Постанова № 74219421, 21.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 676/1781/17

Провадження № 22-ц/792/540/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя – доповідач), П’єнти І.В., ОСОБА_2

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю апелянта ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/1781/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення ОСОБА_6’янець-Подільського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року (суддя Вдовичинський А.В.) у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із позовом ПАТ «Укрсоцбанк» зазначало, що 22.02.2018 року АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 уклали Генеральний договір №890/65 – ГД 14, відповідно до якого Банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, Євро, в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним 2000000 грн. Того ж дня між сторонами був укладений Договір кредиту №890/67-рк 26, невід’ємною частиною якого є Генеральний договір. Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК». Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 750000, 00 грн. Позивач вказує, що у порушення умов Договору. ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 21.03.2017 року має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом – 588616, 27 грн.; за відсотками – 647458, 83 грн.; - розмір інфляційних витрат за кредитом становить – 82406, 28 грн.; - розмір інфляційних витрат за відсотками становить – 79145, 02 грн. Враховуючи викладене ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 1397626, 40 грн.

ОСОБА_6’янець-Подільського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 1397626, 40 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд першої інстанції виніс неправомірне рішення з огляду на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність окремих фактів, які суд визнав встановленими та порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_3 вказує, що суд мав би застосувати строк позовної давності до даних правовідносин, оскільки загальний строк позовної давності у 3 роки для права звернення Банком до суду сплив 07.07.2016 року, тоді як позивач звернувся з позовом лише у квітні 2017 року. Апелянт зазначає, що посилання суду на Договір про внесення змін №7 до Договору кредиту від 02.04.2008 року, який був укладений 09.01.2014 року як на підставу не пропуску строку позовної давності Банком є помилковим, оскільки строк позовної давності почав обраховуватися з 18.02.2014 року, тоді як Банк звернувся до суду із позовом у квітні 2017 року. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що оскаржуване судове рішення суперечить практиці Верховного Суду України, а тому воно підлягає до скасування з постановленням нового судового рішення про відмову у позові.

Апелянт ОСОБА_3 та його представник підтримали апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи та їх представників, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_3 не виконував свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду в межах строку позовної давності, тому наявні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.02.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсрцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Генеральний договір № 890/65-ГД14 (а.с. 4-5).

Згідно умов цього договору банк зобов’язався надати відповідачу, як позичальнику, грошові кошти у гривнях та/або доларах США, Євро, в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентом за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на дату укладення цього договору 2000000,00 грн., на умовах зазначеним цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі і порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додаткових угодах до цього договору та є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 3 зазначеного Генерального договору кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 22.02.2008 року по 21.02.2018 року включно.

Положеннями п. 4 цього Генерального договору встановлено, що конкретні умови кредитування, а саме: сума, мета та строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту та спосіб надання Кредиту визначаються згідно з додатковими угодами, що укладаються між сторонами і є невід’ємними частинами цього договору, та не повинні суперечити загальним та граничним умовам, що визначені цим договором.

22.02.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду у вигляді Договору кредиту № 890/67-РК 26 до Генерального договору № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 р.(а.с.6-8). І згідно п.1.1. цієї додаткової угоди кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 750 000,00 грн., зі сплатою 14,5% процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами в сумі 6944,44 грн. не пізніше 05 числа, кожного місяця, починаючи з березня 2009 р. та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 21.02.2018 року в сумі 6944,92 грн.

Відповідно до листа-заявки на кредит/транш №2 від 22.02.2008 року банком було перераховано ОСОБА_3 кошти в розмірі 750 000, 00 грн. з позичкового на поточний рахунок для отримання готівки на поточні витрати згідно додаткової угоди №890/67 РК 26 від 22.02.2008 року ГД №890/65-ГД 14 від 22.02.2008 року (а.с.9).

07.10.2008 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Додаткової угоди у вигляді Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 (а.с.10), згідно якого сторони домовились викласти в новій редакції п.1.1.

Так п.1.1 встановлено що «кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 750 000,00 грн., зі сплатою 19,0% процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами в сумі 6944,44 грн. не пізніше 05 числа, кожного місяця, починаючи з березня 2009 р. та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 21.02.2018 р. в сумі 6944,92 грн.»

