Постанова № 74221139, 18.05.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Справа № 924/21/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М. , суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Костюкович Д.К.

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 22.02.18р. суддею Крамаром С.І. у м.Хмельницькому, повний текст складено 26.02.18р. у справі № 924/21/18

за позовом Фізична особа-підприємець Костюкович Дмитро Карлович

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд"

про стягнення 50 412,35 грн., з яких: 44 899,00грн. - основного боргу, 5 513,35грн. - 3%річних

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП Костюкович Дмитро Карлович звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" про стягнення коштів в сумі 50412,35 грн. В обгрунтування вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору № 89 від 25.04.2013 р. на ведення цивільної справи в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2018 року у справі №924/21/18 (суддя Крамар С.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" на користь Фізичної особи-підприємця Костюковича Дмитра Карловича 44899,00 грн. основного боргу, 5513,35грн. 3% річних, 1600,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, натомість направив суду клопотання клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

Клопотання мотивоване тим, що генеральному директору товариства ОСОБА_4 потрібно бути присутнім 18.05.2018 року у Міністерстві оборони України.

Відповідно до ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зазначене клопотання колегією суддів відхилено з тих підстав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки явка учасників провадження у справі обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, всі учасники провадження у справі були завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення в письмовому вигляді, а тому колегія суддів вважає, що нез'явлення представника апелянта не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 кітня 2013 року між приватним юристом - ФОП Костюковичем Дмитром Карловичем (надалі - виконавець) та ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" (надалі - засновник) був укладений Договір № 89 на ведення цивільної справи (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, Виконавець - приватний юрист ФОП Костюкович Д.К. зобов'язався надати замовнику необхідну правову допомогу з підготовки позовних матеріалів і представництва інтересів замовника в суді у цивільній справі №2208/8182/12 за позовом замовника до ТОВ "МС Інвест", ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поставки партії товарів №25/11 від 25.11.20111 року, договору іпотеки і договору застави від 21.12.2011 року, а також визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса від 09.10.2012 року, а ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" зобов'язалось сприяти виконавцеві у здійсненні його функцій і оплачувати послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених даним договором.

За послуги з ведення справи замовник зобов'язався сплатити виконавцю винагороду в розмірі 8000 грн. (п.4.1 договору).

Згідно з п. 4.1.1. договору, у разі позитивного для замовника вирішення справи (задоволення позову) замовник додатково до суми, визначеної в п.4.1. даного договору сплачує виконавцеві винагороду (гонорар) за позитивне вирішення справи в розмірі, який в еквіваленті становить 8000 (вісім тисяч) доларів США. Гонорар підлягає сплаті замовником на користь виконавця в національній валюті України із врахуванням обмінного курсу НБУ станом на дату проведення розрахунків.

У відповідності до п. 4.3. договору, оплата послуг Виконавця проводиться Замовником готівкою, шляхом вручення відповідних грошових сум Виконавцеві або у безготівковому порядку у наступні строки: за п.4.1.1. договору - протягом 3 (трьох) днів з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

В силу п. 6.6 Договору, строк дії договору складає: з дня його підписання до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Як встановлено судами обох інстанцій, цивільну справу №2208/8182/12 вирішено на користь відповідача, про що свідчить рішення Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2013 року (а.с. 9-17).

Позитивне для замовника судове рішення набрало чинності 20 листопада 2013 року.

Відповідно до акту про надання юридичних послуг від 20.11.2013р. сторони підтвердили надання юридичних послуг замовнику виконавцем згідно договору №89 на ведення цивільної справи від 25.04.2013р. Акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Платіжним дорученням №596 від 02.01.2014 року відповідачем сплачено на користь фізичної особи - підприємця Костюковича Д.К. м. Кам'янець-Подільський 20000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року (2502 долара США згідно з курсом НБУ станом на дату платежу).

Платіжним дорученням №780 від 12.05.2014 року відповідачем сплачено 10000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року (862 долара США згідно з курсом НБУ станом на дату платежу).

Платіжним дорученням №1198 від 03.12.2014 року відповідачем сплачено 10000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року (658,5 долара США згідно з курсом НБУ станом на дату платежу).

18 вересня 2015 року сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, сторони зазначили про часткову сплату відповідачем станом на дату підписання акту суми гонорару у гривневому еквіваленті, що становить 4022,5 доларів США. Зазначили (п.5 акту), що залишок кредиторської заборгованості замовника з оплати передбаченого договором гонорару становить 3977,5 доларів США. (а.с. 24).

Окрім того, п. 6 вищевказаного акту зазначено, що сума кредиторської заборгованості замовника в розмірі 3977,5 доларів США підлягає сплаті замовником на користь виконавця у національній валюті України, виходячи із офіційного курсу НБУ, встановленого на датку фактичної сплати Замовником відповідного платежу.

