Постанова № 74221014, 22.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа№ 04/01/5026/1089/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Берегової Н.М.:

за участю представників сторін:

Приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів - 1" Шморгун Р.М. довіреність № б/н від 07.04.18

Арбітражний керуючий Носань Н.С. довіреність № посвідчення 1879 від 19.12.17

Приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів - 1" Дейнеко П.В. довіреність № б/н від 29.12.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018

за заявою ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С. від 08.12.2017 № 02-03/463 про визнання недійсним договору поставки від 14.12.2012 № 14/12, укладеного між боржником та Приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів - 1" та застосування наслідків недійсності правочину

у справі № 04/01/5026/1089/2011 (Хабазня Ю.А.)

за заявою ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол"

до боржника, приватного підприємства "Під ключ",

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011 задоволено повністю заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., від 08.12.2017 №02-03/463; визнано недійсним договір від 14.12.2012 № 14/12, укладений між Приватним підприємством "Під ключ" та Приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" про поставку товару /щебеня гранітного/; cтягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" (м. Київ, вул. Пшенична, буд.2, ідентифікаційний код 21517799) на користь приватного підприємства "Під ключ" (м. Монастирище, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 33020013) щебінь гранітний фракції 5х20 в кількості 17497,94 т та щебінь гранітний фракції 5х10 в кількості 41,52 т, разом вартістю 2 522 388,08 грн., інше.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1" 27.03.2018 (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 26/03 від 26.03.2018, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2018 по справі № 04/01/5026/1089/2011, якою задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С. від 08.12.2017 № 02-03/463; постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви про визнання недійсним договору поставки № 14/12 від 14.12.2012 укладеного між ПП "Під ключ" та ПрАТ "Завод будівельних виробів-1", та відмовити повністю в застосуванні наслідків недійсності правочину; зупинити виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для об'єктивного розгляду справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального права, порушенням норм процессуального права тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що ТОВ "ЕНЕРГІЯ", як єдиний засновник ПП "ПІД КЛЮЧ", надало погодження відносно договору поставки щебеню гранітного фракцією 5*10; що згідно п.1.1 договору поставки № 14/12 від 14.12.2012 ПП "ПІД КЛЮЧ", як постачальник, зобов'язувалось виготовляти та поставляти щебінь гранітний фракцією 5*20, при цьому воно не мало права і можливості для його виготовляння; що ліквідатор звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору поставки за межами встановленого законом строку позовної давності; що оскаржуваний договір поставки не потребує надання розпорядником майна дозволу керівнику боржника на його укладення, так як ціна його була менше 1% балансової вартості активів боржника та у ПП "ПІД КЛЮЧ" взагалі не було відвантаженого щебеню; що надані ПП "ПІД КЛЮЧ" копії видаткових накладних на відвантаження щебеню не є доказами того що він відвантажувався саме по договору поставки № 14/12 від 14.12.2012; ліквідатором не надано доказів придбання боржником реалізованого щебеню; судом стягнуто з скаржника щебінь гранітний фракції 5*10, який не був предметом оспарюваного договору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Сотніков С.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (ненадання доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі) та надано заявнику строк на усунення недоліків.

25.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" (на виконання вимог ухвали від 11.04.2018) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2018, здійсненому у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у справі № 04/01/5026/1089/2011 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Дикунська С.Я., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.05.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

21.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Приватного підприємства "Під ключ" надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1", відповідно до якого просить суд залишити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.3018 по справі № 04/01/5026/1089/2011 без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" без задоволення.

В судовому засіданні 22.05.2018 представники Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримали, просили скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 по справі № 04/01/5026/1089/2011, якою задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., від 08.12.2017 № 02-03/463; постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви про визнання недійсним договору поставки № 14/12 від 14.12.2012, укладеного між ПП "Під ключ" та ПРАТ "Завод будівельних виробів-1", та відмовити повністю в застосуванні наслідків недійсності правочину.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Носань Н.С. заперечувала проти вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1", просила суд залишити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 по справі № 04/01/5026/1089/2011 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Завод будівельних виробів - 1" без задоволення.

