Постанова № 7421976, 09.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-45953/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Бредун М.В.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авантаж"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Авантаж" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002802301/0/1754, № 0002802301/0/1755, №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення № 0002802301/0/1754 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74406 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 37203 грн., винесено відповідачем на підставі висновку перевірки про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за виконання інформаційно-маркетингових, бухгалтерських послуг та юридичних послуг, отриманих від ПП ОСОБА_1, разом з тим, правомірність формування складу валових витрат позивача підтверджено первинними документами (актами виконаних робіт, податковими накладними), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а аналіз підприємницької діяльності позивача, яким постійно виконуються значні обсяги робіт, свідчить, про те, що консультаційно-юридичні та бухгалтерські послуги були пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Зазначав, що податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43595 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 21797 грн., на підставі порушення позивачем пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із не підтвердженням виконання робіт ПП ОСОБА_1 з надання консультаційно-юридичних та бухгалтерських послуг та їх використання в господарській діяльності, не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання податкових накладних від ПП ОСОБА_1, які оформлені згідно вимог чинного законодавства та є доказом здійснення господарських операцій.

Вказував, що податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1026,82 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2053,64 грн., у зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем пп. г. п. 4.2.9., пп. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, пп. 9.10.2, 9.10.3. п. 9.10. ст. 9, пп. а п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є безпідставним. Висновок перевірки про те, що позивачем недоутримано податку з доходів в сумі 161,40 грн. під час сплати коштів суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 за двері, що здійснено поза межами його підприємницької діяльності, є нелогічним, оскільки ОСОБА_2 є самостійним платником податків, здійснює власну підприємницьку діяльність, за яку несе відповідальність, тому позивач не може розглядатися як його податковий агент. Твердження відповідача про те, що сума коштів, сплачена позивачем за послуги міжнародного роумінгу, а також вихідні дзвінки та SMS повідомлення за кордон, надані оператором стільникового (мобільного) зв'язку UMC, є додатковим благом для працівників, не відповідає дійсності, оскільки вказані послуги використовувалися виключно директором ПП «Авантаж» ОСОБА_3. в межах господарської діяльності підприємства. Встановлене перевіркою порушення у вигляді відсутності підтверджуючих документів до затверджених звітів про використання коштів, наданих під звіт працівникам для здійснення окремих цивільно-правових дій на користь підприємства, також не відповідає дійсності, оскільки у позивача наявні такі підтверджуючі документи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази про те, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою позивача встановлено факт віднесення ним до складу валових витрат вартості консультаційно-юридичних, бухгалтерських послуг, послуг по супроводу вантажу на загальну суму 217973 грн., які не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки наявні акти виконаних робіт не містять відомостей, які послуги були надані, з яких питань, письмові звіти про надані послуги відсутні, зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача не підтверджено. Тому перевіркою зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Перевіркою також встановлено, що суми ПДВ з вартості вказаних послуг, які не підтверджені документально, віднесено позивачем до податкового кредиту всупереч пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим перевіркою констатовано завищення позивачем податкового кредиту, та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 05.05.2009 року по 19.05.2009 року державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Авантаж» (код ЄДРПОУ 31327976) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року.

Перевірку здійснено на підставі наказу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2009 року № 1297 «Про проведення планових перевірок», направлення № 1256/001256.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2009 р. № 993/23-209/31327976, в якому відображено порушення позивачем:

-пп. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 74406 грн., у тому числі: за 4 квартал 2006 року в сумі 32319 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 5166 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 4605 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 10209 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 22107 грн.;

-пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43595 грн., в тому числі: за жовтень 2006 року 14650 грн., квітень 2007 року 1850 грн., травень 2007 року 1033 грн., червень 2007 року 800 грн., липень 2007 року 5101 грн., серпень 2007 року 800 грн., вересень 2007 року 880 грн., жовтень 2007 року 714 грн.

-абз. г. п.п. 4.2.9. п.4.2., п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.2., п.п. 9.10.3. п. 9.10., п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9, абз. а п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, що перевірявся, на суму 1026,82 грн., у тому числі за 2006 р. 18,57 грн., 2007 р. 758,37 грн., 2008 р. 249,88 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0002802301/0/1754 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111609 грн., у тому числі за основним платежем - 74406 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37203 грн.; податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65392 грн., в тому числі за основним платежем - 43595 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21797 грн.; податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 3086,46 грн., в тому числі за основним платежем - 1026,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2053,64 грн.