В порядку мирного врегулювання питання погашення вищевказаної суми кредиторської заборгованості замовника сторони шляхом взаємних поступок дійшли згоди про наступне (п.7 акту звірки):

- замовник бере на себе безумовне зобов'язання сплатити на користь виконавця 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. у строк до 30 вересня 2015 року і 20000 (двадцять тисяч) грн. у строк до 10 жовтня 2015 року. У разі своєчасної сплати замовником вказаних платежів в повному розмірі, зобов'язання замовника щодо сплати зазначеної в п.6 даного акту суми кредиторської заборгованості вважатимуться припиненими за взаємною згодою сторін.

- у разі допущення замовником будь-якого порушення порядку сплати зазначених у даному пункті акту платежів, визначеного у п.6 даного акту сума кредиторської заборгованості Замовника підлягає обов'язковій та невідкладній сплаті замовником на користь виконавця у повному розмірі та в порядку, визначеному у п.6 даного акту.

Платіжним дорученням №1839 від 18.09.2015 року відповідачем сплачено 10000,00 грн. за послуги згідно акту звірки взаєморозрахунків від 18.09.2015 р.

Платіжним дорученням №1862 від 30.09.2015 року відповідачем сплачено 15000,00 грн. за послуги згідно акту звірки взаєморозрахунків від 18.09.2015 р.

Платіжним дорученням №1935 від 23.10.2015 року відповідачем сплачено 5000,00 грн. за послуги згідно акту звірки взаєморозрахунків від 18.09.2015 р.

Платіжним дорученням №2179 від 25.12.2015 року відповідачем сплачено 5000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року.

Платіжним дорученням №903 від 11.07.2017 року відповідачем сплачено 20000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року.

В зв'язку із неналежним виконанням умов договору на ведення цивільної справи №89 від 25.04.2013 року позивач звернувся до відповідача про стягнення 50412,35грн. заборгованості, а саме 44899,00грн., що станом на 28.12.2017р. еквівалентно 1606,5 доларів США, та 5513,35грн. - 3% річних.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в сумі 44899,00 грн., місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору №89 від 25 квітня 2013р. позивач надав відповідачу послуги по веденню цивільної справи, що підтверджується рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2013 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2013 року), а також актом надання юридичних послуг від 20 листопада 2013 року, згідно з яким позивач виконав свої зобов'язання, а для відповідача, відповідно до п. 4.1.1 договору, настав обов'язок сплатити гонорар в розмірі 8000 доларів США, що станом на 20.11.2013р. за курсом НБУ становив 64000,00грн.

Кінцевий строк проведення розрахунків, у відповідності до п.4.1.1. договору, сплив 23 листопада 2013 року, проте кошти сплачені не були.

Станом на дату подання позову відповідачем частково сплачено на користь позивача суму гонорару в наступному порядку:

- 02 січня 2014 року 20000 грн., що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 2502 долари США;

- 12 травня 2014 року 10000 грн., що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 862 долара США;

- 03 грудня 2014 року 10000 грн., що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 658,5 доларів США;

- 18 вересня 2015 року сторонами було оформлено Акт звірки взаєморозрахунків згідно з яким підтверджено суму кредиторської заборгованості Відповідача в розмірі 3977,5 доларів США;

- 18 вересня 2015 року 10000 грн. що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 463 долара США;

- 30 вересня 2015 року 15000 грн. що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 697 доларів США;

- 23 жовтня 2015 року 5000 грн. що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 224 долара США;

- 25 грудня 2015 року 5000 грн. що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 2018 доларів США;

- 11 липня 2017 року 20000 грн. що на дату платежу за курсом НБУ в еквіваленті становить 769 доларів США.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на дату подання даного позову відповідачем із належної до сплати суми гонорару загалом сплачено на користь позивача лише 6393,5 доларів США. Залишок заборгованості становить 1606,5 доларів США, що в еквіваленті станом на 28 грудня 2017 року складає 44899,00 гривень (1606,5 х 27,9484).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44899,00 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530,612 ЦК України.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, превіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача також 5513,35 грн. 3 % річних за весь період прострочення, а саме, з 25 листопада 2013 року по 28 грудня 2017 року погоджується з висновком суду першої інстанції, про їх задоволення в заявленій сумі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що наявність запису про іпотеку у Державному реєстрі не є доказом неналежного виконання зобов'язань за спірним договором, відтак доводи відповідача що зобов'язання за договором №89 від 25.04.2013 року на ведення цивільної справи позивачем виконані не в повному обсязі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. В силу п. 4.1.1 договору, сплата гонорару здійснюється відповідачем у випадку позитивного вирішенням спору у цивільній справі та не пов'язується з виконанням інших угод та підписанням відповідних бухгалтерських документів. Окрім того, судом враховується, що ОСОБА_4 є генеральним директором ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд". У відповідності до ст.92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами на могла не знати про такі обмеження.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 73, 74, 76-80, 91 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2018 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" від 16.03.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року у справі №924/21/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/21/18 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "23" травня 2018 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.