В судовому засіданні 22.05.2018, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку скаржника, арбітражного керуючого, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" не підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

При вирішенні поданої на розгляд заяви місцевим судом обґрунтовано застосовані положення: Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992р. №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013р., далі - Закон-2343) і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011р. №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон-4212).

Провадження у справі про банкрутство ПП "Під ключ" було порушено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2011р.

28.11.2012 ухвалою суду усунуто від виконання обов'язків арбітражного керуючого Тарасова С.О., призначено на посаду арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2012 за №14/12 боржник (ПП "Під ключ") та приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1" уклали договір поставки (договір №14/12, а.с.63-65 т.47), на виконання умов якого боржником було поставлено товар (щебінь гранітний фракції 5х20 в кількості 17497,94т та щебінь гранітний фракції 5х10 в кількості 41,52т) на суму 2522388,08 грн. (в тому числі ПДВ 420398 грн.), що підтверджується: податковою накладною № 1 від 14.12.2012 та видатковою накладною № РН-0062 від 14.12.2012 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною № 7 від 27.12.2012 та видатковою накладною №РН-000065 від 27.12.2012 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною №1 від 10.01.2013 та видатковою накладною №РН-0000001 від 10.01.2013 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною №5 від 30.01.2013 та видатковою накладною №РН0000003 від 30.01.2013 на суму 337415,18 грн.; податковою накладною №1 від 06.02.2013 та видатковою накладною №РН-0000005 від 06.02.2013 на суму 297540,17 грн.; податковою накладною №10 від 28.02.2013 та видатковою накладною №РН-0000009 від 28.02.2013 на суму 297540,17 грн.; податковою накладною №16 від 30.04.2013 та видатковою накладною №РН-0000020 від 30.04.2013 на суму 6554,00 грн.; податковою накладною №3 від 21.06.2013 та видатковою накладною №РН-0000022 від 21.06.2013 на суму 76098,94 грн.; податковою накладною №6 від 30.06.2013 та видатковою накладною №РН-0000025 від 30.06.2013 на суму 96715,06 грн.; податковою накладною №1 від 08.07.2013 та видатковою накладною №РН-0000026 від 08.07.2013 на суму 16147,21 грн.; податковою накладною №2 від 08.07.2013 та видатковою накладною №РН-0000027 від 08.07.2013 на суму 14923,40 грн.; податковою накладною №8 від 18.07.2013 та видатковою накладною №РН-0000028 від 18.07.2013 на суму 15581,71 грн.; податковою накладною №10 від 23.07.2013 та видатковою накладною №РН-0000029 від 23.07.2013 на суму 10399,40 грн.; податковою накладною №13 від 29.07.2013 та видатковою накладною №РН-0000032 від 29.07.2013 на суму 20946,68 грн.; податковою накладною №9 від 28.08.2013 та видатковою накладною №РН-0000036 від 28.08.2013 на суму 8423,12 грн.; податковою накладною №10 від 28.08.2013 та видатковою накладною №РН-0000037 від 28.08.2013 на суму 89650,64 грн.; податковою накладною №13 від 30.08.2013 та видатковою накладною №РН-0000041 від 30.08.2013 на суму 100050,06 грн.; податковою накладною №1 від 16.09.2013 та видатковою накладною №РН-0000042 від 04.09.2013 на суму 90335,05 грн.; податковою накладною №4 від 19.09.2013 та видатковою накладною №РН-0000044 від 19.09.2013 на суму 88351,44 грн.; податковою накладною №8 від 30.09.2013 та видатковою накладною №РН-0000046 від 30.09.2013 на суму 61790,34 грн. (а.с.74-93 т.47).