Позивач не згоден із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0002802301/0/1754 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111609 грн., у тому числі за основним платежем - 74406 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37203 грн., суд приходить до наступних висновків.

Об'єктом оподаткування згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вимоги наведених правових норм, наявність безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх розрахунковими, платіжними та іншими документами (в першу чергу первинними документами) є підставою для зменшення платником податків обєкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).

Перевіркою встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем у 4 кварталі 2006 року, 2007 році включено до складу валових витрат вартість консультаційно-юридичних та бухгалтерських послуг, послуг по супроводу вантажу, наданих ПП ОСОБА_1, в сумі 217973 грн., в тому числі за:

- 4 квартал 2006 року 141417 грн.;

- 1 квартал 2007 року 20666 грн.;

- 2 квартал 2007 року 18417 грн.;

- 3 квартал 2007 року 33906 грн.;

- 4 квартал 2007 року 3567 грн.

За висновком перевірки, вартість вказаних послуг віднесена позивачем до валових витрат в порушення пп. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в актах наданих послуг не зазначено, які послуги надані, бухгалтерські чи юридичні, з яких питань; інші документи та пояснення щодо змісту послуг платником податку не надано, при цьому у позивача працював головний бухгалтер, якому нараховувалася заробітна плата. Акт наданих послуг від 26.02.2007 року щодо навантаження та супровід вантажу на суму 6800,09 грн., в тому числі ПДВ 1133,35 грн., за період з 01.02.2007 року по 28.02.2007 року, не підтверджений документами, які б свідчили про те, який вантаж супроводжувався, куди і кому.

Судом встановлено, що 05.01.2006 року між позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір надання інформаційних маркетингових і бухгалтерських послуг, за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційні маркетингові та бухгалтерські послуги, а Замовник прийняти їх та здійснити оплату. Додатковою угодою від 09.01.2006 року перелік послуг було доповнено юридичними послугами (консультування з питань поточного господарського та податкового законодавства, перевірка відповідності бухгалтерської документації вимогам діючого законодавства, інші послуги юридичного характеру).

05.01.2007 року між позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір надання послуг, за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-маркетингові та бухгалтерські послуги, послуги по завантаженню та супроводженню нафтопродуктів, а Замовник прийняти їх та здійснити оплату. Додатковою угодою від 09.01.2007 року перелік послуг було доповнено юридичними послугами (консультування з питань поточного господарського та податкового законодавства, перевірка відповідності бухгалтерської документації вимогам діючого законодавства, інші послуги юридичного характеру).

Виконання вказаних договорів у 4 кварталі 2006 року 2007 році оформлено актами виконаних робіт із зазначенням змісту господарської операції «консультаційно-юридичні та бухгалтерські послуги» (крім акту від 26.02.2007 року на суму 6800,09 грн., в тому числі ПДВ 1133,35 грн., в якому зазначено «послуги по завантаженню та супроводу вантажу»), податковими накладними, а саме:

-акт від 16.10.2006 року на суму 49000,80 грн., в тому числі ПДВ 8166,80 грн., податкова накладна від 16.10.2006 року № 1611;

-акт від 31.10.2006 року на суму 38899,20 грн., в тому числі ПДВ 6483,20 грн., податкова накладна від 31.10.2006 року № 3110;

-акт від 16.11.2006 року на суму 21 200 грн., в тому числі ПДВ 3533,33 грн., податкова накладна від 16.11.2006 року № 1611;

-акт від 29.11.2006 року на суму 28 500 грн., в тому числі ПДВ 4750 грн., податкова накладна від 29.11.2006 року № 2911;

-акт від 29.12.2006 року на суму 32 100 грн., в тому числі ПДВ 5350 грн., податкова накладна від 29.12.2006 року № 2912;

-акт від 30.01.2007 року на суму 9200 грн., в тому числі ПДВ 1840 грн., податкова накладна від 30.01.2007 року № 3001;

-акт від 26.02.2007 року на суму 6800,09 грн., в тому числі ПДВ 1133,35 грн., податкова накладна від 26.02.2007 року № 8;

-акт від 29.03.2007 року на суму 8800 грн., в тому числі ПДВ 1466,67 грн., податкова накладна від 29.03.2007 року № 2903;

