Рішення № 74220314, 16.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/830/18За позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"

про визнання індосаменту недійсним

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Бузина Н.В. (адвокат);

від відповідача - Лисенко В.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, у якому Позивач просить суд визнати індосамент, вчинений від імені Українського кредитного банку Головою правління ОСОБА_4 на векселі №853534565677 вартістю 1000000 грн., випущеному ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" 05.04.2000 недійсним. Вимоги позову мотивовані тим, що на думку Позивача підпис було вчинено не ОСОБА_4, та подальшого схвалення вчиненої не уповноваженої особою дії (індосаменту) не було.

Відповідач позов не визнав, пославшись у відзиві на те, що Позивач ухиляється від оплати за вказаним векселем, заборгованість по якому була стягнута судом у межах справи № 904/8712/17, та Відповідач є законним векселедержателем, доказів на спростування чого Позивачем надано не було, як і не надано доказів невідповідності підпису ОСОБА_4 на спірному векселі.

Третя особа в письмових поясненнях по справі зауважила, що судами вже надавалася оцінка правовідносин між сторонами щодо наявності у Відповідача права вимоги за векселем та Позивачем не доведено недійсності вчиненого на ньому індосаменту. У поданому до суду клопотанні від 10.04.2018 Третя особа просила розглядати справу за відсутності її представника.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні, а відтак судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи, встановлених ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 04.05.2000 між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Третя особа, та Позивачем, Договору № Т-116/052000 останній передав Третій особі за відповідним актом шість простих векселів номінальною вартістю 6000000 грн. з такими реквізитами: №№ 853534565674-853534565679; вид векселів - прості; номінальна сума - 1000000 грн., всього 6000000 грн., дата складання векселя - 04.05.2000, строк платежу по векселю - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015; платник по векселю - Позивач.

Як зазначив Позивач, 26.02.2015 на його адресу надійшов лист від Відповідача з пропозицією оплатити прості векселі до 12:00 години 18.02.2015, у тому числі і вексель №853534565677, на звороті якого Третьою особою було проставлено банковий індосамент на пред'явника - "без обороту на мене", який підписаний головою правління ОСОБА_4, головним бухгалтером та скріплений печаткою банку.

Недійсність вчиненого індосаменту Позивач обґрунтовував тим, що останній здійснений особою, яка не мала достатніх для цього повноважень, оскільки при порівнянні підпису голови правління Українського кредитного банку ОСОБА_4 на індосаменті векселя №853534565677 та підписів ОСОБА_4 на Договорі від 04.05.2000 № Т-116/052000 й акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, останні суттєво відрізняються.

За приписами ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією Ліги Націй від 07.06.1930, до якої Україна приєдналась 06.07.1999, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" визначено, що при вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

Відтак, оскільки до індосаменту векселя №853534565677 включено застереження "без обороту на мене", індосант (Третя особа) звільнила себе від відповідальності за платіж по векселю, а новий векселедержатель (Відповідач) погодився прийняти вексель за наявності такого застереження.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

У той же час, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 у справі № 904/8712/17 за спірним векселем №853534565677 з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь НАК "Нафтогаз України" була стягнута заборгованість у розмірі 1000000 грн. та відсотки у розмірі шести в сумі 156 821,92 грн.

При цьому, як встановлено судом під час розгляду указаної справи, на підставі укладеного 24.04.2000 між Відповідачем та Третьою особою Договору № Т-102/042000, відповідно до п. 1 якого сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, Відповідачу було передано згідно з п. 57-62 додатку № 1 до Договору простий вексель № 853534565677, що оформлено актом приймання-передачі.

Наведені обставини не підлягають доказуванню, згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Таким чином, судом при розгляді справи № 904/8712/17 досліджувалася правомірність пред'явлення Відповідачем, якого визнано законним векселедержателем, спірного векселя Позивачу, у зв'язку з неоплатою якого з Позивача було стягнуто за вказаним судовим рішенням заборгованість. Наведеним спростовуються твердження Позивача про відсутність правових підстав у Відповідача для пред'явлення векселя.

Одночасно, розглядаючи спір щодо визнання недійсними угод, суд має встановити наявність обставин, що згідно зі ст. 215 ЦК України обумовлюють недійсність правочинів, до яких відносяться також вексельні правочини.

В обґрунтування недійсності вчиненого на векселі індосаменту Позивач послався на його вчинення особою, що не мала достатніх повноважень, оскільки підпис голови правління Українського кредитного банку ОСОБА_4 на вказаному векселі відрізняється від підпису на Договорі від 04.05.2000 № Т-116/052000.

Однак, суд зазначає, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та кожна сторона, згідно з ч. 3 ст. 73 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 ГПК України).

Усупереч наведеним вище нормам, Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо вчинення індосаменту іншою, аніж ОСОБА_4, особою, яка не мала відповідних повноважень. При цьому, у межах розгляду даної справи та справи № 904/8712/17 у задоволенні клопотань Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи було відмовлено з підстав відсутності заперечень Третьої особи щодо вчинення спірного індосаменту уповноваженою нею особою, а також взагалі недоцільності її проведення, оскільки особа, підпис якої мав би досліджуватися, є померлою.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення. При розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відтак, за відсутності доведеності Позивачем вчинення спірного індосаменту на векселі № 853534565677 особою, що не мала відповідних повноважень, а також беручи до уваги наступне схвалення вказаного правочину Третьою особою шляхом його передання Відповідачу на підставі укладеного між ними Договору № Т-102/042000 на здійснення обміну рівноцінними цінними паперами, та стягнення з Позивача за судовим рішенням у справі № 904/8712/17 заборгованості за таким векселем, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.

Крім того, у межах справи № 904/8712/17 судом досліджувалося дотримання порядку вчинення індосаменту на векселі № 853534565677, що було однією з позовних вимог, за наслідками розгляду якої в задоволенні позову в цій частині було відмовлено.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2018

Суддя Сташків Р.Б.