Згідно з п.7.1, п.7.2 договору №14/12 розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку на умовах післясплати. Покупець (ПрАТ "Завод будівельних виробів-1") здійснює оплату кожної поставленої партії товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (ПП "Під ключ"). Обов'язок покупця з оплати товару вважається виконаним належним чином з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" оплату товару в установлений п.7.1 договору №14/12 строк не здійснив.

Згідно з балансом ПП "Під ключ" за 2012 рік балансова вартість активів підприємства становила 133823,9 тис. грн. (тобто 1% від цієї суми становить 1338,23 грн., а.с.223 т.47).

01.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" укладено договір №2/03-ВВ про відступлення права вимоги, згідно з яким ПП "Під ключ" передало частину своїх вимог до ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" за договором №14/12 на суму 1528880,86 грн. Вимоги були передані за поставкою, яка відбувалась у період з 14.12.2012 по 06.02.2013 за видатковими накладними №РН-0062 від 14.12.2012, №РН-000065 від 27.12.2012, №РН-0000001 від 10.01.2013, №РН0000003 від 30.01.2013, №РН-0000005 від 06.02.2013. Відповідно до п.2.1 договору №2/03-ВВ новий кредитор, ТОВ "БК "Стромат", за відступлення права вимоги зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора, ПП "Під ключ", грошові кошти в розмірі 1528880,86 грн. Однак, кошти у визначений п.2.2 договору строк 31.12.2013 на банківський рахунок ПП "Під ключ" (боржника) не надійшли.

22.04.2013 невстановлена особа викрала з автомобіля марки “Нісан”, д.н.з. НОМЕР_1, , який перебував по вул.Артема, 103, у м. Києві, документи ПП "Під ключ". За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.357 КК України, що підтверджується повідомленням від 07.08.2013 про початок досудового розслідування.

27.06.2013 між ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" та ПП "Під ключ" було укладено угоду про залік взаємних вимог (а.с.6-7 т.37), згідно з якою сторони, "маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, прийшли до згоди про зарахування таких взаємних однорідних вимог, що випливають "з договору на виконання підрядних робіт від 01.02.2013 №01/02/13, за яким ПП "Під ключ" є боржником, а ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" є кредитором за виконані підрядні роботи всього у сумі 1754544,63 грн., та договору відступлення права вимоги від 01.03.2013 №2/03-ВВ, за яким ПП "Під ключ" є кредитором, а ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" є боржником по виконанню грошових зобов'язань по сплаті на користь ПП "Під ключ" ціни права вимоги всього у сумі 1528880,86 грн. Розмір взаємних вимог, які погашаються за вищезазначеними договорами становить 1528880,86 грн. Згідно з п.3 вказаної угоди про залік зобов'язання ПП "Під ключ" перед ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" в частині часткової сплати грошових коштів за виконані підрядні роботи за договором на виконання підрядних робіт від 01.02.2013 №01/02/13 всього у сумі 1528880,86 грн., вважаються виконаними. Зобов'язання ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" перед ПП "Під ключ" в частині сплати на користь ПП "Під ключ" ціни права вимоги за договором відступлення права вимоги від 01.03.2013 №2/03-ВВ всього у сумі 1528880,86 грн., вважаються виконаними.

19.03.2015 ухвалою суду припинено процедуру розпорядження майном та повноваження керівника боржника і розпорядника майна боржника Новосельцева В.П., введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Ковезу А.І.

Виконуючи обов'язки керуючого санацією боржника арбітражний керуючий Ковеза А.І. звертався до колишнього керівника боржника з вимогами № 127/15 та № 132/15 від 16.04.2015 про передачу йому документів банкрута, однак, вимоги повернені поштою у зв'язку з неотриманням адресатом; що зборами кредиторів (протокол від 03.09.2015) більшістю голосів прийнято рішення "не схвалювати план санації ПП "Під ключ" та повернути його на доопрацювання; що ухвалою суду від 16.10.2015, з врахуванням закінчення строків, установлених ухвалою від 19.03.2015 для підготовки і подання плану санації, призначено судове засідання та зобов'язано керуючого санацією, арбітражного керуючого Ковезу А.І. подати до суду план санації з рішенням зборів кредиторів про його затвердження, однак останній у судове засідання не з'явився і документів, витребуваних ухвалою або будь-якої іншої інформації (в тому числі про проведення зборів кредиторів, про затвердження чи не затвердження плану санації), до дня судового засідання не надіслав.