17.07.2013 року АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 уклади Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року, згідно якого сторони домовились, що погашення частини заборгованості за Кредитом в сумі 6032,30 грн. здійснюється Позичальником не пізніше 17.07.2013 року (а.с. 68).

Відповідно до Договору про внесення змін №2 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року (а.с.70), згідно п. 2 якого сторони домовились, що станом на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором кредиту становить: заборгованість за кредитом – 597 196,99 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 305 477,54 грн., заборгованість за комісіями – 0,00 грн.

З метою погашення зазначеної вище заборгованості Сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування, що викладені в договорі кредиту(з урахуванням всіх змін і доповнень до нього). Сторони встановили, що: погашення залишку заборгованості за кредитом, процентами та комісіями, що нараховані станом на 17.07.2013 року здійснюватиметься після спливу чотиримісячного строку з дати підписання цього договору (п .2.1.); процентна ставка за користування кредитом складатиме 0,01% річних протягом чотиримісячного строку з дати підписання цього договору (п. 2.2); після спливу строку зазначеного в п. 2.2 цього договору, починаючи з 17.11.2013 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 19,0% процентів річних; погашення кредиту в сумі 597 196,99 грн. здійснюється позичальником не пізніше 16.11.2013 року (п. 2.4); сплата відстрочених по сплати процентів в сумі 305 477,54 грн. здійснюється позичальником починаючи з 17.11.2013 року кожного місяця рівними частинами не пізніше 05 числа кожного місяця відповідно до графіку, що викладений в додатку № 1 до цього договору (п. 2.5.1.); сплата строкових процентів за користування кредитом, що нараховуються з 17.07.2013 року, здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором кредиту.

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору погашення прострочених відсотків встановлено щомісячними платежами з грудня 2013 року по лютий 2018 року включно в розмірі 5989,76 грн.

09.01.2014 р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін № 3 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року, згідно якого сторони домовились, що погашення заборгованості за кредитом в сумі 8532,15 грн. здійснюється позичальником не пізніше 09.01.2014 року (а.с. 73).

09.01.2014 р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 4 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року, згідно п. 2 якого сторони домовились, що станом на дату укладення цього договору заборгованість позичальника по договору кредиту становить: заборгованість за кредитом – 588 637,26 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 322 184,52 грн., заборгованість за комісіями – 0,00 грн.

З метою погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом сторони домовились внести зміни до умов кредитування, що викладені в договорі кредиту(з урахуванням всіх змін і доповнень до нього). Сторони встановили, що: погашення залишку заборгованості за кредитом, процентами та комісіями, що нараховані станом на 09.01.2014 року здійснюватиметься після спливу чотиримісячного строку з дати підписання цього договору(п.2.1.); процентна ставка за користування кредитом складатиме 0,01% річних протягом чотиримісячного строку з дати підписання цього договору(п.2.2); після спливу строку зазначеного в п. 2.2 цього договору, починаючи з 09.05.2014 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 19,0% процентів річних; погашення кредиту в сумі 588 637,26 грн. здійснюється позичальником не пізніше 08.05.2014 року (п. 2.4); сплата відстрочених по сплати процентів в сумі 322 184,52 грн. здійснюється позичальником починаючи з 09.05.2014 року кожного місяця рівними частинами не пізніше 05 числа кожного місяця відповідно до графіку, що викладений в додатку № 1 до цього договору(п.2.5.1.); сплата строкових процентів за користування кредитом, що нараховуються з 09.01.2014 року, здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором кредиту.

В силу положень додатку № 1 до вищевказаного договору погашення прострочених відсотків встановлено щомісячними платежами з червня 2014 року по лютий 2018 рік включно в розмірі 7159,66 грн. (а.с. 75 76).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконувалися, не сплачувалися в строки, передбачені умовами Договору про внесення змін № 4 від 09.01.2014 року, щомісячні платежі в рахунок погашення прострочених відсотків.

