

Фактичне вчинення позивачем господарських операцій з постачання товару підтверджується виписаними ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ ФІНАНС» за фактом виконання договірних зобов’язань видатковими накладними та податковими накладними, а також товарно-транспортними накладними що засвідчують перевезення кожної партії товару (т.2, а.с.242-250, т.3, а.с.1-3). Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 45 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво» та ТОВ «Крокус».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано від ТОВ «Де-Юре ОСОБА_10» алюмінієвий сплав АК5М2, алюмінієвий профіль, алюмінієвий кутик та алюмінієву піраміду АВ87 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2015 року № 01/07/1, про що свідчать складені податкові та видаткові накладні, а також товарно – транспортні накладні за кожною партією товару, копії яких долучені до матеріалів справи (т.11, а.с.159-160, т.3, а.с.9-53). Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 51 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво» та ТОВ «Крокус», ТОВ «Рівнепобутприлад», ТОВ «Автокомпонент Плюс», ТОВ «Фірма Хлібпром», ПаАТ «Сталь» та ПП «Нафтомаш».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 року директор ТОВ «Де-Юре ОСОБА_10» ОСОБА_14 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 205 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Разом з цим, допитаний у залі судового засідання свідок ОСОБА_14 надав свідчення про «реальність» господарських операцій з позивачем, а також зазначив, що власноручно підписував вищевказані первинні документи бухгалтерського обліку.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Паблік ОСОБА_11» (продавець) протягом періоду, що перевірявся (вересень 2015 року) укладено договір купівлі-продажу від 07.09.2015 року № 01/07/1, відповідно до умов якого покупцем отримано алюмінієвий сплав АК5М2 та алюмінієвий профіль (т.11, а.с.153-154).

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товаро – транспортними накладними складеними за кожною партією товару, копії яких залучені до матеріалів справи (т.3, а.с.58-75). Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 54 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво» та ТОВ «Крокус».

Окрім цього, Підприємством отримано від ТОВ «Мастер ОСОБА_6» алюмінієвий сплав АК5М2, алюмінієвий лист, алюмінієвий профіль, алюмінієвий кутик, алюмінієвий дріт та фільтр алюмінієвий кісневий на підставі договору від 01.10.2015 року № 01/10/1, про що свідчать складені податкові та видаткові накладні, а також товарно – транспортні накладні за кожною партією товару, копії яких долучені до матеріалів справи (т.3, а.с.80-187). Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 58 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту, акти плавки та в подальшому товар реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво», ТОВ «Крокус», ТОВ «Рівнепобутприлад», ТОВ «Автокомпонент Плюс», ПАТ «Чернівецький кегельний завод № 3», КП «Трамвай», ТОВ НВТ «Дніпроенергомаш» та ПП «Нафтомаш».

При проведенні перевірки та в обґрунтування висновків про «безтоварність» вищевказаних господарських операцій посадові особи податкового органу використовували копію пояснень ОСОБА_5 (директор ТОВ «Мастер ОСОБА_6»), який заперечує свою участь у створенні вказаного Товариства.

Слід зазначити, що статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, під час розгляду справи представник відповідача так і не зміг пояснити суду за яких підстав та за яких обставин відібрані ці пояснення. Не зміг також надати суду відомості щодо кримінальних проваджень чи інших рішень суду стосовно зазначених фактів. Більш того, предметом вказаних пояснень були взаємовідносини ТОВ «Мастер ОСОБА_6» з ТОВ «Укравпостач», а не з позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2015 – березня 2016 року Підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Сумипромальянс» на підставі договорів поставки від 01.03.2016 року № 01/03/1, від 01.12.2015 року № 01/12/1, відповідно до умов яких позивачем придбано та алюмінієвий профіль, алюмінієвий сплав АК5М2, алюмінієвий кутик та алюмінієвий лист.

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також товаро – транспортними накладними, складеними за кожною партією товару, копії яких залучені до матеріалів справи (т.3, а.с.192-250, т.4, а.с. 1-28). Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 66-67 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту та в подальшому реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлитво», ТОВ «Крокус», ТОВ «Автокомпонент Плюс» та ПП «Нафтомаш».

В обґрунтування висновків про «безтоварність» вищевказаних господарських операцій відповідач посилається на довідку Державної прикордонної служби від 17.08.2017 року, згідно якої директор ТОВ «Сумипромальянс» періодично на тривалий час виїжджає за межі України.

Проте така довідка до уваги судом не приймається, оскільки перший виїзд вказаної особи датований 21.06.2016 року, тобто у період після здійснення вищевказаних господарських операцій з позивачем.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем отримано від ТОВ «Промбіржа» алюмінієвий профіль, алюмінієвий сплав АК5М2 та алюмінієвий сплав АК12 на підставі договорів від 01.09.2016 року № 01/09/1 та від 03.10.2016 року № 03/10/1, про що свідчать складені податкові накладні від 05.10.2016 року № 33 (розрахунок коригування від 09.10.2016 року № 2), від 09.10.2016 року № 56, від 12.10.2016 року № 60, від 13.10.2016 року № 62, від 13.10.2016 року № 63, від 17.10.2016 року № 64. Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 73 Акту та не заперечується відповідачем. На тій же сторінці вказані також казані товаро – транспортні накладні, що підтверджують перевезення придбаного товару.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту та в подальшому реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлітпром», ТОВ «Крокус», ТОВ «Автокомпонент Плюс» та ПП «Нафтомаш».