Враховуючи, що з часу прийняття ухвали суду від 19.03.2015 про ведення процедури санації боржника пройшло більше шести місяців, що схваленого зборами кредиторів плану санації суду не було подано, 12.11.2015 постановою суду припинено процедуру санації, визнано боржника банкрутом, припинено повноваження арбітражного керуючого Ковези А.І., однак виконання обов'язків ліквідатора банкрута покладено на останнього (за відсутності у суду можливості покласти виконання обов'язків на іншу особу) та обмежено його повноваження забороною розпоряджатися у будь-який спосіб належним боржнику майном (в тому числі й коштами на рахунках боржника) на час до призначення в установленому порядку нового ліквідатора банкрута.

Із 03.12.2015 по 15.07.2016 справа з усіма матеріалами перебувала у судах апеляційної і касаційної інстанції у зв'язку з оскарженням судових рішень від 12.11.2015.

23.08.2016 ухвалою суду ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А.,

14.12.2016 ліквідатором банкрута отримані документи від Уманської ОДПІ про правовідносини між ПП "Під ключ", ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" та ТОВ "БК "Стромат".

На виконання ухвали суду від 23.03.2017 у цій справі арбітражним керуючим Новосельцевим В.П., який виконував повноваження розпорядника майна боржника у період з 28.11.2012 по 19.03.2015, надано суду лист від 07.04.2017 №02/1278, згідно з яким згоди керівнику боржника на укладення договору №14/12 (чи й будь-яких інших договорів) він не надавав (т.41 а.с.109, а.с.31 виділених зі справи матеріалів оскарження ухвали суду від 11.04.2017).

Ухвалою суду від 30.11.2017 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Н.С.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017) визнано недійсним угоду про залік взаємних вимог від 27.06.2013, укладену між ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" та ПП "Під ключ".

Ухвалою суду від 11.04.2017 визнано недійсним договір від 01.03.2013 №2/03-ВВ, укладений між ТОВ "Будівельна компанія "Стромат", ПП "Під ключ" та ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" про уступку права вимоги на суму 1528880,86 грн. на користь ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" за договором від 14.12.2012 №14/12.

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., подано заяву від 08.12.2017 №02-03/463 з вимогами: визнати недійсним договір поставки від 14.12.2012 №14/12, укладений між приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" (далі - договір №14/12); застосувати наслідки недійсності правочину і зобов'язати приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1" повернути приватному підприємству "Під ключ" щебінь гранітний фракції 5х20 мм в кількості 17497,94 т та щебінь гранітний фракції 5х10 мм на загальну суму 2522388,08 грн..

Заяву було мотивовано тим, що:

договір №14/12 підписано особою, яка не має достатнього обсягу цивільної дієздатності, оскільки директор ПП "Під ключ" (боржника), Василевський П.Ю., згідно з діючим Статутом боржника не мав повноважень на укладання договору на відчуження активів на суму більше статутного фонду (який складає 100 грн.) без рішення засновників, що рішення засновниками із зазначеного питання не приймалось і що відповідно до ч.2 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України вказані обставини є підставою для визнання договору №14/12 недійсним;

у порушення вимог ч.8 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі - Закон-2343) договір №14/12 укладено без погодження з розпорядником майна боржника;

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, що згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон-4212) є підставою для визнання такого правочину недійсним;

ціна реалізації боржником щебеню ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" була нижчою за ціну придбання. У зв'язку з цим Житомирською ОДПІ боржнику додатково донараховано податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 371622,82 грн., що є прямими збитками підприємства від виконання договору №14/12.