Тому, кредитна заборгованість відповідача по договору станом на 21.03.2017 року складає 1 397 626,40 грн., в тому числі: 588 616,27 грн. - заборгованість за кредитом; 647 458,83 грн. - заборгованість за відсотками; 82406,28 грн. - інфляційні витрати за кредитом; 79 145,02 грн. –інфляційні витрати за відсотками.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту позичальником сплачено 09 січня 2014 року в розмірі 8532,15 грн., а останній платіж по нарахованим відсоткам проведено 30.04.2014 року в сумі 4,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Оскільки відповідачем не заперечується сума заборгованості і позивач звернувся до суду із позовом 06.04.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, тому у суду були законні підстави для задоволення позову.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.

В силу положень ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням всіх обставин справи, вимог чинного законодавства, умов договору суд першої інстанції на законних підставах задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду, оскільки банк звернувся до суду з позовом у квітні 2017 року, а в червні 2013 року банк направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове погашення заборгованості, яку він отримав 06.06. 2013 року, також 17.01.2014 року він отримав аналогічну вимогу банку від 15.01.2014 року про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення, тому строк позовної давності почав свій перебіг 18 лютого 2014 року, є безпідставними, виходячи із наступного.

Так, положеннями ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Із положень ч. ч. 1, 5 ст. 261; ч. 4 ст. 267 ЦК України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після направлення в червні 2013 року банком вимоги ОСОБА_3 про дострокове погашення заборгованості, що отримано останнім 06.06.2013 року, 17.07.2013 року АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 уклади Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року, згідно якого сторони домовились, що погашення частини заборгованості за Кредитом в сумі 6032,30 грн. здійснюється Позичальником не пізніше 17.07.2013 року (а.с. 68-69).

Також, сторонами 09 січня 2014 року було укладено Договір про внесення змін № 4 до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 р. ОСОБА_5 угодою сторони встановили, що відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору погашення прострочених відсотків встановлено щомісячними платежами з червня 2014 року по лютий 2018 року включно в розмірі 7159,66 грн., а погашення заборгованості по кредиту в сумі 588637,26 грн. повинно бути вчинено відповідачем не пізніше 08.05.2014 року (п. 2.4).

При цьому останній платіж в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту позичальником сплачено 09 січня 2014 року в розмірі 8532,15 грн.

Зазначені дії сторін свідчать про наявність між ними договірних правовідносин з кредитного договору і про переривання строку позовної давності

За вищевказаною додатковою угодою від 09 січня 2014 року відповідач мав сплатити тіло кредиту до 08 травня 2014 року без визначення розміру періодичних платежів, а прострочені відсотки щомісячними платежами з червня 2014 року по лютий 2018 року, а з позовом до суду позивач звернувся 6 квітня 2017 року, тобто в межах загального строку позовної давності три роки.

Колегія суддів критично оцінює та не приймає до уваги лист-вимогу банку від 15 січня 2014 року про дострокове погашення кредиту, що отримане відповідачем 17 січня 2014 року, виходячи із наступного.

Згідно положень п. 4.2.3 Генерального договору банк має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць або інших порушень умов договору.

Положеннями, що викладені в п. 3.2 Додаткової угоди до Генерального договору також передбачено право банку у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов’язків за договором вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Однак, як вбачається із змісту Договору про внесення змін № 4 від 09 січня 2014 року до Договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № 890/65-ГД14 від 22.02.2008 року, обов’язок щодо повернення тіла кредиту у позичальника виникав лише 09 травня 2014 року, а щодо повернення щомісячними платежами процентів - з червня 2014 року по лютий 2018 року.

Тобто, в силу положень вказаної угоди, станом на 15 січня 2014 року позичальник ОСОБА_3 ніяким чином не порушив умови кредитного договору, в нього був відсутній обов’язок на цю дату сплатити кредит чи певні щомісячні платежі, а тому за умовами Генерального договору та Додаткової угоди банк не мав права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Крім того, згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як слідує із матеріалів справи, в суді першої інстанції під час розгляду справи приймали участь і відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4, які були наділені відповідними правами та мали можливість надати суду докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, однак лист-вимоги банку від 15.01.2014 року до суду першої інстанції надано не було. Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт не навів доказів неможливості подання вказаного листа – вимоги від 15.01.2014 року до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не приймає вказаний лист – вимогу від 15.01.2014 року до уваги.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_6’янець-Подільського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1

(підпис) ОСОБА_7’єнта

(підпис) ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8 Справа № 22ц/792/540/18

Доповідач – Корніюк А.П. Категорія: 27