Крім того, Підприємство з ТОВ «ОСОБА_12 Плюс» (постачальник) протягом перевіряємого періоду (листопад 2016, грудень 2016) мало взаємовідносини з приводу придбання товару (алюмінієва цістерна, алюмінієвий профіль, алюмінієве вікно, голівка блоку циліндра, блок циліндру, алюмінієви апарати зв’язку (коробки), алюмінієвий сплав АК12ПЧ та інше) на підставі договору поставки від 01.11.2016 року № 01/11/1, про що свідчить відповідні документи бухгалтерського обліку (т.4, а.с.49-64).

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 76 Акту та не заперечується відповідачем.

Придбаний у вищевказаного постачальника товар використаний у власному виробничому процесі, про що свідчать складені акти розділки брухту та в подальшому реалізований на адресу контрагентів – покупців, зокрема: на адресу ТОВ «Укрлітпром», ТОВ «Крокус», ТОВ «Автокомпонент Плюс», ПП «Нафтомаш», ПрАТ «Сталь» та ТОВ «Промресурси».

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі № 804/5169/15, яка набрала законної сили, встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алва Союз» відбувся дійсний рух активів відповідно до договору поставки, укладеного між сторонами у серпні 2014 року. Також встановлено наявність зв’язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності позивача, а тому ці обставини не встановлюються судом при розгляді цієї справи.

Окрім цього суд зауважує, що у період, який перевірявся, діяльність Підприємства з виробництва алюмінієвого сплаву із брухту алюмінію підлягав ліцензуванню, а тому позивач повинен був дотримуватися ліцензійних умов, що, зокрема передбачає особливий порядок обліку сировини та готової продукції, а також наявність виробничих потужностей. При цьому, всі процеси при отриманні сировини (брухту), зокрема: процес сортування і виділення корисної маси брухту алюмінію; радіологічний та піротехнічний контроль; переробка сировини в сплав та інше, є складними та взаємопов’язаними, а тому не можуть бути формально задокументованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищенаведені господарські операції доводять реальну зміну економічного стану позивача та обґрунтовують його ділову мету, при цьому останнім до позовної заяви додано розрахунок позитивної різниці та таблиця руху товару, в якому детально описані процеси переробки придбаного товару і подальша його реалізація. Більш того, дата кожної поставки відповідає даті сортування і переробки брухту, у журналах плавки зазначені дати переплавки такого брухту, які в свою чергу відповідають датам значного використання електричної енергії. Тобто, з наданих позивачем до суду документів бухгалтерського обліку чітко прослідковується який брухт був перероблений та кому реалізований, при цьому абсолютно по всім зазначеним в Акті контрагентам різниця з нарахованого податку є позитивною, що не заперечується відповідачем.

Суд також зауважує, що у Акті перевірки фактично відсутній аналіз суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, а самі лише посилання контролюючого органу на відсутність в товаро - транспортних накладних інформації щодо пункту відвантаження не можуть безумовно свідчити про відсутність товарної операції та не є підставою для позбавлення платника податку права для формування податкового кредиту та валових витрат.

Тобто, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на «безтоварність» вищевказаних господарських операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів-постачальників та їх контрагентів по ланцюгу постачання, а також на матеріалах кримінального провадження № 32016040650000045 від 29.11.2016 року, порушеного за ч.3 ст.212, ч.5 ст.27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Більш того, допитаний в якості свідка старший слідчий Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_8 не надав суду відповідних пояснень та доказів, що в рамках вищевказаного кримінального провадження досліджувались питання податкової вигоди посадових осіб позивача у перелічених господарських відносин.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які на переконання суду є належними документами підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб’єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов’язань тощо).

Численні Рішення Європейського суду з прав людини містять висновки про необхідність здійснення податкового контролю за діяльністю контрагента-постачальника, стягнення з нього належних платежів та штрафних санкцій, що не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Рішення по справі «ОСОБА_10 Сепорт Сентре проти Болгарії», заява № 6689/03). Покладання на позивача відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб'єктами господарювання та посилання контролюючого органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару у зв'язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим "розривом" ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок "підміни" товару, протирічить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленого статтею 61 Конституції України. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутності у контрагентів позивача достатньої кількості кваліфікованих працівників та складських приміщень для надання послуг позивачу та/або неможливості проведення зустрічних звірок з ними.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту і валових витрат та як наслідок про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних грошових донарахувань, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені рішення - скасуванню.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 114521 грн. грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного науково-виробничого підприємства «Стіл-груп» (код ЄДРПОУ – 24441045, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам янське, вул. Спортнивна, 34/14, 51921) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 16.11.2017 року № НОМЕР_1, яким Приватному науково-виробничому підприємству «Стіл-груп» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг)» на загальну суму 4011417,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 16.11.2017 року № НОМЕР_2, яким Приватному науково-виробничому підприємству «Стіл-груп» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 3623322,75 грн.

Стягнути на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Стіл-груп» (код ЄДРПОУ – 24441045, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам янське, вул. Спортнивна, 34/14, 51921) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114521 грн. (сто чотирнадцять тисяч п ятсот двадцять одна гривня) 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 39394856, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, 49000).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03.05.2018 року.

Суддя ОСОБА_15