Постанова № 74221085, 24.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3107/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року

по справі №916/3107/17

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25) в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (65029, м. Одесса, вул. Коблевська, 11)

до відповідача ОСОБА_3 підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дон" (65039, м. Одесса, вул. Фонтанська дорога, буд 4, корпус А)

про стягнення 179 018,14 грн.,

суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М.

дата ухвалення рішення: 28.02.2018р.

повний текст рішення складений: 05.03.2018 р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.05.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача – ОСОБА_3 підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дон" (надалі – МП у формі ТОВ "Дон") суму збитків в розмірі 179 018,14 грн., стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області, правонаступником якої є Державна аудиторська служба України, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2013р. по 31.07.2015р., за результатами якої складено довідку від 27.10.2015р., що за укладеним з відповідачем договором про закупівлю робіт №60-4/3784-13 від 04.09.2013 року, встановлено безпідставне завищення вартості виконаних відповідачем робіт на загальну суму 179 018,14 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 179 018,14 грн., як збитки згідно ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2017 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження у справі №916/3107/17 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. справу №916/3107/17, враховуючи набрання чинності 15.12.2017 року Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, відповідно до ст.ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України, справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на раніше визначену дату.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року у задоволенні клопотання позивача, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України про залучення ОСОБА_2 офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України до участі у справі №916/3107/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача було відмовлено.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд у задоволені заявленого позову відмовити в повному обсязі з підстав його необґрунтованості та зазначив, що умови договору ним виконано в повному обсязі, а оформлені належним чином акти виконаних робіт, які підписані всіма сторонами правочину є доказом того, що позиція позивача є хибною та не відповідає вимогам ГК України та ЦК України. Окремо відповідач звернув увагу суду на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено.

У судовому засіданні 28.02.2018р. представниками сторін надано до суду клопотання, відповідно до якого останні просили суд розпочати розгляд справи по суті на підставі ч.6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що під час підготовчого засідання були вирішені всі питання, визначені в ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2018 року, підготовче провадження у справі № 916/3107/17 було закрито та розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання 28.02.2018 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволені позову в Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відмовлено.

Рішення мотивовано посиланням на ст.ст. 11, 509, 599, 627, 628, 629, 651, 837, 843, 854 ЦК України, ст. ст. 175, 180 ГК України, ст.ст. 73, 74,77, 79 ГПК України.

Суд дійшов висновку, що господарські зобов’язання, які виникли між сторонами на підставі Договору №60-4/3784-13 від 04.09.2013р. були виконані сторонами належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а посилання позивача на висновки проведеної ревізії, як на підставу для задоволення позовних вимог, не приймаються до уваги, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Також судом зазначено, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка потрібна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права із невідповідністю висновків обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2018р., ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «ДОН» завдані збитки на суму 179 018,14 грн. та судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення ст. 193 ГК України, п.2.1 та п.6.3.1. укладеному між сторонами Договору від 04.09.2013р. №60-4/3784-13 та п.п. 3.1.10, 3.2.1., 3.3.9. Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених Наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 через невідповідність фактично виконаних робіт (відповідно до виконавчої схеми) обсягам, які включені до акту ф.КБ-2в, за рахунок подвійного врахування робіт з перекладання кабелів та з випробування електричної міцності ізоляції призвело до завищення вартості виконаних Малим підприємством у формі ТОВ «ДОН» робіт з капітального ремонту кабельної лінії зв’язку на суму 179 018,14 грн. та матеріальної шкоди (збитків) ОСОБА_2 на відповідну суму.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив в залучені до участі у справі ОСОБА_2 офісу Держаудитслужби, адже саме цим контролюючим органом встановлено завищення ТОВ «ДОН» вартості виконаних робіт за Договором на суму 179 018,14 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державному підприємству на вказану суму.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/3107/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2018р. призначено справу №916/3107/17 до розгляду на 26.04.2018р. о 11:00 год. У зв’язку з відпусткою судді учасника колегії ОСОБА_4, судове засідання 26.04.2018р. у справі №916/3107/17 не відбулось, про що складено Довідку від 26.04.2018 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2018р. повідомлено сторони, що розгляд справи №916/3107/17 відбудеться 24.05.2018р. об 10.30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДОН» просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2018р. без змін, а скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що позивачем при розгляді справи не було обґрунтовано доведено наявності в діях відповідача всіх необхідних елементів цивільного правопорушення і самого факту правопорушення і заподіяння збитків, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Натомість відповідачем було доведено відсутність у своїх діях складу цивільного правопорушення та факт належного та повного виконання своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, та (або) відзиві на неї.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення присутнього представника позивача, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 04.09.2013р. між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та МП у формі ТОВ "Дон" (виконавець) укладено договір про закупівлю робіт №60-4/3784-13 (надалі – договір), згідно умов якого виконавець зобов’язується виконати роботи, зазначені в Дефектному акті, а замовник – прийняти і оплатити такі роботи.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування робіт: Роботи з капітального ремонту кабельної лінії зв’язку КЛЗ (ПЕО-ЮУ АЕС ПС Коментернове НУП 4/1(ОМЕМ, інв. №13309).