-акт від 30.04.2007 року на суму 5020 грн., в тому числі ПДВ 836,67 грн., податкова накладна від 30.04.2007 року № 3004;

-акт від 30.04.2007 року на суму 6080 грн., в тому числі ПДВ 1013,33 грн., податкова накладна від 30.04.2007 року № 3004;

-акт від 31.05.2007 року на суму 6200 грн., в тому числі ПДВ 1033,33 грн., податкова накладна від 31.05.2007 року № 3105;

-акт від 30.06.2007 року на суму 4800 грн., в тому числі ПДВ 800 грн., податкова накладна від 30.06.2007 року № 3006;

-акт від 30.07.2007 року на суму 28 458 грн., в тому числі ПДВ 4743 грн., податкова накладна від 31.01.2007 року № 3107;

-акт від 31.07.2006 року на суму 2150 грн., в тому числі ПДВ 358,33 грн., податкова накладна від 31.07.2007 року № 89.

-акт від 30.09.2007 року на суму 5280 грн., в тому числі ПДВ 880 грн., податкова накладна від 30.09.2007 року № 3009;

-акт від 31.08.2007 року на суму 4800 грн., в тому числі ПДВ 800 грн., податкова накладна від 31.08.2007 року № 50;

-акт від 31.10.2007 року на суму 4280 грн., в тому числі ПДВ 713,33 грн., податкова накладна від 31.10.2007 року № 3010;

Загальна сума витрат згідно вказаних документів склала 261568 грн. (217973 + 43594,67 ПДВ).

Як встановлено судом, акти наданих послуг не містять інформації щодо конкретних видів бухгалтерських, консультаційно-юридичних послуг, які надавалися позивачу ПП ОСОБА_1, тобто не містять обов'язковий реквізит первинного документа «зміст та обсяг господарської операції», тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій. Інші документи, які б конкретизували зміст наданих послуг, або документи, складені в процесі надання послуг (письмові консультації тощо), докази про використання бухгалтерських, консультаційно-юридичних послуг у господарській діяльності позивача, були відсутні під час перевірки та не надані позивачем в ході судового розгляду справи.

В акті виконаних робіт (послуг) від 26.02.2007 року щодо послуг по завантаженню та супроводу вантажу на суму 6800,09 грн., в тому числі ПДВ 1133,35 грн. не зазначено, який саме товар навантажувався та супроводжувався, кому і куди доставлявся, у зв'язку з чим не є належним первинним документом. Надані суду позивачем документи (видаткові накладні № РН-011-02 від 06.02.2007 року, № РН-028-02 від 16.02.2007 року про відвантаження позивачем ПП «Автопорт» дизпалива кількістю 14260 т, бензину А-92 кількістю 12860 т, податкові накладні від 06.02.2007 року № 11, від 16.02.2007 року № 28, виписані позивачем для ПП «Автопорт», рахунки-фактури № СФ-011-02 від 06.02.2007 року, № СФ-028-02 від 16.02.2007 року) також не підтверджують, що саме ПП Шевченко здійснювалося навантаження та супроводження зазначеного у документах товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо зв'язку з господарською діяльністю валових витрат на оплату консультаційно-юридичних та бухгалтерських послуг, послуг по навантаженню та супроводженню вантажу у 4 кварталі 2006 року 2007 році на суму 217973 грн., не надано доказів їх фактичного надання та отримання, тому згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням п. 5.1. ст. 5 Закону, вказані витрати не підлягали включенню до складу валових витрат відповідних звітних періодів.

Отже, висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 217973 грн. є законним та обґрунтованим.

З огляду на встановлене перевіркою порушення, відповідачем донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74 406 грн.

При цьому відповідач виходив з того, що в акті виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Авантаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року від 26.03.2007 року № 175/23120/31327976 відповідачем зменшено збитки позивача за 3 квартали 2006 року на 276366 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2006 року на 7241 грн., у зв'язку з чим відємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2006 року встановлено у 17522 грн. (замість відображеного в декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року відємного значення обєкта оподаткування 322853 грн.). З огляду на викладене, відповідачем визначено позитивний об'єкт оподаткування позивача за 4 квартал 2006 року в розмірі 5380 грн., на підставі чого, з урахуванням висновків акту перевірки від 20.05.2009 р. № 993/23-209/31327976, встановлено об'єкт оподаткування за 2006 рік в сумі 129275 грн. (141417 + 5380 17522), замість відображеного у декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартали 2006 року відємного значення обєкта оподаткування 317 473 грн., у зв'язку з чим податок на прибуток за 2006 рік визначено в сумі 32319 грн. ( 129276 х 25 %).

