Рішення № 7422014, 21.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.09 Справа № 18/292/09

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, буд. 6А, кв. 13)

до відповідача: казенного підприємства “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)

про стягнення 600563,80 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко О.В., довіреність № 7 від 24.03.2009 р.;

від відповідача: Дерев’ятко О.В., довіреність № 21 від 03.03.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.11.2009 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” з позовною заявою до відповідача –казенного підприємства “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” про стягнення 577 827,15 грн., а саме: 533171,99 грн. –основного боргу, 30301,54 грн. –пені, 4632,59 грн. –3 % річних та 9721,03 грн. –втрат від інфляції, на підставі –договорів поставки: за № 19/337 від 18.08.2008 р.; за № 11/297 від 06.07.2008 р.; за № 09/279 від 17.06.2008 р.; за № 258 від 27.08.2009 р.; ст.ст. 16, 509, 526, 530, 536, 549-552, 612, 622, 623, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 20, 193, 198, 216-217, 230, 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 27.11.2009 року порушено провадження у справі № 18/292/09, судове засідання призначено на 16.12.2009 р.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2009 р. надав відзив на позов. Відповідач частково визнав суму боргу, надав контррозрахунок пені, 3 % річних та втрат від інфляції, в задоволенні вказаних вимог, просив суд частково відмовити. Також просив суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 6 місяців, починаючи з січня 2010 р., вказав, що стягнення із відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій, разом з наявністю великого обсягу кредиторської заборгованості, що підтверджується бухгалтерською довідкою, та відсутністю прибутку від господарської діяльності, ускладнить виконання відповідачем обов’язків щодо сплати податків, внесків та інших обов’язкових платежів.

Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 21.12.2009 р.

У судовому засіданні 21.12.2009 р. представник позивача надав доповнення до позовної заяви, яким збільшив суму позовних вимог, просив суд стягнути із відповідача 533171,99 грн. основного боргу, 40836,40 грн. пені, 19894,57 грн. втрат від інфляції, 6660,84 грн. 3 % річних; надав детальний, обґрунтований розрахунок суми збільшених позовних вимог. Вказане доповнення відповідало приписам ст. 22 ГПК України, не суперечило чинному законодавству України, не порушувало будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, було прийняте судом до розгляду. Судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача щодо зменшення суми пені та розстрочки виконання рішення суду. Було зауважено, що звіт відповідача про фінансові результати за 1 півріччя 2009 року є проміжним і не може бути врахований як виняткова обставина для зменшення розміру неустойки і розстрочення виконання рішення суду, оскільки позов поданий до відповідача у 4 кварталі 2009 р., а вказаний звіт відповідача не враховує фінансові операції відповідача, які відбулися у другому півріччі 2009 р. та вплинули на його фінансовий стан. Позивач так само здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку на власний ризик, також має збитки, які за 9 місяців 2009 р. складають 203,2 тис. грн.., згідно Декларації з податку на прибуток підприємства. Відвантаживши відповідачу продукцію, позивач був вимушений сплатити значні суми податків до бюджету, а відсутність своєчасної оплати цієї продукції, призвела до вимивання оборотних коштів позивача і до не можливості розрахуватися із своїми контрагентами за іншими договорами. Позивач вважав, що задоволення клопотань відповідача призведе до подальшого руйнування його підприємства.

21.12.2009 р. розгляд справи закінчений, за згодою представників позивача і відповідача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справу розглянуто без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

І) 18.08.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (надалі – позивач та постачальник) та казенне підприємство “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (надалі –відповідач та покупець) уклали договір поставки № 19/337 (надалі –договір № 19/337).

Згідно із п. 1.1. договору № 19/337 позивач взяв на себе зобов’язання здійснити поставку і передати відповідачу вапно комове опалене, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до вказаного договору і є його невід’ємною частиною, а відповідач –прийняти товар і оплатити позивачу його вартість у строки та порядку, передбаченими договором. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Вартість договору визначається специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору № 19/337 (п. 5.1.) та складає 174 689,22 грн., згідно додаткової угоди № 8 від 02.02.2009 р.