Положеннями п. 1.5 договору зазначено, що сторони домовились, що уповноваженим представником замовника, відповідальним за оформлення документації (актів, довідок, тощо) за цим договором є відокремлений підрозділ замовника: відокремлений підрозділ „Одеські магістральні електричні мережі” державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”, який у розумінні договору є одержувачем виконаних робіт та здійснює безпосередній контроль за станом виконання договору з правом підписання накладних, надання зауважень та пропозицій, що є обов’язковим для виконання виконавцем, та уповноважений деталізувати, уточнювати та доповнювати, якщо в цьому виникне необхідність, зміст документів, які регламентують виконання сторонами обов’язків за договором, не змінюючи умов договору та наслідків невиконання цих умов.

Пунктом 1.6 договору визначено, що контроль за виконанням договірних зобов’язань за цим договором від замовника покладається на СЗДТУ (в частині оформлення документації, актів виконаних робіт, перевірки проектно-кошторисної документації) та відділ модернізації і реконструкції енергооб’єктів (в частині перевірки кошторисної документації) управління ОСОБА_2

У відповідності до п. 2.1 договору виконавець повинен виконати роботи з додержанням вимог актів цивільного законодавства України, що регламентують питання, які відносяться до предмету цього договору та умов зазначених в дефектному акті.

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 договору, ціна цього договору становить 922 280,40 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 153 713,40 грн. Ціна визначена на підставі договірної ціни (додаток 2 до договору), погодженої виконавцем і замовником у встановленому порядку, та кошторисної документації (додаток 3 до договору).

У відповідності до п.п. 5.3.4 договору, замовник протягом 5-ти днів з дня отримання акту приймання виконаних робіт зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Умовами п.п. 6.1.3 договору встановлено обов’язок замовника прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт та підписати акт виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідку (форма КБ-3) за умовами належного виконання такої роботи виконавцем протягом 5-ти робочих днів з дати одержання названого акта від виконавця.

Положеннями п.п. 6.3.1 договору передбачено обов’язок виконавця забезпечити виконання робіт відповідно до дефектного акту, кошторисної документації, у строки згідно плана-графіку.

У відповідності до п. 10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення.

На виконання умов договору відповідач виконав роботи, які відображені в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013р., акті №1 приймання виконаних робіт за листопад 2013 р., розрахунку загальновиробничих витрат до акту кб-2 за листопад 2013р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., розрахунку загальновиробничих витрат за грудень 2013р., підсумковою відомістю ресурсів.

Позивачем акти виконаних робіт були підписані без зауважень.

Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача у період з 01.07.2013р. по 31.07.2015р., за результатами якої складено довідку від 27.10.2015р., в якій вказано про невідповідність фактично виконаних робіт відповідачем обсягам, які включені до актів за формою КБ-2в, за рахунок подвійного врахування робіт з перекладання кабелів та з випробування електричної міцності ізоляції, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 179 018,14 грн., та матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.

Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- посилання позивача на висновки проведеної ревізії, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати;

- позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка потрібна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків;

- з матеріалів справи не вбачається факту понесення реальних збитків та фактів невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Вищевикладені висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується.

З урахуванням принципу змагальності, згідно з яким сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, у справі, що розглядається, позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови, зокрема: факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. У свою чергу, якщо кредитором порушення зобов'язання доведено, вина боржника у порушенні презюмується, і в такому разі останній має довести відсутність своєї вини (ч. 2 ст. 614 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, наполягає, що відповідач порушив ст. 193 ГК України, п.п. 2.1, п.6.3.1. укладеному між сторонами Договору від 04.09.2013р. №60-4/3784-13 та п.п. 3.1.10, 3.2.1., 3.3.9. Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених Наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 через невідповідність фактично виконаних робіт (відповідно до виконавчої схеми) обсягам, які включені до акту ф.КБ-2в, за рахунок подвійного врахування робіт з перекладання кабелів та з випробування електричної міцності ізоляції призвело до завищення вартості виконаних Малим підприємством у формі ТОВ «ДОН» робіт з капітального ремонту кабельної лінії зв’язку на суму 179 018,14 грн. та матеріальної шкоди (збитків) ОСОБА_2 на відповідну суму.

Враховуючи те, що суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено, як факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, так і те, що стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 179 018,14 грн. є збитками, тобто, не доведено усіх необхідних елементів складу господарського правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.

При цьому стягнення збитків за порушення договірних зобов’язань здійснюється в порядку ст. 623 Цивільного кодексу України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається факту понесення реальних збитків та фактів невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення були досліджені всі фактичні обставини справи у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та надана їм належна правова оцінка.

З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією судів відхиляються, адже як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду - позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка потрібна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

На підставі викладеного, рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2018р. у справі №916/3107/17 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 270, 275, 276, 281, 282, 283,284 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "ОСОБА_2 електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2018р. у справі №916/3107/17 – без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.05.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Судді К.В. Богатир

ОСОБА_4