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами у цій справі є як підстави, передбачені цивільним законодавством так і підстави визначені ст.20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ч.1 ст.207 Господарського кодексу України визначено що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 23.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника та накладено арешт на усе майно боржника. Однак, всупереч накладеному ухвалою суду арешту на майно боржника його було передано ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" чим порушено ч.1 ст.12 Закону-2343 (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.2.4, п.3.3 Статуту: для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску засновників створено статутний капітал в розмірі 100 грн.; директор не має права без попереднього погодження з засновниками укладати будь-які договори на суму, що перевищує розмір статутного капіталу.

Враховуючи, що в цілому за договором №14/12 товар поставлено суму 2522388,08 грн., що за кожною окремою поставкою сума поставки складає 6554,00 - 337415,18 грн., що рішення засновників на погодження поставки як за договором №14/12 в цілому так і за кожною окремою поставкою відсутні, директором перевищено свої повноваження при вчиненні дій з передачі щебеню (чим порушено ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.13 ст.13 Закону-2343 керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Згідно з балансами ПП "Під ключ": за 2012 рік балансова вартість активів підприємства становила 133823,9 тис. грн. (тобто 1% від цієї суми становить 1338,23 грн.); за І півріччя 2013 року балансова вартість активів підприємства становила 139784,2 тис. грн. (тобто 1% від цієї суми становить 1397,84 грн.)

Згідно з договором №14/12 товар передано на суму 2522388,08, яка є більшою ніж 1% від балансової вартості активів підприємства.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції договір №14/12 укладено з порушенням абз.4 ч.13 ст.13 Закону-2343 (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом установлено ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з пунктами 5, 7 і 11 Пленуму Верховного Суду України від 05.11.2009 №9: відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

Боржником заявлено вимогу застосувати правові наслідки визнання недійсним договору №14/12 і зобов'язати ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" повернути приватному підприємству "Під ключ" щебінь гранітний фракції 5х20 мм в кількості 17497,94 т та щебінь гранітний фракції 5х10 мм на загальну суму 2522388,08 грн..

Оскільки судом установлено, що боржник на виконання договору №14/12 поставив ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" щебінь гранітний фракції 5х20 в кількості 17497,94т та щебінь гранітний фракції 5х10 в кількості 41,52т, на загальну суму 2522388,08 грн. останні підлягають поверненню боржнику.

При цьому суд зазначає, що у ході розгляду справи ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" не вказано на обставини відсутності у нього отриманого за договором №14/12 щебеню і не надано доказів його відсутності, тому він підлягає поверненню в натурі.

Боржником заявлено вимогу "зобов'язати повернути" боржнику майно. Тобто наслідком задоволення вимоги боржник вбачає передачу йому майна. Разом з тим, словосполучення "зобов'язати повернути" у ході виконання судового рішення з таким формулюванням буде витлумачено ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" чи державним виконавцем як "обов'язок вчинити дії", а не "обов'язок передати майно". Тому з метою упередження різного тлумачення прийнятого судом рішення у ході його виконання, суд вважає за необхідне застосувати більш точне формулювання задоволення вимоги: "стягнути майно на користь боржника", наслідком виконання якого є примусова передача майна боржнику.

Оскільки боржник на виконання договору №14/12 нічого не отримав, то й підстав покладати на нього обов'язок повернути ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" отримане не має.

Що стосується питання про строк позовної давності то суд погоджується з доводами ліквідатора банкрута про наявність підстав для його поновлення, однак виходить з того, що строк позовної давності не пропущено.