Податкові повідомлення-рішення, винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 26.03.2007 року № 175/23120/31327976, позивачем оскаржено до Господарського суду Полтавської області, постановою якого від 09.12.2008 року відмовлено у позові, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 року. Таким чином, висновки вказаної перевірки, які використано відповідачем при визначенні об'єкту оподаткування позивача за результатами перевірки від 20.05.2009 року, визнано законними судами першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Враховуючи те, що позивач мав право відобразити у І кварталі 2007 році від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 12142 грн. (17522 5380), замість задекларованих 317473 грн., відповідачем визначено об'єкт оподаткування за 2007 рік в розмірі 91793 грн., тому з урахуванням встановленого перевіркою завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на 76556 грн. (20666 + 18417 + 33906 + 3567), відповідачем правомірно визначено об'єкт оподаткування за 2007 рік в сумі 168349 грн. (91793 + 76556) та донараховано податок на прибуток за 2007 рік в сумі 42087 грн. (168349 х 25%).

Таким чином, загальна сума донарахованого позивачу податку на прибуток склала 74406 грн. (32319 + 42087).

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Беручи до уваги наведене та наявний у справі розрахунок штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення № 0002802301/0/1754 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111609 грн., у тому числі за основним платежем - 74406 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37203 грн., винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, встановлених перевіркою.

Перевіряючи правомірність податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65392 грн., в тому числі за основним платежем - 43595 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21797 грн., суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство «Авантаж» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23547869, виданим Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 22.02.2001 року.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон «Про ПДВ») встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Актом перевірки від 20.05.2009 року було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ згідно податкових накладних по наданим ПП ОСОБА_1 послугам (консультаційно-юридичним та бухгалтерським, послугам по навантаженню та супроводженню вантажу), які не використовувались у господарській діяльності позивача та не підтверджені документально.

Судом встановлено, що у податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_1 позивачу у 4 кварталі 2006 2007 р. на загальну суму 261568 грн., в тому числі ПДВ 43594 грн., опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) зазначена загальним чином - «надання консультаційно-юридичних та бухгалтерських послуг», «надання послуг по завантаженню та супроводженню вантажу». Конкретний вид і характер послуг не відображено у податкових накладних та інших документах, у зв'язку з чим позивачем не підтверджено фактичне надання вказаних послуг та не надано доказів їх використання у господарській діяльності. З огляду на викладене, вказані податкові накладні в силу вимог пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягали включенню до податкового кредиту позивача 4 кварталі 2006 2007 роках. У зв'язку з цим, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 43595 грн. є правомірним та обґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 43595 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 в сумі 21797 грн., є законним та обґрунтованим.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 3086,46 грн., в тому числі за основним платежем - 1026,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2053,64 грн., суд виходить з наступного.

Актом перевірки від 20.05.2009 року встановлено, що позивачем в порушення вимог пп. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, абз. а) п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під час виплати коштів суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 161,40 грн. (1076 х 15%). Факт порушення обгрунтовано тим, що кошти в сумі 1076 грн. сплачено за двері, натомість у свідоцтві платника єдиного податку ОСОБА_2 вид діяльності «Столярні та теслярські роботи» не зазначено, тому ОСОБА_2 є платником податку з доходів фізичних осіб з таких робіт, а позивач, як податковий агент, повинен був нарахувати, утримати та сплатити зазначений податок в сумі 161,40 грн.

Згідно п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Судом встановлено, що 27.07.2007 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 надано позивачу послуги з продажу, доставки та установки балконних дверей на загальну суму 1076 грн., на підтвердження чого складено акт виконаних робіт та наданих послуг б/н від 27.07.2007 року, позивачем сплачено кошти в сумі 1076 грн. та отримано рахунок № 409 від 27.07.2007 року.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 (зареєстрований 11.07.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 згідно акту перевірки від 20.05.2009 року є платником єдиного податку, у свідоцтві якого зазначено вид діяльності «роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку».