Сторони обумовили, що вартість договору коригується відповідно до положень законів та нормативних актів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Відповідач здійснює оплату вартості товару на умовах 100 % оплати замовленої партії товару протягом 15 банківських днів після поставки товару. Датою поставки товару є дата видаткової накладної позивача, або складання акту вхідного контролю відповідачем (п.п. 5.2., 5.3. договору № 19/337).

Позивач, згідно умов договору № 19/337, поставив відповідачу товар –вапно, на загальну суму 174689,22 грн., що підтверджується: видатковою накладною РН-0000011 від 12.02.2009 р.; видатковою накладною РН-0000012 від 13.02.2009 р.; видатковою накладною РН-0000014 від 05.03.2009 р.; видатковою накладною РН-0000015 від 10.03.2009 р. та видатковою накладною РН-0000020 від 01.04.2009 р.

Відповідач вартість отриманого товару, згідно договору № 19/337, оплатив частково в сумі 37625,93грн., на час розгляду справи судом, борг за товар становить 137 063,29 грн.

ІІ) 06.07.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (надалі – позивач та постачальник) та казенне підприємство “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (надалі –відповідач та покупець) уклали договір поставки № 11/297 (надалі –договір № 11/297).

Згідно із п. 1.1. договору № 11/297 позивач взяв на себе зобов’язання здійснити поставку і передати відповідачу вугілля кам’яне, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до вказаного договору і є його невід’ємною частиною, а відповідач –прийняти товар і оплатити позивачу його вартість у строки та порядку, передбаченими договором. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Вартість договору визначається специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору № 11/297 (п. 6.1.) та складає 2771406,37 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 26.06.2009 та специфікації № 3.

Сторони обумовили, що вартість договору коригується відповідно до положень законів та нормативних актів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Відповідач гарантовано здійснює оплату вартості товару на умовах 100 % оплати замовлення партії товару протягом 15 банківських днів після поставки товару. Датою поставки товару є дата на видаткової накладної позивача. Датою поставки товару є дата видаткової накладної позивача, або складання акту вхідного контролю відповідачем (п.п. 6.2.- 6.4. договору № 11/297).

Позивач, згідно умов договору № 11/297, поставив відповідачу товар –вугілля кам’яне, на загальну суму 148203,90 грн., що підтверджується: видатковою накладною РН-0000149 від 07.09.2009 р.; видатковою накладною РН-0000168 від 14.09.2009 р.

Відповідач вартість отриманого товару, згідно договору № 11/297, оплатив частково в сумі 76347,20 грн., на час розгляду справи судом, борг за товар становить 71856,70 грн.

ІІІ) 17.06.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (надалі – позивач та постачальник) та казенне підприємство “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (надалі –відповідач та покупець) уклали договір поставки № 09/279 (надалі –договір № 09/279).

Згідно із п. 1.1. договору № 09/279 позивач взяв на себе зобов’язання здійснити поставку і передати відповідачу сіль куховарську харчову і сіль куховарську для промислового споживання (натрій хлористий), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до вказаного договору і є його невід’ємною частиною, а відповідач –прийняти товар і оплатити позивачу його вартість у строки та порядку, передбаченими договором. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Вартість договору визначається специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору № 09/279 (п. 6.1.) та складає 1622400,00 грн., згідно додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 р. та специфікації № 2.

Сторони обумовили, що вартість договору коригується відповідно до положень законів та нормативних актів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Відповідач здійснює оплату вартості товару на умовах 100 % оплати замовленої партії товару протягом 15 банківських днів після поставки товару (пп. 6.2., 6.3. договору №09/279).

