Ухвала суду № 74219146, 24.05.2018, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

про повернення обвинувального акту

24 травня 2018 р. м. Кремінна Справа № 414/344/18

Провадження № 1-кп/414/86/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Барабашева І.В.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

перекладача ОСОБА_6,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, – у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 357 ч. 1 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, – у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 357 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кремінського районного суду Луганської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, який надійшов до суду, та заявив клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, інші учасники підтримали думку та клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яке інші учасники підтримали.

Потерпілий у підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з відсутністю заперечень з боку сторін кримінального провадження судом було вирішено питання про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.

Заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт, має містити, крім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення — це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, про що також наголошується у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16.

В той же час, з обвинувального акту, який надійшов до суду вбачається, що в ньому належним чином не викладений спосіб вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення за ст. 187 ч. 2 КК України. Так, в обвинувальному акті зазначається, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи спільно, наздогнали потерпілого ОСОБА_13, після чого, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров’я останнього, що виразилося у завданні тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи грошовими коштами та платіжною карткою потерпілого. Однак жодним чином не конкретизується, яке саме насильство застосовувалося обвинуваченими відносно потерпілого та яким чином, тобто не визначені характер та форма цього насильства із розмежуванням дій кожного з обвинувачених, які під час його застосування, як про це зазначається в обвинувальному акті, діяли спільно. Таким чином, в обвинувальному акті фактично зазначається витяг із диспозиції статті, а не фактичні обставини конкретного кримінального правопорушення.

Неконкретність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, оскільки захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

В той же час, підставою для зміни прокурором обвинувачення в суді (що є правом, а не обов’язком прокурора) є лише встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

При цьому суд вважає не випадковим зазначення у тексті статті вимог щодо негайності та детальності інформування обвинуваченого про характер обвинувачення у їх сукупності – вказане свідчить про те, що суть обвинувачення має бути детально викладена та доведена до відома особи, стовно якої висунуто обвинувачення, ще до початку судового розгляду для того, щоб підсудний мав можливість одразу визначити для себе максимально ефективну лінію захисту та сформулювати її на початковій стадії судового провадження, зокрема до початку дослідження доказів.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України», зазначається, що обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» вказано, що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Крім того, підставою повернення обвинувального акта згідно зі ст. 314 КПК України є невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а не лише вимогам ст. 291 КПК України.

У зв’язку з цим суд вважає за необхідне також зазначити, що в порушення вимог ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід’ємною складовою обвинувального акту, не містить всіх необхідних відомостей, зокрема щодо завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування та складення обвинувального акту.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне повернути цей обвинувальний акт прокурору.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає передчасним розгляд заявлених клопотань прокурора та захисника, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду, а саме про виклик свідків у судове засідання, а отже вважає за необхідне на даний час залишити їх без розгляду, роз’яснивши право сторонам заявити їх в подальшому повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 109, 291, 314, 337, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_14, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 357 ч. 1 КК України, – повернути прокурору.

Клопотання прокурора та захисника ОСОБА_4 про виклик свідків – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Кремінський районний суд Луганської області апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.Г. Безкровний