Згідно ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, надаючи позивачу послуги з продажу, доставки та установки балконних дверей, діяв в межах виду діяльності «роздрібна торгівля», зазначеного у свідоцтві про сплату єдиного податку, тому як платник єдиного податку був звільнений від обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб. У зв'язку з цим у позивача був відсутній обовязок податкового агента нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб із суми коштів, виплачених ОСОБА_2

Посилання в акті перевірки на те, що у свідоцтві платника єдиного податку ОСОБА_2 не було зазначено вид діяльності «Столярні та теслярські роботи», суд оцінює критично, оскільки послуги з продажу, доставки та установки дверей не передбачають проведення столярних та теслярських робіт.

Отже, висновок перевірки про недоутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 161,40 грн. (1076 х 15%) є безпідставним.

Актом перевірки від 20.05.2009 року також встановлено, що позивачем сплачено кошти за послуги міжнародного роумінгу, а також вихідні дзвінки та SMS повідомлення за кордон, надані оператором стільникового (мобільного) зв'язку UMC, на загальну суму 3374,29 грн., натомість зовнішньоекономічна діяльність позивачем не здійснювалася, у зв'язку з чим вказані послуги не пов'язані із фінансово-господарською діяльністю, а сплачена сума коштів є додатковим благом працівників, з якого підлягав нарахуванню податок з доходів фізичних осіб в сумі 506,11 грн.

Згідно абз. г. пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідачем не надано документів на підтвердження розміру коштів, сплачених позивачем за послуги міжнародного роумінгу, а також вихідні дзвінки та SMS повідомлення за кордон за 2006-2007 рр., не доведено відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, не визначено конкретних осіб, які отримували ці кошти в якості додаткового блага, та в якому розмірі, тому висновок перевірки про те, що вищевказані кошти є додатковим благом працівників позивача, з якого позивачем в порушення пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» недоутримано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 506,11 грн., є передчасним та необґрунтованим.

При цьому суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіряючими також констатовано порушення позивачем пп. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, пп. 9.10.2., 9.10.3, п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині відсутності підтверджуючих документів до затверджених звітів про використання коштів, наданих під звіт працівникам для здійснення окремих цивільно-правових дій на користь підприємства, у зв'язку з чим донараховано податку на суму 359,31 грн.

Згідно пп. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

До сум надміру витрачених коштів належать суми наданих під звіт коштів, які були фактично використані, але не підтверджуються відповідними документами (касовими і товарними чеками, розрахунковими квитанціями, проїзними документами тощо). Вказане роз'яснення надано, зокрема, у листі Державної податкової адміністрації України від 25.03.2004, № 2776/5/17-2116.

Відповідно до пп. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.

Пп. 9.10.3. п. 91.0. ст. 9 Закону передбачено, що якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

У Реєстрі порушень в частині відсутності підтверджуючих документів до затверджених звітів про використання коштів, складеного перевіряючими, зазначено перелік видаткових касових ордерів, згідно яких позивачем видано кошти під звіт, номери і дати звітів, суми яких не підтверджено документально, визначено суму податку з доходів фізичних осіб, який підлягає нарахуванню у зв'язку з цим, в розмірі 359,31 грн.

Позивачем в ході судового розгляду підтверджуючі документи до звітів, зазначених у Реєстрі, не надано, з огляду на що висновок перевірки про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є законним та обґрунтованим.

Згідно пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в сумі 1026,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 2053,64 грн., не відповідає вимогам Закону та є необґрунтованим в частині визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 667 грн. 51 коп. (161,40 + 506,11 ), штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1335 грн. 02 коп. (667,51 х 2), в іншій частині є правомірним.

Беручи до уваги те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, і згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002802301/0/1756 від 02.06.2009 року, та визнати протиправним та скасувати його у вищезазначеній частині.

Позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002802301/0/1754, № 0002802301/0/1755, від 02.06.2009 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пп. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР , абз. г. п.п. 4.2.9. п.4.2., п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.2., п.п. 9.10.3. п. 9.10., п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3., 17.1.9, п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Авантаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0002311702/0/1756 від 02 червня 2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3080,46 грн., в тому числі за основним платежем - 1026 грн. 82 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2053 грн. 64 коп., в частині податкового зобов'язання в сумі 2000 грн. 53 коп., в тому числі за основним платежем 667 грн. 51 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1335 грн. 02 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2009 року.

СуддяЛ.О. Єресько