Позивач, згідно умов договору № 09/279, поставив відповідачу товар –сіль куховарську харчову і сіль куховарську для промислового споживання (натрій хлористий), на загальну суму 114751,20 грн., що підтверджується: видатковою накладною РН-0000033 від 20.05.2009 р.; видатковою накладною РН-0000044 від 09.06.2009 р.; видатковою накладною РН-0000045 від 17.06.2009 р.; видатковою накладною РН-0000047 від 10.07.2009 р.

Відповідач вартість отриманого товару, згідно договору № 09/279, не оплатив взагалі, на час розгляду справи судом, борг за товар становить 114751,20 грн.

ІV) 27.08.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (надалі – позивач та постачальник) та казенне підприємство “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (надалі –відповідач та покупець) уклали договір поставки № 258 (надалі –договір № 258).

Згідно із п.п. 1.1., 1.2. договору № 258 позивач взяв на себе зобов’язання поставити і передати відповідачу у зумовлені строки сіль кухонну харчову і сіль кухонну для промислового споживання, а відповідач –прийняти цей товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму, в порядку, встановленому договором. Загальна кількість, асортимент, номенклатура товару зазначені в специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору..

Вартість договору визначається специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору № 258 (п. 7.1.) та складає 1636100,00 грн., згідно специфікації № 1.

Пунктом 7.3. договору поставки № 258, визначено, що відповідач здійснює оплату вартості товару на умовах 100 % оплати замовленої партії товару протягом 30 банківських днів після складання акту вхідного контролю.

Позивач, згідно умов договору № 258, поставив відповідачу товар –сіль кухонну харчову і сіль кухонну для промислового споживання, на загальну суму 210886,20 грн., що підтверджується: відповідними видатковими накладними та актами вхідного контролю (АВК): АВК від 28.08.2009 р. по 1 вагону кожний, накладна № РН-138 від 31.08.2009 р.; АВК від 28.08.2009 р. 1 вагон, накладна № РН-139 від 31.08.2009 р.; АВК від 18.09.2009 р. і АВК від 19.09.2009 р. по 1 вагону кожний акт, накладна № РН-196 від 21.09.2009 р.; АВК від 18.09.2009 р., АВК від 19.09.2009 р. і АВК від 2009.2009 р. по 1 вагону кожний акт, накладна № РН-197 від 21.09.2009 р.; АВК від 26.09.2009 р. 1 вагон, накладна № РН-229 від 28.09.2009 р.; АВК від 22.09.2009 р. та АВК від 24.09.2009 р. по 1 вагону кожний, накладна № РН-230 від 28.09.2009 р.; АВК від 19.09.2009 р. 1 вагон, накладна № РН-250 від 02.10.2009 р.

Відповідач вартість отриманого товару, згідно договору № 258, оплатив частково, в сумі 1385,40 грн., на час розгляду справи судом, борг за товар становить 209500,80 грн.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за договорами поставки: за № 19/337 від 18.08.2008 р.; за № 11/297 від 06.07.2008 р.; за № 09/279 від 17.06.2008 р. складає 533 171,99 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки сторін станом на 01.12.2009 р.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 533 171,99 грн. основного боргу, за договорами поставки: за № 19/337 від 18.08.2008 р.; за № 11/297 від 06.07.2008 р.; за № 09/279 від 17.06.2008 р., за № 258 від 27.08.2009 р., обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України ...

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом чотирьох зобов’язань, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково …

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 533171,99 грн. основного боргу за договорами поставки: за № 19/337 від 18.08.2008 р. (у сумі 137063,29 грн.); за № 11/297 від 06.07.2008 р. (у сумі 71856,70 грн.); за № 09/279 від 17.06.2008 р. (у сумі 114751,20 грн.), за № 258 від 27.08.2009 р. (у сумі 209 500,80 грн.).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 40836,40 грн. –пені: (згідно доповнення до позовної заяви), за договором поставки № 19/337 від 18.08.2008 р. пеня складає 19879,54 грн. за період часу з 06.03.2009 р. по 23.10.2009 р.; за договором №11/297 від 06.07.2008 р. пеня складає 3507,00 грн. за період часу з 29.09.2009 р. по 21.12.2009 р.; за договором поставки № 09/279 від 17.06.2008 р. пеня складає 10933,15 грн. за період часу з 11.06.2009 р. по 21.12.2009 р.; за договором поставки № 258 від 27.08.2009р. пеня складає 6516,71 грн. за період часу з 10.10.2009 р. по 21.12.2009 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У договорах № 19/337 від 18.08.2008 р., № 11/297 від 06.07.2008 р. та № 09/279 від 17.06.2008 р. відповідальність сторін, у вигляді сплати пені, за порушення строків оплати товару, передбачена у пунктах 7.2.; у договорі поставки № 258 від 27.08.2009 р. у п. 5.2. розділу 5 договору, якими сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач позивачу сплачує пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення .

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На думку суду, обґрунтованою є вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 40753,89 грн. пені. В задоволенні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача 82,51грн. пені суд відмовляє, у зв’язку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача:

- 3% річних у сумі 6660,84 грн.: за договором № 19/337 3 % річних складають 3596,92 грн. за період часу з 06.03.2009 р. по 21.12.2009 р.; за договором № 11/297 3 % річних складають 513,21 грн. за період часу з 29.09.2009 р. по 21.12.2009 р.; за договором № 09/279 3 % річних складають 1597,04 грн. за період часу з 11.06.2009 р. по 21.12.2009р.; за договором № 258 3 % річних складають 953,67 грн. за період часу з 10.10.2009 р. по 21.12.2009 р.;

- втрати від інфляції у сумі 19 894,57 грн.: за договором № 19/337 втрати від інфляції складають 10163,21 грн. за період часу з 06.03.2009 р. по листопад 2009 р.; за договором № 11/297 втрати від інфляції складають 2187,08 грн. за період часу з вересня 2009 р. по листопад 2009 р.; за договором № 09/279 втрати від інфляції складають 3844,16 грн. за період часу з 11.06.2009 р. по листопад 2009 р.; за договором № 258 втрати від інфляції складають 3700,12 грн. за період часу з жовтня 2009 р. по листопад 2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних суд вважає вірним, вимогу про стягнення 6660,84 грн. 3% річних з відповідача задовольняє.

Вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково, оскільки обґрунтованою є нарахована сума втрат від інфляції, яка становить 17650,00 грн. Таким чином, в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 2244,57 грн. суд відмовляє, у зв’язку з необґрунтованістю нарахування цієї суми.

Що стосується клопотань відповідача про розстрочення виконання рішення рівними частинами на 6 місяців, починаючи із 01.01.2010 р. та зменшення розміру пені, то суд зазначає: згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому, судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін ...

Пункт 6 статті 83 ГПК України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суд не вважає за необхідне використати своє право на зменшення суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, та не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду з мотивів, наведених відповідачем у своїх клопотаннях, оскільки розмір пені не є надмірно великим у порівняні із збитками позивача, а спосіб і порядок виконання рішення суду, відповідають загальним засадам цивільного і господарського судочинства України.

Отже, в цілому, позов задовольняється частково, а судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з казенного підприємства “Запорізькій титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18; код ЄДРПОУ 00194731, п/рах. № 26005976712532 в ЗФ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ідея, технологія, реалізація. Інвентор” (69059, м.Запоріжжя, вул. Магара, буд. 6А, кв. 13; код ЄДРПОУ 13611410; р/р № 26006202310001 в ЗРУ КБ “Приватбанк” в м. Запоріжжя, МФО 313399) 533 171 (п’ятсот тридцять три тисячі сто сімдесят одну) грн. 99 коп. основного боргу; 40 753 (сорок тисяч сімсот п’ятдесят три) грн. 89 коп. пені, 6 660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 84 коп. 3 % річних, 17 650 сімнадцять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. втрат від інфляції, 5 982 (п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 37 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28.12.2009 р.