Рішення № 7422061, 22.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09 Справа № 16/250/09

За позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс”, м.Запоріжжя

про стягнення 52,21 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача – Надточій О.М. (дов.08/23 від 05.01.2009)

від відповідача - Михайленко О.А. (дов.5 від 27.04.2009)

СУТЬ СПОРУ:

          ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” заявлено позов про стягнення з ТОВ “Житлобуд-Сервіс” 611,57 грн., з яких 589,03 грн. –основний борг за спожитий газ, 15,55 грн. –пеня, 4,71 грн. –втрати від інфляції та 2,28 грн. –3% річних.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушене провадження у справі № 16/250/09 з призначенням судового засідання на 24.11.2009. Розгляд справи відкладався до 09.12.2009, до 22.12.2009, про що винесено ухвали. В засіданні 22.12.2009 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов заснований на ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та умовах договору на постачання та приймання природного газу від 29.12.2007 № 510. В позовній заяві позивач зазначив, що в липні –серпні 2009 року поставив відповідачу природний газ на суму 1177,12 грн., однак відповідач вартість отриманого газу сплатив лише частково, в сумі 588,09 грн. та має заборгованість в розмірі 589,03 грн. За період прострочення з 11.09.2009 до 27.10.2009 відповідно до умов договору та положень закону відповідачу нарахована пеня, яка склала 15,55 грн., 3% річних в сумі 2,28 грн. та 4,71 грн. втрат від інфляції.

Відповідач представив суду відзив на позов, де зазначив, що не має заборгованості в тій сумі, на яку пред’явлено позов, оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку його заборгованість складає 65,17 грн.

Поданою в засіданні 22.12.2009 завою позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до суми 0,42 грн., а також, збільшивши стягуваний період –з 11.09.2009 по 22.12.2009, збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення неустойки до суми 30,28 грн., в частині стягнення втрат від інфляції до суми 16,64 грн. та в частині стягнення трьох процентів річних до суми 4,45 грн.

Зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу позивач пояснив частковою сплатою заборгованості відповідачем, що підтвердив відповідним платіжними документами.

Вказана заява позивача відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на скрутне фінансове становище.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд знайшов підстави для задоволення позову.

           Встановлено, що 29.12.2007 між сторонами у даній справі було укладено договір № 501 на постачання та приймання природного газу (далі –Договір), за яким позивач –постачальник здійснював постачання природного газу відповідачу –споживачу для потреб населення.

Відповідно до п.3.3 Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до десятого числа місяця, наступного за звітним.

          Згідно з п.4.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу у термін, зазначений в п.3.3 Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

          За умовами Договору в редакції додаткової угоди від 20.12.2008 до нього строк дії Договору було встановлено до 31.12.2009.

          17.08.2009 сторони уклали угоду про розірвання Договору, якою визначили, що зобов’язання за Договором припиняються в частині постачання природного газу з 01.09.2009, а в частині проведення розрахунків за спожитий природний газ –до повного їх здійснення, але не пізніше 10.09.2009.

          Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Акти прийому-передачі природного газу від 31.07.2009 та від 31.08.2009, підписані сторонами, свідчать про те, що в липні-серпні 2009 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 2232,6 куб.м на суму 1177,12 грн.

          Відповідач до заявлення позову оплатив отриманий природний газ лише частково, в розмірі 588,09 грн., що підтверджено представленими платіжними документами, та мав заборгованість в сумі 589,03 грн.

          Після пред’явлення позову позивач погасив заборгованість на суму 588,61 грн. та на сьогоднішній день має заборгованість за основним зобов’язанням за Договором в розмірі 0,42 грн.

За прострочення виконання зобов’язань, згідно з п.4.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 11.09.2009 до 11.12.2009, розмір якої склав 30,28 грн.

Крім того, згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України позивач за той же період нарахував відповідачу 3% річних, що склало 4,45 грн., а також суму втрат від інфляційних процесів, що склало 16,64 грн.

Розрахунки заявлених до стягнення сум відповідають закону, умовам Договору та угоди про його розірвання та визнані судом обґрунтованими.

          Відповідач доказів сплати заявлених до стягнення сум не надав.

          За таких обставин суд знаходить позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

          Викладені у відзиві заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги.

          Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що встановлена Договором ціна на газ змінюється за рішенням компетентних державних органів України і у випадку змін ціни на газ, норм його витрат та порядку розрахунків, ці зміни є обов’язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.

          Розрахунок вартості спожитого газу здійснений позивачем вірно, виходячи з того, що в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача Постановою КМУ від 08.06.1996 норма споживання природного газу встановлена у 18,3 куб.м, а відповідач у стягуваний період відносився саме до такої категорії, про що свідчать представлені суду акти про відсутність гарячого водопостачання .

          Крім того, самим відповідачем підписані акти прийому-передачі природного газу, які підтверджують споживання газу визначеної позивачем вартості.

          П.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Враховуючи пояснення відповідача щодо його фінансового становища, погіршеного внаслідок невнесенням відповідних платежів населенням, враховуючи майже повне погашення заборгованості відповідачем, а також розмір заборгованості на цей час та розмір нарахованої пені, суд знаходить за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до суми 1,00 грн.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі в розмірі 338,00 грн. (102 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити.

          Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача –ТОВ “Житлобуд-Сервіс” до суми 1 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” (69050, м.Запоріжжя, вул.Космічна, 119, код ЄДРПОУ 32474505) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) 00 грн. 42 коп. основного боргу, 1 грн. 00 коп. пені, 16грн. 64 коп. втрат від інфляції, 4 грн. 45 коп. –3% річних та 338 грн. 00 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.          

Суддя Р.Ніколаєнко