Так, договір №14/12 укладено 14.12.2012, отже трирічний строк за ним спливає 14.12.2015. Разом з тим, строк позовної давності спливає за кожною поставкою окремо і спливає він (за першою поставкою) починаючи з 14.12.2015. Однак, боржника визнано банкрутом 12.11.2015 і з цього моменту розгляд справи про банкрутство здійснюється за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закону-4212). При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону-2343, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. Відповідно до ч.3 ст.19 Закону-4212 зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію. Отже перебіг строку позовної давності для подання заяви про визнання договору №14/12 недійсним зупинився до моменту його закінчення.

Суд відхиляє доводи ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" що згідно п.1.1 договору поставки № 14/12 від 14.12.2012 ПП "ПІД КЛЮЧ" як постачальник, зобов'язувалось виготовляти та поставляти щебінь гранітний фракцією 5*20, при цьому воно не мало права і можливості для його виготовлення.

У договорі №14/12 дійсно вказується на те, що боржник (постачальник) зобов'язується "виготовляти" товар, однак виготовлення товару не є предметом договору №14/12. Правовідносини, які виникли на підставі договору №14/12, не регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції". Боржник не виступає повіреним у цих правовідносинах. Отже, підстав досліджувати ці обставини у суду немає і вони не мають значення для вирішення спору, оскільки вони не можуть підтвердити факти виробництва та/або факти поставки щебеню, оскільки є доказами наявності права на здійснення певної діяльності (ймовірності вчинення дій), а не доказами фактичних дій (поставки). Крім того, ліквідатор банкрута не заперечує обставину про те, що він не є виробником щебеню і повідомляє, що згідно з даними руху коштів на рахунках боржника щебінь було придбано боржником у інших осіб і надалі поставлено ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" за заниженою ціною, у зв'язку з чим Житомирською ОДПІ донараховано боржнику податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 371622,82 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що видаткові накладні від 14.12.2012 №РН-0062, від 30.04.2013 №РН-0000020 та від 21.06.2013 №РН-0000022 не стосуються договору №14/12 суд відхиляє, оскільки виписані боржником податкові накладні містять посилання на вказаний договір (і вони були прийняті ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" і поставлені у податковий кредит) та оскільки видаткова накладна №РН-0062 від 14.12.2012 була предметом договору про відступлення права вимоги від 01.03.2013 №2/03-ВВ, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1", тобто на час його укладення ця обставина ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" була оцінена навпаки - поставка визнана такою, що здійснена у межах договору №14/12. Дві інші накладні є аналогічними.

Доказами поставки товару є видаткові накладні, а не лист Житомирської ОДПІ від 07.03.2014 №6670/7/22-02.

Якщо із "змісту договору №14/12 можна зробити висновок про те, що точно планувалось здійснити поставку однієї тони щебеню вартістю 145 грн.", то навіть і в цьому випадку він укладений з порушенням Статуту ПП "Під ключ".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду який законно задовольнив заяву боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С. від 08.12.2017р. №02-03/463 та визнав недійсним договір відступлення права вимоги №14/12 від 14.12.2012р., укладеного між ПП "Під ключ" та ПАТ "Завод будівельних виробів-1" і обґрунтовано відхилив заяву ПАТ "Завод будівельних виробів-1" про застосування строків позовної давності,оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України та ч. 3 ст. 19 Закону в даному випадку перебіг строку позовної давності зупиняється, а тому він не збіг. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" (м.Київ, вул. Пшенична, буд.2, ідентифікаційний код 21517799) на користь приватного підприємства "Під ключ" (м. Монастирище, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 33020013) щебінь гранітний фракції 5х20 в кількості 17497,94т та щебінь гранітний фракції 5х10 в кількості 41,52т, разом вартістю 2522388,08 грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" (м.Київ, вул. Пшенична, буд.2, ідентифікаційний код 21517799) на користь приватного підприємства "Під ключ" (м. Монастирище, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 33020013) 3200 грн. (три тисячі двісті гривень) судового збору.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів - 1" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи №04/01/5026/1089/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.05.2018.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді С.Я. Дикунська

В.О. Пантелієнко